Кана́да (, , , ) — країна, що займає північну частину Північної Америки та майже половину площі континенту, простягаючись від Атлантичного океану на сході до Тихого океану на заході. Це друга за площею країна світу (9 976 140 км²), що поступається лише Російській Федерації. Має сухопутний кордон з США та Гренландією на острові Ганса (після врегулювання територіального конфлікту з Данією).

Територію, на якій тепер розташована Канада, було заселено корінним населенням понад 25 тисяч років тому. Починаючи з кінця XV століття англійські та французькі експедиції спершу досліджували, а потім одночасно заселяли атлантичне узбережжя країни. Проте в 1763 році, після семи років війни, Франція позбулася майже всіх своїх володінь у Північній Америці, включно з Канадою. У 1867 році, внаслідок об'єднання трьох Британських північноамериканських колоній, Канада сформувалася як федеральне утворення чотирьох провінцій у статусі британського домініону. Після цього відбулося територіальне розширення Канади та здобуття нею статусу автономії від Сполученого Королівства відповідно до Вестмінстерського статуту 1931 року. Автономію було закріплено Канадським актом 1982 року, що ним назавжди розірвано залишки правової залежності від Британського парламенту.

Канада є федерацією, що складається з десяти провінцій і трьох територій, за формою правління — конституційною (парламентарною) монархією, з королем Чарльзом III як головою держави. Сама країна — багатокультурна й багатомовна: на федеральному рівні визнано дві державні мови — англійську та французьку. Канада є технологічно й промислово розвиненою країною з диверсифікованою економікою, яка значною мірою базується на багатих природних ресурсах країни й на торгівлі, — у першу чергу зі Сполученими Штатами Америки, з якими Канада має давні й складні стосунки. Канада є членом Великої Сімки, НАТО, Британської Співдружності, Франкофонії та Організації Об'єднаних Націй.

Етимологія

Є загальною думкою, що назва «Канада» походить від лаврентійського слова kanata, що означає «селище», «поселення», або «земля». 1535 року корінні жителі регіону сучасного Квебека використали це слово, щоби вказати французькому досліднику Жаку Картьє на поселення (). Згодом словом Canada позначали не лише індіанське селище, а і всю територію . Із 1545 року в європейських книгах і картах увесь регіон вздовж річки Святого Лаврентія іменували як «Canada».

Із 16-го та до початку 18-го століть Канадою називали частину Нової Франції, землі вздовж річки Св. Лаврентія і північних берегів Великих озер. Пізніше регіон розділили на дві британські колонії: Верхню Канаду та Нижню Канаду, які 1841 року об'єднали в провінцію.

Конституційний акт 1867 року надав статус домініону з назвою «Канада» для нової країни та використовувався до 1950-х років. Прийнята як офіційна назва для нової країни, і країні було надано статус домініону з назвою «Канада». Термін «Домініон Канада» увійшов у загальний вжиток до 1950-х років. А вже здобувши політичну незалежність від Великої Британії, федеральний уряд Канади дедалі частіше використовував назву «Канада» на державних документах і договорах: унаслідок цього державне свято країни перейменовано з «Дня Домініону» на «День Канади» в 1982.

Історія

Корінне населення Археологічні й генетичні дослідження виявили присутність людини у північному Юконі 26 500 років тому і у південному Онтаріо 7500 років тому. Найдавнішими відомими місцями проживання людини у Канаді є рівнини Олд-Кроу і печери Блуфіш. Характерними рисами канадських аборигенних суспільств були осілість, ведення сільського господарства, складна суспільна ієрархія і торгові зв'язки. Деякі з цих культур занепали до моменту прибуття європейців наприкінці XV — на початку XVI століть і були відкриті тільки завдяки археологічним дослідженням.

