Commercial Solvents Corporation проти Комісії (1974 року, об'єднані справи 6/73 та 7/73) — фундаментальна прецедентна справа у сфері конкурентного права ЄС, що стосується монополії та зловживання домінуючим становищем.A Jones, B Suffrin and N Dunne, EU Competition law: Text, Cases & Materials (8th edn 2023) ch 7

У цьому рішенні Суд Європейського Союзу вперше чітко встановив, що компанія-монополіст на ринку сировини не має права безпідставно відмовляти у постачанні цієї сировини своїм існуючим клієнтам лише з метою витіснення їх із суміжного ринку готової продукції.

Факти Американська компанія Commercial Solvents Corporation (CSC) мала глобальну монополію на виробництво і постачання нітропропану та його похідної — амінобутанолу. Ці хімічні речовини були необхідною сировиною для виробництва етамбутолу — важливого препарату для лікування туберкульозу.

CSC постачала цю сировину італійській фармацевтичній компанії Laboratorio Chimico Farmaceutico Giorgio Zoja SpA (Zoja) через свою італійську дочірню компанію Istituto Chemioterapico Italiano SpA. Проте згодом компанія CSC вирішила самостійно вийти на ринок готових протитуберкульозних препаратів (downstream market).

Щоб усунути конкурента, CSC наказала своїй дочірній компанії припинити продаж амінобутанолу компанії Zoja. Оскільки CSC була єдиним реальним джерелом цієї сировини у світі, компанія Zoja опинилася під загрозою повного банкрутства і звернулася зі скаргою до Європейської комісії. Комісія визнала дії CSC зловживанням домінуючим становищем і наклала штраф. CSC оскаржила це рішення в Суді Справедливості.

Судове рішення Суд Справедливості повністю підтримав позицію Європейської комісії, постановивши, що поведінка компанії CSC та її дочірньої структури становить зловживання домінуючим становищем згідно зі статтею 86 Договору про заснування ЄС (нині стаття 102 ДФЄС).

Суд відхилив аргументи CSC про те, що вона має право самостійно вирішувати, з ким вести бізнес, сформулювавши таке правило: Значення справи Справа Commercial Solvents є однією з найважливіших в історії європейського антимонопольного права. Вона заклала фундамент для цілої низки правових концепцій:

Доктрина «відмови у постачанні» (Refusal to supply): Було встановлено прецедент, що монополісти несуть «особливу відповідальність» за неспотворення конкуренції. Вони не можуть просто припинити постачання життєво необхідної сировини давньому клієнту без об'єктивного виправдання. Теорія суміжних ринків (Leveraging): Справа довела незаконність використання домінуючого становища на одному (вищому) ринку для захоплення іншого (нижчого) ринку. Відповідальність материнської компанії: Суд підтвердив, що американська материнська компанія (CSC) та її італійська дочірня компанія утворюють єдину «економічну одиницю», і тому материнська компанія несе солідарну відповідальність за порушення європейського права, навіть якщо вона розташована за межами ЄС.

Цей прецедент згодом став основою для розвитку концепції «істотних потужностей» (essential facilities doctrine) у справах проти таких технологічних гігантів, як Microsoft та Google.

Див. також

Право Європейського Союзу Антимонопольне законодавство в Європейському Союзі Стаття 102 Договору про функціонування Європейського Союзу

Монополія

Примітки

Література

Jones A., Sufrin B., Dunne N. EU Competition Law: Text, Cases & Materials. — 8th ed. — Oxford University Press, 2023. — Ch. 7.

Посилання

Текст рішення (Об'єднані справи 6/73 та 7/73) на сайті Суду Європейського Союзу