Мадонна Пацці — прямокутна мармурова рельєфна скульптура у техніці «стяччато», виконана Донателло. З 1886 року вона зберігається в колекціях скульптур Музею Боде в Берліні. AA.VV., La collezione di sculture al Bode-Museum, Prestel, Monaco di Baviera, 2011. Цей барельєф є одним із багатьох зображень Мадонни з Дитям і зображує Діву Марію, яка тримає немовля Ісуса, у положенні до пояса. Його унікальність полягає у тому, що він не має розпису, а спирається виключно на просторову та фізичну присутність Йдеться про найдавніший зі збережених рельєфів «Мадонни з немовлям» авторства Донателло, хоча точна дата його створення невідома.

Датований приблизно 1420 або 1430 роками, початком співпраці Донателло з Мікелоццо, він, найімовірніше, був створений для приватної молитви та, як вважають, замовлений родиною Пацці для їхнього будинку у Флоренції.Rolf C. Wirtz, Donatello, Masters of Italian Art series, Könemann, Cologne 1998. p. ??. Цей твір користувався великою популярністю і має кілька відомих копій.

Історія «Мадонна Пацці» Донателло є найдавнішою зі збережених рельєфних скульптур, що зображують релігійний мотив «матері з дитиною» епохи Відродження.Pope-Hennessy, John (1993). Donatello: Sculptor. New York: Abbeville Press. p. 254. ISBN 1558596453. Назва твору походить від Палаццо Пацці, де раніше зберігався цей барельєф. Про його історію відомо небагато, окрім того, що у 1886 році барельєф потрапив до Музею Боде в Берліні. Під час знесення Палаццо Пацці цей твір мистецтва передали невідомому посереднику, який згодом продав його Вільгельму фон Боде для музею, який зараз носить його ім'я. Після прибуття до музею рельєф виявився розбитим щонайменше на 15 уламків, проте коли сталося пошкодження, залишається невідомим.

Щодо точного року створення цього твору, вчені вже давно ведуть дискусії. За однією з гіпотез, цей твір був створений приблизно 1420 року, з огляду на стилістичну схожість із фігурою Сивіли, виконаною Донателло в 1422 році, яка, ймовірно, була створена на основі різьблення голови Діви Марії у «Мадонні Пацці». З іншого боку, деякі мистецтвознавці стверджують, що рельєфна скульптура була висічена приблизно між 1428 і 1430 роками, зважаючи на композицію рельєфу Діви Марії, профіль якої, за гіпотезою, навіяний іншими римськими рельєфними скульптурами, виконаними Донателло наприкінці 1420-х років.Pope-Hennessy, John (1993). Donatello: Sculptor. New York: Abbeville Press. p. 254. ISBN 1558596453.

Опис Півфігура Діви Марії зображена у форматі три чверті, обличчя матері та дитини зображені у профіль, причому Діва Марія нахилена до Немовляти Христа та торкається його чола, її силует трохи закриває його. Вона тримає немовля лівою рукою, ця рука зі стиснутими пальцями вкорочена в перспективі, права рука м'яко притискається до плеча. Голова Діви Марії схилена та приховує частину голови Дитини, а ліва рука Дитини також вкорочена в ракурсі, поруч зі стопою його правої ноги, повернутою вгору. Дві фігури не зображені з німбами, акцент робиться на їхній ніжній та глибокій близькості, розвиваючи теми з ікони типу Елеуса у візантійському мистецтві. Дитина простягає руку до матері та хапається за покривало на її голові, але їхні вирази облич часто описуються як меланхолійні.Janson, H. W.; et al. (Jenö Lányi) (1957). The Sculpture of Donatello. Vol. 2. Princeton University Press. p. 44–45.

«Мадонна Пацці» вирізняється особливим підходом до кольору та простору. На відміну від поліхромних рельєфів того часу, «Мадонна Пацці» – однотонна, за винятком сіро-білих та коричневих прожилок у мармурі. На відміну від скульптур у стилі високого рельєфу того періоду, ця робота витесана на неглибокій площині з використанням ортогональних ліній для імітації глибини. Вчені обговорювали розташування та узгодженість точок сходження в рельєфній скульптурі, відзначаючи до трьох можливих точок перетину між ортогональними лініями. Одна з них розташована в центрі основи і позначає місце, звідки мала розглядатися скульптура.Pope-Hennessy, John (1993). Donatello: Sculptor. New York: Abbeville Press. p. 254. ISBN 1558596453.

