Вільгельм Генріх Гайнц (4 листопада 1817 – 1 грудня 1880) — був німецьким хіміком із Берліна .
Спочатку він навчався та працював фармацевтом, з 1841 року почав вивчати природничі науки в Берлінському університеті. Здобув ступінь доктора філософії в Берліні в 1844 році під керівництвом хіміка Генріха Розе, а через два роки отримав ступінь габілітації у галузі хімії. З 1850 року працював доцентом уГаллеському університеті (нині - університет Мартіна Лютера), а в 1855 році отримав звання професора. Він був одним із шести членів-засновників Німецького фізичного товариства.
У Галле Гайнц керував докторською роботою Йоганнеса Вісліценуса, хоча формальним радником Вісліценуса в Цюріху був Георг Карл Андреас Стеделер. Разом із Крістофом Готфрідом Гібелем він був редактором Zeitschrift für Naturwissenschaften .
У 1853 році він провів аналізуз маргаринової кислоти як простої комбінації стеаринової та пальмітинової кислот. Він також провів аналіз сечової кислоти в сечовині, створив методи аналізу азоту в органічних сполуках та вивчав хімічні реакції хлороцтової кислоти та реакцію ацетону з амінами. Крім того, вчений проводив хімічні дослідження урану, вісмуту, цезію, рубідію та фосфатів металів.
Мінерал гейнцит названий на його честь.
Посилання
Партінгтон, Дж. Р. «Історія хімії»; Macmillan: 1964; том 4, сторінка 359. Природа (1881), том 23, сторінки 245-246. Хім. Бер . (1883), том 16, сторінки 3121-3140. Поггендорф I: сторінки 1051-52 Lehrbuch der Zoochemie . Берлін: Druck und Verlag von Georg Reimer, (1853)
Зовнішні посилання
Академічна генеалогія Інформація про мінерал хайнціт Тиха революція