Справа Азіз проти Кайша д'Есталвіс де Каталонія (2013 року) C-415/11 — справа щодо права ЄС та захисту прав споживачів, що стосується Директиві про несправедливі умови споживчих договорів. У ній наголошується на основах захисту прав споживачів, що стосуються нерівності переговорної сили та дисбалансу в інформації.

Факти Мохаммед Азіз був резидентом Іспанії. Він взяв іпотеку в Caixa d'Estalvis de Catalunya (Ощадному банку Каталонії) під заставу свого будинку з річною процентною ставкою за прострочення платежу у розмірі 18,75%. Caixa мав право вимагати повернення кредиту у разі невиконання Азізом зобов'язань. Пункт 15 договору також нібито надавав право на повернення будь-якого боргу, який можна було негайно виміряти. Азіз справді не виконав зобов'язань, і Caixa нотаріально визначила суму боргу, додавши договірні та процентні ставки за прострочення платежу. Банк розпочав повернення майна, і за тиждень до виселення Азіз звернувся до іспанського суду з позовом про анулювання пункту 15 на підставі несправедливості відповідно до Директиви про несправедливі умови в споживчих договорах. Жодне положення іспанського законодавства не передбачало такої можливості, як і жодних тимчасових заходів. Згідно з іспанським законодавством, остаточне набуття права власності на іпотечне майно було незворотним, навіть якщо умова була оскаржена як несправедлива в суді. Єдиним винятком був випадок, коли споживач попередньо реєстрував заяву про анулювання до додавання примітки на полях щодо сертифіката безпеки.

Судове рішення

Іспанські суди Іспанський суд звернувся до Європейського Суду з питанням (1) про сумісність національного законодавства з Директивою 93/13/ЄС про несправедливі умови договорів, (2) про значення поняття «несправедлива умова» у статтях 3(1) та (3), про оцінку справедливості умов, що стосуються дострокового виконання зобов'язань у довгострокових договорах, при встановленні ставок пені за прострочення та їх кількісному визначенні. Суд Каїші заявив, що це питання є неприйнятним, оскільки воно не має відношення до спору, оскільки воно стосується декларативного, а не виконавчого провадження.

Суд Справедливості Перша палата Суд Справедливості постановила, що умови можна оцінити на предмет справедливості.

Див. також

Право Європейського Союзу

Примітки