Ця рельєфна скульптура добре відома своїм використанням перспективи. На відміну від інших рельєфів, «Мадонна Пацці» не розроблена з урахуванням навколишнього фізичного простору, а обмежена тим, що вчені називають «перспективною кліткою». Геометрична основа з прямокутників і квадратів використовується для обрамлення фігур у замкнене, пласке тло. Діагональні лінії від верхніх кутів рами зустрічаються в центрі основи, утворюючи впорядковану композицію. Вчені відзначають, що розташування візерунків на рельєфі створює ілюзію виходу за межі картини та переходу у реальний світ, де перебувають глядачі.

Аналіз Спосіб, у який було розроблено композицію та обрамлення «Мадонни Пацці», як зазначають дослідники, дозволяє глядачам глибше зануритися у сприйняття твору. Раніше «Мадонна Пацці» була розміщена так, що її доводилося розглядати знизу, тому глядачі часто підходили до картини, дивлячись вгору.Radcliffe, Anthony (1992). «Multiple Production in the Fifteenth-Century: Florentine Stucco Madonnas and the della Robbia Workshop». In Baker, Malcolm; Radcliffe, Anthony; Maek-Gérard, Michael (eds.). Renaissance and Later Sculpture: With Works of Art in Bronze. Sotheby's Publications. pp. 17–18. ISBN 085667401X. Цей кут створював сильніше відчуття глибини та ілюзіоністичний ефект, завдяки якому рельєф виглядав реалістичним і таким чином ще більше приваблював глядачів.Johnson, A. Geraldine (1997). Currie, Stuart; Motture, Peta (eds.). The Sculpted Object, 1400—1700. Aldershot, Hants, England: Scolar Press ; Brookfield, Vt., USA: Ashgate. p. 4. ISBN 1859282709. Вчені вважають, що, враховуючи початкове розташування рельєфу, глядачі природно мали б зайняти позу вірянина, який стоїть на колінах у молитві. Хоча місце первісного розміщення «Мадонни Пацці» досі не встановлено, її загальна композиція сприяла посиленню взаємодії між глядачем, що молиться, та релігійними персонажами.

« Мадонну Пацці» також порівнювали з подібними флорентійськими картинами, що зображують Діву Марію з немовлям. У флорентійському живописі Матір Божа з Немовлям зазвичай зображуються у більш невимушеній манері. «Мадонна Пацці» відрізняється своїм підходом, оскільки обидві фігури зображені без німбів та символічних атрибутів. На думку дослідників, близькість між Богородицею та Дитям у «Мадонні Пацці» знаходила відгук у серцях глядачів XV століття — часу, коли висока дитяча смертність була поширеним явищем.

Репліки та репродукції

«Мадонна Пацці» відтворювалася в роки, що минули після її створення, хоча цей рельєф і не був створений з метою копіювання. Незабаром після створення «Мадонни Пацці» з оригінального рельєфу було зроблено зліпок, який використовувався для виготовлення багатьох різних копій, кілька з яких збереглися до наших днів.Radcliffe, Anthony (1992). «Multiple Production in the Fifteenth-Century: Florentine Stucco Madonnas and the della Robbia Workshop». In Baker, Malcolm; Radcliffe, Anthony; Maek-Gérard, Michael (eds.). Renaissance and Later Sculpture: With Works of Art in Bronze. Sotheby's Publications. pp. 17–18. ISBN 085667401X. Зараз копії юарельєфу зберігаються в таких музеях, як Лувр і Національна галерея в Празі. Вони різняться за підходом: деякі репліки ідеально імітують як всю скульптуру, так і загальну композицію, а інші відтворюють лише фігури Діви Марії та Христа-немовляти. До деяких реплік також додавали німби, яких не було на оригінальному рельєфі, щоб витвір мистецтва більше відповідав релігійним образам того періоду. Хоча «Мадонна Пацці» не була створена спеціально для копіювання, на відміну від пізніших робіт Донателло, таких як «Мадонна з Верони», її все ж широко відтворювали в різних техніках.

Примітки

Література