Ріо Прейснер (; 13 листопада 1925, Мукачево, Чехословаччина — 2 серпня 2007, Індіанола, Пенсільванія, США) — чеський поет, філософ, перекладач та дослідник чеської і німецької літератури.

Біографія Ріо Прейснер народився у східному місті Мукачево. У дитинстві він перебував у мультикультурному середовищі чеської, словацької, німецької, української, угорської та єврейської громад. Його юність пройшла у Празі в тіні нацистського Протекторату Богемії та Моравії.

Він закінчив середню школу (отримавши матуру) у 1944 році, коли його призвали на роботу на завод Českomoravská-Kolben-Daněk у Празі, де він збирав танки Panzer. Наприкінці війни він навчався на факультетах німецької та англійської мов Карлового університету в Празі, здобувши докторський ступінь у 1950 році з дисертацією про Франца Верфеля. Наступного року він викладав на кафедрі німецької мови Карлового університету та працював літературним перекладачем для видавництв («Молодий фронт») та («Державне видавництво художньої літератури»).

Через місяць після одруження з мистецтвознавцем Ольгою Віттовою у 1952 році Прейснера заарештували та засудили до каторжних робіт у сталінському трудовому таборі. Він не мав уявлення про тривалість свого терміну. «Ходили чутки, що мене відправлять до Сибіру», — сказав він якось. «Лише смерть Сталіна та подальша відлига відвернули цю долю». Його ув'язнення тривало з 1 жовтня 1952 року до 28 листопада 1954 року.

Після повернення до Праги він викладав німецьку мову в (Державна академія мов) до 1965 року. Він також працював позаштатним перекладачем і брав участь у спробах реформування Чехословацької народної партії. У 1968 році він отримав літературну премію газети Mladá fronta за свій кафкіанський роман Kapiláry.

Того ж року, після придушення Празької весни силами Варшавського договору, він, його дружина Ольга та їхня донька Рут залишили Прагу і вирушили у вигнання, спочатку до Відня, а пізніше, з 1969 року, до США. Надзвичайно позитивні відгуки в Європі на німецьке видання його критичної праці про Нестроя стали причиною того, що йому запропонували посаду професора в Університеті штату Пенсільванія.

З 1969 року до виходу на пенсію у 1992 році Прейснер був професором німецької літератури в Університеті штату Пенсільванія в Юніверсіті-Парк, Пенсільванія. Там він викладав як для студентів, так і для аспірантів, керував багатьма магістерськими та докторськими (PhD) дисертаціями з німецької, чеської та порівняльної літератури. Після виходу на пенсію він з дружиною переїхав до району Піттсбурга, де продовжував писати. Його твори, заборонені протягом близько двох десятиліть, знову почали публікуватися в Чехії та отримали схвальні відгуки критиків.

Прейснер належав до Спілки чехословацьких письменників, PEN-клубу (Відень) та Європейської академії наук і мистецтв. Його також було визнано стипендіатом Інституту мистецтв і гуманітарних наук (Institute for the Arts and Humanities) при Університеті штату Пенсільванія. У 2000 році президент Вацлав Гавел нагородив його медаллю «За заслуги» у галузі культури та науки.

Прейснер помер 2 серпня 2007 року в Індіанолі, штат Пенсільванія.

Бібліографія

Поезія

1968 — Kapiláry («Капіляри»), Брно: Blok. I: Pan Schwitter platí účet v DVSP («Пан Швіттер оплачує свої рахунки»); II: Půdorys města («План міста») 1977 — Odstup («Відстань»), Монреаль/Цюрих. 1978 — Zvíře dětství («Тварина дитинства»), Мюнхен: Poezie mimo Domov. 1980 — Zasuto («Глибоко поховані шари»), Мюнхен: Jadrný Verlag. 1989 — Královská cesta («Королівський шлях»), Лондон: Rozmluvy 1992 — Visuté mosty («Підвісні мости»), Прага: Rozmluvy 1992 — Praha za času plujících ker («Прага під час відлиги»), Прага: Pražská imaginace. 1994 — Vídeňské veduty («Віденські ведути»), Прага: Proglas 8/94 1996 — Visuté mosty: Selected Poems, переклад англійською К. С. Крашевського, Рим/Світави: Accademia Cristiana/Trinitas. 1997 — Básně (Збірка поезій), Прага: Torst

