Альбан фон Монбе (; 6 березня 1821, Дрезден — 28 січня 1911, Дрезден) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Саксонської армії.
Біографія Альбан фон Монбе походив з французької родини та був сином саксонського майора Йозефа фон Монбе та його дружини Юлії Августи фон Крігер. Його дідом був французький кавалерійський офіцер Франсуа Ксав'є де Монбе, який пізніше вступив на службу до курфюрстів Саксонії.
Альбан фон Монбе вступив до Саксонської армії 1 січня 1839 року на посаді фенріха, призначеного до 10-ї роти лейб-піхотного полку. 31 жовтня того ж року його було підвищено до лейтенанта, а через кілька років, 1 березня 1848 року, до оберлейтенанта. Після кількох тривалих поїздок за кордон з метою військового навчання та участі в окупації Рудних гір і Фогтланда, 1 лютого 1849 року його було призначено ад'ютантом штабу дивізій генерала фон Ширндінга. У травні того ж року йому було наказано вирушити до Хемніца, щоб передати наказ лейб-полку негайно вирушити до Дрездена та підготувати їхнє перевезення залізницею. Він значно відзначився і після придушення Травневого повстання, під час якого його генерал командував усіма військами, був похвалений королем Саксонії за видатну поведінку.
1 січня 1850 року його було переведено до тактичного відділу новоствореного Генерального штабу, де він залишався протягом наступних кількох років до підвищення до майора. 30 березня 1863 року його було призначено комендантом Кадетського корпусу. Наприкінці травня 1866 року, отримавши 20 вересня 1865 року підвищення до оберстлейтенанта, його було направлено до Мюнхена для участі у військових конференціях. Незадовго до початку війни проти Пруссії його було призначено начальником штабу мобільної 2-ї піхотної дивізії та він брав участь у битвах під Їчином та Кеніггрецем. Після війни, з січня по березень 1867 року, він командував навчальним батальйоном, сформованим у Дрездені, в якому офіцери та унтерофіцери проходили підготовку у прусських інструкторів згідно з прусськими правилами стройової підготовки. 5 березня 1867 року його було підвищено до оберста та одночасно переведено командиром полку до новоствореного Гренадерського полку «Імператор Вільгельм, король Прусський» (2-й Королівський Саксонський) № 101. Всього через два роки, 20 червня 1869 року, його було призначено командиром бригади 2-ї піхотної бригади № 46.
Після початку війни проти Франції він пішов на фронт у званні оберста зі своїм підрозділом та брав участь у битві під Нуаром (29 серпня), битвах під Бомоном (30 серпня) та Седаном (1 вересня). 22 серпня йому було доручено командування 23-ю дивізією (1-ю Королівською Саксонською), 25 серпня він був підвищений до генерал-майора, і він брав участь в облозі Парижа у складі 12-го армійського корпусу. Після війни він прийняв командування 46-ю піхотною бригадою, а 22 грудня 1873 року прийняв командування 2-ю піхотною дивізією № 24. На цій посаді 23 квітня 1875 року його було підвищено до генерал-лейтенанта, і одночасно він служив комендантом міста Лейпциг. Він командував дивізією майже 11 років, а 11 березня 1885 року був призначений почесним шефом Гренадерського полку № 101 та вийшов у відставку. 21 листопада 1891 року йому було присвоєно звання генерала піхоти запасу.
Його було поховано на цвинтарі Святої Трійці в Дрездені. Сучасна вулиця Труфановштрассе в Лейпцигу спочатку називалася Монбештрассе. Він був найстаршим почесним членом Асоціації саксонських гренадерів.
Сім'я Він одружився з Каролою фон Ностіц унд Єнкендорф 26 грудня 1850 року в Оппаху, і у них було четверо дітей.
Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:
Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест з військовою відзнакою Орден Заслуг (Саксонія) лицарський хрест з військовою відзнакою великий хрест Саксонський пам'ятний хрест за 1866 Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 1-го класу з військовою відзнакою Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий командорський хрест Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Примітки
Посилання
Біографічні дані.