Володимир Михайлович Слюзар (20 січня 1895, с. Чуньків, Буковина — 26 грудня 1976, м. Монтреаль, Канада) — поручник УГА, отець протопресвітер.
Життєпис
Народився у с. Чуньків, Буковина 20 січня 1895 року. Після сільської школи закінчив Черновецьку гімназію. Грав футбол у спортивному клубі «Довбуш», брав участь у гімназійному хорі та оркестрі де грав на скрипці.
Склав перший іспит на юридичному факультеті університету, але вибухнула Перша світова війна. Пройшов навчання підстаршини. По розпаді Австро-Угорщини в 1918 році стає вояком Української галицької армії, де служив у 14-ій бригаді. У жовтні 1919 отримав поранення на фронті проти білогвардійців, потім захворів на тиф, та був у шпиталі до червня 1920 року, звідки потрапив в ЧУГА. Залишивши військо повернувся на Буковину де був арештований румунською владою, але був визволений місцевою громадою. Закінчив юридичну та богословську науку в Чернівецькому університеті.
Після переслідувань румунською адміністрацією виїхав до провінції Британська Колумбія в Канаді 16 листопада 1923 року, a 23 жовтня 1924 року Владика Іоан Теодорович висвятив його у сан ієрея. Близько двох років служив священиком у Шіго, провінція Саксатчеван, а потім був направлений до міста Монреаль у провінції Квебек. Під проводом отця Володимира українська православна парафія Святої Софії у Монреалі розрослася до найбільших в Канаді, перейшовши до новозбудованого собору у 1962 році.
Брав активну участь у створені місцевих осередків Конґресу Українців Канади і товариства бувших українських вояків в провінції Квебек.
Був одружений з Леонією та мав двох дітей Романа та Любу.
Нагороджений Воєнним хрестом, Галицьким Хрестом та хрестом Симона Петлюри, під номером 1407.
Помер 26 грудня 1976 року в м. Монтеаль у своїй хаті в присутності ближчої родини, похований на цвинтарі Мон-Руаяль
Джерела Вибране з праць о. протопресвітера д-ра Володимира Слюзаря. Ред. Дмитро Кислиця. Торонто, 1981. 100 ліття. Літопис українців в Квебеку 1892-1992. Упоряд. Галина Змієнко-Сенишин. Етобіко, 1992