R (Watts) проти Bedford Primary Care Trust (2006 року) C-372/04 — прецедентне рішення Суду Європейського Союзу у сфері права ЄС, яке стосується прав пацієнтів на отримання медичної допомоги в інших державах-членах ЄС за рахунок своєї національної системи охорони здоров'я.

Факти Громадянка Сполученого Королівства Івонн Уоттс потребувала операції з ендопротезування кульшового суглоба. У британській Національній службі охорони здоров'я (NHS) існували довгі черги на такі планові операції, і їй повідомили, що доведеться чекати близько року. Не бажаючи терпіти біль, пані Уоттс звернулася до місцевого трасту пертинної медичної допомоги (Bedford Primary Care Trust) за попереднім дозволом на поїздку до Франції для проведення операції за рахунок NHS.

Траст відмовив їй, аргументуючи це тим, що час очікування в один рік є межах норми для британської системи. Незважаючи на відмову, Уоттс поїхала до Франції, оплатила операцію з власних коштів (близько 3900 фунтів стерлінгів) і після повернення подала позов з вимогою відшкодувати ці витрати.

Представники NHS стверджували, що в них не передбачено спеціального фонду для оплати медичних послуг за кордоном, а також що безкоштовна державна медицина Британії не зобов'язана оплачувати приватне лікування. Пані Уоттс заявила, що така відмова порушує її право на вільний рух послуг, гарантоване статтею 56 ДФЄС (колишня стаття 49 Договору про заснування ЄС). Апеляційний суд Англії та Уельсу звернувся до Суду ЄС із преюдиціальним запитом.

Судове рішення Велика палата Суду ЄС винесла рішення на користь пацієнтки, постановивши, що принципи вільного руху послуг застосовуються до медичного обслуговування, навіть якщо воно фінансується через безкоштовну (за рахунок податків) національну систему, таку як британська NHS. Ключові висновки Суду:

1. Застосовність права ЄС до безкоштовної медицини Суд відхилив аргумент уряду Сполученого Королівства про те, що послуги NHS не є «економічною діяльністю» і тому не підпадають під правила внутрішнього ринку ЄС. Суд постановив, що медичні послуги, надані за винагороду в лікарні іншої держави-члена, є послугами в розумінні Договору, незалежно від того, як працює система охорони здоров'я в рідній країні пацієнта:

2. Критерій списків очікування (Waiting lists) Суд визнав, що держави-члени мають право запроваджувати систему попереднього дозволу для стаціонарного лікування за кордоном, щоб планувати бюджет лікарень. Також Суд визнав, що використання списків очікування є легітимним інструментом управління пропозицією медичних послуг.

Однак, Суд наголосив, що відмова у лікуванні за кордоном лише на підставі наявності списку очікування порушує право ЄС, якщо цей час очікування перевищує медично прийнятний термін для конкретного пацієнта:

Національні органи повинні оцінювати кожну ситуацію індивідуально, враховуючи історію хвороби пацієнта, ступінь болю та характер захворювання. Якщо держава не може надати лікування у клінічно прийнятні строки, вона зобов'язана видати дозвіл на лікування в іншій державі ЄС та відшкодувати його вартість за тарифами своєї країни.

Значення справи Справа Watts стала революційною для британської системи охорони здоров'я та для всього Європейського Союзу загалом.

Вона остаточно зруйнувала аргумент про те, що системи охорони здоров'я, які фінансуються з податків (модель Беверіджа), нібито мають імунітет від правил єдиного ринку ЄС. Британський уряд був змушений переглянути свої правила та визнати, що пацієнти NHS, які стикаються з «невиправданими затримками», мають право шукати швидшої допомоги за кордоном і отримувати компенсацію. Ця та низка інших подібних справ змусили Європейську Комісію розробити єдиний механізм, що завершилося ухваленням у 2011 році Директиви про права пацієнтів у транскордонній охороні здоров'я (2011/24/ЄУ), яка сьогодні регулює ці питання у всьому ЄС.

Див. також

Право Європейського Союзу

Примітки

Література

Hervey T. K., McHale J. V. European Union Health Law: Themes and Implications. — Cambridge University Press, 2015. — P. 115-120. Dawson M., De Witte B., Muir E. Judicial Activism at the European Court of Justice. — Edward Elgar Publishing, 2013.

Посилання

Текст рішення (Справа C-372/04) на сайті Суду Європейського Союзу