За різними оцінками корінне населення наприкінці XV століття становило від 200 000 до двох мільйонів осіб, Королівська комісія Канади з охорони здоров'я аборигенів називає число 500 000 осіб. Внаслідок європейської колонізації корінні народи страждали від спалахів завезених інфекційних хвороб, як-от грип, кір і віспа (до яких у них був відсутній імунітет), за століття після прибуття європейців чисельність корінного населення зменшилась на 40–80 %. У теперішній час аборигенні народи Канади — це канадські індіанці, ескімоси і метиси. Метиси являють собою людей змішаної крові, які з'явилися в середині XVII століття, коли індіанці та ескімоси одружувалися з європейськими поселенцями. Загалом, ескімоси більше обмежували контакти з європейськими поселенцями протягом періоду колонізації.

Європейська колонізація Першу відому спробу європейської колонізації зробили скандинави, коли близько 1000 року на певний час облаштувалися у Л'Анс-о-Медоузі, Ньюфаундленд. Подальших європейських розвідок не відбувалося до 1497 року, коли італійський мореплавець Джон Кабот досліджував канадське атлантичне узбережжя для Англії. На початку XVI століття вздовж атлантичного узбережжя баскські й португальські мореплавці запровадили сезонну риболовлю та полювання на китів. У 1534 році французький дослідник Жак Картьє розвідував долину річки Святого Лаврентія, де неподалік сучасного міста Гаспе 24 липня встановив десятиметровий хрест із написом «Хай живе король Франції!» і вступив у володіння територією ім'ям короля Франції Франциска I.

Французький дослідник Самюель де Шамплен прибув на ці території у 1603 році й створив перше постійне європейське поселення на території Порт Рояль у 1605 році й Квебек-сіті у 1608. Пізніше вони стали столицями Акаді й Канади, відповідно.

Канада в 1980—2015 роках

Неоконсервативний курс кабінету Малруні На виборах 1984 року до влади прийшла Прогресивно-консервативна партія, та її лідер Браян Малруні сформував уряд консерваторів. Уряд Малруні здійснював неоконсервативний курс. Були розширені пільги для бізнесу, послаблений контроль держави за діяльністю підприємств з іноземним капіталом, державні корпорації переводилися на комерційну основу функціонування, була проведена ревізія тієї частини енергетичної програми, що обмежувала інтереси приватного бізнесу.

Прихід до влади лібералів На виборах 1993 року перемогу одержала ліберальна партія на чолі з Ж. Кретьєном. Протягом наступних 10 років вищу виконавчу владу в країні здійснював очолюваний ним уряд лібералів.

Діяльність ліберальної партії будувалася з одного боку, на визнанні індивідуальних прав, свободи, ініціативи, підприємництва громадян, а з іншого — на значній ролі уряду у формуванні та здійсненні загальнодержавних програм. Ліберали приділяли велику увагу проблемі охорони здоров'я, рівності всіх етнічних і релігійних груп, питанням національної єдності.

У 2003 році Ж. Кретьєн добровільно залишив пост керівника партії й посаду прем'єр-міністра. Його наступником на цій посаді наприкінці 2003 року став новий лідер лібералів Пол Мартін. З його ініціативи було продовження зниження податків для середніх верств населення, зниження боргового тягаря держави, збалансування бюджету. У 2004 році на парламентських виборах Ліберальна партія здобула перемогу над Консервативною партією, утвореною після об'єднання у 2003 році «Канадського альянсу» і Прогресивної консервативної партії, що дозволило П. Мартіну знову сформувати уряд.

Прихід до влади консерваторів

Ліберальна партія, що перебувала при владі 12 років, загрузла в корупції і численних скандалах. На нових виборах у 2006 році до влади прийшла Консервативна партія, її лідер С. Гарпер став новим прем'єр-міністром.

На парламентських виборах у 2008 році консерватори на чолі з С. Гапером знову здобули перемогу. Але до найбільшого успіху лідер консерваторів привів однопартійців у травні 2011 року, коли на позачергових виборах його партія здобула 166 місць у парламенті з 308. Сенсацією став провал лібералів, які відкотились на третє місце, пропустивши перед собою партію «Нових демократів». Лідер останньої Дж. Лейтон заявив про намір «Нових демократів» збільшити податки на великі корпорації, позбавити пільг нафтовидобувні компанії і почати регулювання банківського бізнесу. Водночас консерватори прагнуть продовжити підтримку великого бізнесу.

