Отто Брайткопф, з 10 лютого 1914 року Ріттер фон Брайткопф (; 22 листопада 1858, Гросс-Штреліц — 14 серпня 1939, Мюнхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Біографія Син прусського державного радника. Після закінчення гуманістичної гімназії в 1877 році вступив в 3-й піхотний полк «Принц Карл Баварський» в Аугсбурзі, з 16 жовтня 1886 року — ад'ютант. З 1 жовтня 1889 по 1 жовтня 1892 року навчався в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк. З 22 вересня 1893 року — командир роти 5-го піхотного полку «Великий герцог Гессенський» в Бамберзі. З 18 березня 1896 року — інструктор військового училища Мюнхена. З 12 лютого 1901 року — командир роти 13-го піхотного полку «Імператор Франц Йосиф Австрійський» в Аугсбурзі. З 13 вересня 1901 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 4-ї піхотної дивізії у Вюрцбурзі. З 15 жовтня 1902 року служив в Генштабі 3-го армійського корпусу в Нюрнберзі. З 22 лютого 1904 року — командир батальйону 5-го піхотного полку «Великий герцог Ернст Людвіг Гессенський» в Бамберзі, з 25 листопада 1904 року служив в штабі полку. З 1 квітня 1906 року — командир військової стрілецької школи в Аугсбурзі, з 23 лютого 1908 року — 3-го піхотного полку «Принц Карл Баварський», з 21 листопада 1909 року — 12-ї піхотної бригади в Регенсбурзі.

З 14 березня 1913 року — командир 3-ї піхотної дивізії в Ландау. Після початку Першої світової війни Брайткопф очолював свою дивізію на Західному фронті в Лотарингії, Іпрі та подальшу окопну війну у Фландрії та Артуа, доки 19 березня 1915 року його не звільнили у відставку з пенсією.

Наприкінці серпня 1914 року війська під його командуванням нібито скоїли воєнні злочини в місті Мекс, довільно розстрілявши десятьох мирних жителів та зруйнувавши 36 будівель. За це Брайткопфа було заочно засуджено до страти французьким окружним судом у Нансі 5 грудня 1923 року, хоча він у той час не був присутній на місці події та не віддава злочинних наказів, а також протягом усієї кампанії виступав проти будь-яких дій, що суперечили законам війни. З огляду на обставини, 5-й кримінальний сенат Імперського суду в Лейпцигу вирішив припинити провадження.Gunter Spraul: Der Franktireurkrieg 1914. Frank & Timme, Berlin 2016, ISBN 978-3-7329-0242-2, S. 376–378.

Звання

Фенріх портупеї (19 березня 1878) Другий лейтенант (30 листопада 1879) Перший лейтенант (15 лютого 1889) Гауптман (22 вересня 1893) Майор (13 вересня 1901) Оберстлейтенант (26 грудня 1904) Оберст (8 березня 1907) Генерал-майор (21 листопада 1909) Генерал-лейтенант (12 березня 1913) Генерал піхоти запасу (25 січня 1917; патент від 16 січня 1917)

Нагороди

Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (24 грудня 1900) лицарський хрест 1-го класу (17 жовтня 1905) офіцерський хрест (17 вересня 1909) 2-го класу із зіркою і мечами (11 вересня 1914) 1-го класу з мечами (19 березня 1915) Срібна ювілейна медаль (Австро-Угорщина; 7 червня 1901) Орден Залізної корони 3-го класу (Австро-Угорщина; 13 червня 1901) Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден Червоного орла 3-го класу (30 липня 1908) Орден Генріха Лева 1-го класу (12 жовтня 1913) Орден «За заслуги» Баварської корони, командорський хрест (30 грудня 1913) Залізний хрест 2-го класу (30 вересня 1914) 1-го класу (25 жовтня 1914) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 414.

Посилання

Брайткопф на сайті The Prussian Machine.