Дзєржек (Д(з)е(є)рслав) з Лопатна (Лопатного) Лопацінський (Лопачи(е)нський) гербу Роля ( після 1407) — державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, підскарбій коронний (1392—1393).
Життєпис Дзєржек Лопацінський у латиномовних документах згадується як — це латинізовані варіанти старопольського імені (Дерслав), яке в побуті часто скорочувалося до (Дзєржек) або трансформувалося у (Здіслав, Д(з)е(є)рслав, Д(з)е(є)жислав); топонімічний додаток вказує на родове гніздо шляхтича — село Лопатно, яке в той час належало до Сандомирського повіту однойменного воєводства. За Адамом Бонєцьким, шляхтичі з Лопатного гербу Роля фіксуються в документах з 1381 рокуHerbarz polski. T. 15: Liwscy — Łopuscy / ułożyli Adam Boniecki i Artur Reiski, Warszawa, skład główny Gebethner i Wolff, 1912, s. 386..
Точні дати народження та смерті Дзєрслава невідомі. Активне просування по службі наприкінці 1380-х років вказує на те, що він народився близько 1350–1360-х років, можливо в родовому Лопатному. Перша ймовірна згадка про нього в документах відноситься до 1385 року. Дерслав виступає разом із імовірним родичем Влодком із Лопатного свідком у справі про фінансову поруку. Ім'я записане як (Дерско — зменшувальна форма від Дерслав) (Стовечський) — найімовірніше вказує на суміжне володіння або родинний зв'язок у межах у межах Сандомирської землі, а саме — на село Стобець (майже 6 км по прямій від Лопатного), що передує фіксації суто як «» (з Лопатного)Starodawne prawa polskiego pomniki: poprzedzone wywodem historyczno-krytycznym tak zwanego prawodawstwa wiślickiego Kazimierza Wielkiego w texcie ze starych rękopism krytycznie dobranym / wyd. Antoni Zygmunt Helcel, T. 8, Kraków, 1886, s. 156..
У період між 31 жовтня 1391 року та 8 червня 1393 року Лопацінський обіймав посаду підскарбія великого коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 121.. Проте згадується в документах у цей період лише одного разу — 22 липня 1392 рокуNajstarsze księgi i rachunki miasta Krakowa od r. 1300 do 1400 / wyd. Franciszek Piekosiński i Józef Szujski, Kraków, Akad. Umiejętności, 1878, s. 241.. Ймовірно, його діяльність на цьому уряді не була успішною, оскільки його наступнику Гінчці з Роґова 22 серпня 1393 року довелося викупити зі скарбниці розтрухан () — старовинний великий і ошатний кубок (найчастіше срібний або позолочений) на високій ніжці, який використовували під час бенкетів, закладений ЛопацінськимBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza — podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 107—108.Rejestr JPana Hinczka podskarbiego r. 1393—1395, [w:] Zycie domowe Jadwigi i Jagiełły z regestrów skarbowych z lat 1388—1414, przedstawione przez Aleksandra Przeździeckiego, Warszawa, 1854, s. 32..
Імовірно, після складання повноважень, Лопацінський деякий час перебував у оточенні короля, виконував його доручення як посланець, принаймні на судових засіданнях і зібраннях шляхти в різних містах. Так, 1397 року він прибув на судове засідання до Пиздрів і оголосив суду королівський листDie ältesten grosspolnischen Grodbücher. 2, Peisern 1390—1400. Gnesen 1390—1399. Kosten 1391—1400, s. 79, Nr 630. 1402 року, з'явившись до суду в Познані від імені короля, Дерслав з Лопатного заявив королівську волю — щоб правосуддя було вчинене без зволіканьFranciszek Piekosiński, Studya, rozprawy i materyały z dziedziny historyi polskiej i prawa polskiego, T. 6 z. 1: Wybór zapisek sądowych grodzkich i ziemskich wielkopolskich z XV w, T. I, z. 1, Kraków, 1902, Nr 262, s. 80.
У січні 1401 року згадується як свідок під час засідань Сандомирського земського суду в ОпатовіKodeks dyplomatyczny Małopolski 1386—1450 / wyd. Franciszek Piekosiński, T. 4, 1386—1450, s. 73-74.. Цікаво, що в засіданнях того ж суду в листопаді 1402 року як свідок брав участь Міколай з Лопатного, ймовірний родич ДерславаKodeks dyplomatyczny Małopolski 1386—1450 / wyd. Franciszek Piekosiński, T. 4, 1386—1450, s. 81..
Під час виконання королівських доручень Дєрслав з Лопатного, використавши фальшиву королівську розписку, поїхав на Волинь і витребував у луцького єврейського фінансиста Якова () суму в 10 марок срібла, а також «тавту» (компенсацію за збитки чи пеню). У цьому серйозному кримінальному злочині — підробці королівського фінансового документа — Лопацінського звинуватив сам король Владислав II Ягайло. Лише 1 березня 1407 року Дзєрслав отримав очищення від звинувачення: він скористався середньовічною процедурою очищення ґонору (ймовірно, склав присягу разом із поручителями) та зумів довести суду вищої інстанції у Вішлиці, що не вчиняв підробки. Звинувачення у підробці листа короля розглядалося урядовою радою, в присутності найвищих земських урядників — краківського каштеляна й воєводи Яна з Тарнова, 2 інших воєвод, краківського декана, 6 каштелянів, яка врешті визнала Дерслава виправданимArchiwum Komisji Prawniczej. T. 8, cz. 1, Kraków, Akademia Umiejętności, 1907, Nr. 441, s. 100..
Фактично після цього процесу згадки про нього зникають із джерелUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 121.. Імовірно, невдовзі після цього він помер.
Сім'я Про сім'ю Дзєрслава Лопацінського достеменно нічого не відомо. Ймовірним його родичем, можливо братом чи сином, або племінником був згаданий вище Міколай із Лопатного. 1507 року згадується Дорота, дружина Яна Лодзиця Коморницького та мати познанського каноніка. Також, досить часто протягом 1416—1442 років у документах засідань Сандомирського суду в Опатові та Сандомирі згадується Дзєрслав Лопацінський із Лопатного — ймовірний його син, названий на честь батька. На початку XV століття саме він був власником Дембича в Пиздрському повіті. Його високий соціальний статус підтверджується шлюбом, укладеним перед 1417 року з Катажиною з Павловиців, донькою шляхтича Добєслава з Павловиців ( після 1420 року) гербу Ястшембець. Цей шлюб пов'язав Лопацінських із потужним малопольським кланом Псарських/Павловських.
Синами Дзєрслава молодшого й Катажини, внуками підскарбія, ймовірно, були Ян, Якуб і Томаш. Перші два проживали в Сандомирській землі, володіли там маєтностями, зокрема родовим Лопатном; Ян іноді відстоював інтереси родини в Перемишлі. Томаш Лопацінський через шлюб із Катажиною з Ошан (Вільшаника), сестрою Ельжбети Браніцької, став засновником руської гілки роду, судової династії Львівської та Перемишльської земель.
Примітки