Проза: Критика, філософія, політологія, історія, історія культури

1968 — Jan Nepomuk Nestroy: Tvůrce tragické frašky («Ян Непомук Нестрой: Творець трагіфарсу»), Прага; німецьке видання JNN: Der Schöpfer der tragischen Posse, опубліковано у 1968 році видавництвом Carl Hanser Verlag, Мюнхен. 1973 — Kritika totalitarismu («Критика тоталітаризму»), Лондон: Rozmluvy. 1977 — Aspekte einer provokativen tschechischen Germanistik («Аспекти провокативної чеської германістики»), Том 1: Kafka—Nestroy. Вюрцбург: Jal Verlag. Опубліковано як том 8 у серії «Colloquium Slavicum». 1981 — Kultura bez konce («Культура без кінця»), Мюнхен. — (Аспекти провокативної чеської германістики). Том 2: Avantgarde—Ideologie. Вюрцбург: Jal Verlag. Опубліковано як том 12 у серії «Colloquium Slavicum». 1984 — Česká existence («Чеське існування»), Лондон: Rozmluvy. 1987 — Až na konec Česka («До самого кінця Чехії»), Лондон: Rozmluvy. 1992 — Americana Брно: Atlantis. 2 томи. 1996 — Kultura bez konce («Культура без кінця»), перевидання з O povaze naší kultury («Про характер нашої культури») Вацлава Черни, Брно: Atlantis. 1999 — O životě a smrti konzervatismu («Про життя і смерть консерватизму») Оломоуць: Votobia, 1999 2003 — Když myslím na Evropu («Коли я думаю про Європу: Збірка есеїв»), Том I Прага: Torst 2004 — Když myslím na Evropu («Коли я думаю про Європу: Збірка есеїв»), Том II Прага: Torst

Переклади німецьких та англійських авторів

Крістіан Гайслер. Žádám odpověď (Anfrage — Питання) Йоганнес Бобровський. Levinův mlýn (Levins Mühle — Млин Левіна) Г. Брох. Smrt Vergilova (Tod des Vergil — Смерть Вергілія) — Náměsíčníci (Die Schlafwandler — Сновиди) Ганс Гельмут Кірст. Nula osm patnáct (Null acht fünfzehn — 08/15) Стефан Цвейг. Strach (Angst — Страх) Ганс Якоб Крістоффель фон Гріммельсгаузен. Poběhlice Kuráž (Landstörzerin Courasche — Життя Кураж) — Divous Skočdopole (Der seltsame Springinsfeld — Дивак Сімплицисимус) Г. Гессе. Klingsorovo poslední léto a jiné prózy (Klingsors letzter Sommer, Morgenlandfahrt — Останнє літо Клінгзора та інші прозові твори) Жан Пауль. Doktor Škrtikočka jede do lázní. Hrst aforismů (Doktor Katzenbergers Badereise, Aphorismen — Поїздка доктора Катценбергера на води, Афоризми). Еріх Ауербах. Mimesis (разом з В. Кафкою та М. Жиліною) Фрідріх Дюрренматт. Soudce a jeho kat, Malér (Der Richter und sein Henker, Die Panne — Суддя та його кат, Аварія) Франц Кафка. Афоризми.

Поети у перекладі Ріо Прайснера Карл Краус Райнер Марія Рільке Фрідріх Гельдерлін Готфрід Бенн Т. С. Еліот Джерард Менлі Гопкінс

Примітки