Повернення лібералів У 2015 році Ліберальна партія доволі несподівано знов здобула переконливу перемогу, яку на канадському політичному сленгу можна класифікувати як «обвал» , який дав можливість лібералам сформувати уряд більшості зі 184 місцями (39,5%) у парламентіВибори 2015 року дозволили Джастіну Трюдо і лібералам сформувати уряд більшості. Аналізуючи виборчу кампанію, 43-річний Джастін Трюдо назвав причиною успіху лібералів «їхні позитивні гасла, прагнення більшості канадців до змін та потребу більш енергійного лідерства».

Географія

Канада займає більшу частину півночі Північної Америки. Має загальний сухопутний кордон зі США на півдні та на північному заході (між Аляскою та Юконом), з 14 червня 2022 року після урегулювання територіального конфлікту також межує і з Данським королівством на острові Ганса. Вона простягнулася від Атлантичного океану на сході до Тихого на заході і Північного Льодовитого на півночі. Канада має морський кордон з Францією (острови Сен-П'єр і Мікелон). Найпівнічніше поселення в Канаді та у світі — Алерте, база збройних сил Канади на північному краю острова Елсмір (82,5° пн. ш., за 834 км від Північного полюса). Канада — друга за розміром країна світу. Державний кордон між Канадою та США є щонайдовшою загальною межею у світі завдовжки 8891 км.

Щільність населення, — близько 4,43 осіб на км², є однією з найнижчих у світі. Найбільш населена область країни — коридор Квебек — Віндзор уздовж рівнинних берегів річки Святого Лаврентія і на південному сході Великих озер.

На північ від цієї області знаходиться розлогий Канадський щит, скельний регіон, очищений останнім льодовиковим періодом, позбавлений родючих земель, багатий мінералами, озерами і річками. У Канаді більше озер, ніж у будь-якій іншій країні світу, вона володіє значними запасами прісної води. Найбільші озера: система Великих озер, Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Вінніпеґ, Атабаска.

На сході Канади річка Святого Лаврентія впадає у затоку Святого Лаврентія, де розташований острів Ньюфаундленд, а острів Принца Едварда знаходиться на південь від нього. Нью-Брансвік і Нова Шотландія розділені затокою Фанді, яка знаменита найвищими припливами у світі. Ці чотири приморські провінції розташовані на схід від Квебеку. Онтаріо і Гудзонова затока розташовані в центрі Канади, тоді як від Манітоби на захід через Саскачеван і Альберту розкинулись на великих рівнинах канадські прерії аж до Скелястих гір, які відокремлюють їх від Британської Колумбії.

На північ від 60-ї паралелі розташовані три канадські території — Нунавут, Північно-західні території і Юкон — усіяні численними озерами (найбільші з яких Велике Ведмеже і Велике Невільниче) і перетнуті щонайдовшою річкою в країні — річкою Маккензі. До того ж, за континентальними землями Канадської Півночі ще далі на північ лежить великий архіпелаг, Канадський Арктичний архіпелаг, який охоплює деякі з найбільших островів світу. Протоками між цими островами проходить Північно-Західний прохід з моря Лабрадор до моря Бофорта, повз Баффінове море. Крім того, у цьому регіоні, між островами Королеви Єлизавети, знаходиться північний магнітний полюс.

Основну частину рельєфу країни займають рівнини прерій і плато Канадського щита з висотами 300—1500 м. На захід від прерій розташовуються континентальні низовини Британської Колумбії й Скелясті гори (частина Кордильєр, найвища точка — гора Логан), на сході, від півдня від Квебеку до приморських провінцій, підносяться Аппалачі. Гора Логан — найвища гора Канади та друга за висотою вершина в Північній Америці. Розташована в горах Святого Іллі, посеред національного парку Клуейн, на південному заході території Юкон, менш ніж за 40 км на схід від кордону з Аляскою, за 230 км на захід від містечка Вайтгорс та заввишки 5956 м над рівнем моря. Масив гори Логан вважається одним з найбільших у світі. Охоплення підошви гори перевищує 100 км.