Яків «Золотий Зуб» Москалевський — український повстанський отаман та учасник махновського руху .
Біографія Яків народився в селі Катеринівка Донецької області. Під час Першої світової війни він був зарахований до армії, згодом став кавалером ордену Святого Георгія та отримав звання прапорщика. Після закінчення війни в 1918 році працював шахтарем, також почав брати участь у революційних діях анархістських груп. Він організував загін з 600-700 шабельників та 30-40 тачанок, який воював як проти Червоної, так і проти Білої армії. Москалевський отримав прізвисько «Золотий зуб» від білогвардійців.
Поки Нестор Махно ненадовго вступив до Червоної Армії, Яків Москалевський продовжував боротьбу проти більшовиків, розганяв їхні організації та роздавав землю селянам. Разом зі своїм загоном він як отаман брав участь у боях під Гуляйполем та Олександрівськом (нині—Запоріжжя), і був відзначений за хоробрість Махном. У 1920-1921 роках загін почав розпадатися, бійці зневірилися у власній перемозі та почали розходитися по домівках, на більшість із них чекали дружини та старі батьки. [ потрібне посилання ]
22 березня 1921 року загін «Золотий Зуб» у складі 150 осіб з 3 кулеметами вирушив до Єйська по льоду Азовського моря, а частина залишилася в районі Маріуполя та чекала на прибуття Віктора Белаша . З прибуттям останнього до нього приєдналися повстанці.
13 липня 1921 року загін «Золотого Зуба» вибив із села Мар'ївка 2-гу роту 90-го батальйону ВЧК . Зазнавши поразки, більшовики відступили до Вознесенського рудника. Того ж дня до Махна приєднався загін Якова з 300 шабелями та 10 кулеметами. Залишивши в Мар'ївці загін із 150 шабель та 100 багнетів, Яків вирушив до Ново-Михайлівки, яку також зайняв. Потім разом із Нестром Махном він рушив у південно-східному напрямку до Таганрозького повіту Донецької області.
До 1922 року Яків Москалевський мав у своєму загоні близько 250-300 повстанців. Наприкінці 1922 року отамана було схоплено, а під час спроби втечі з в'язниці вбито.
Посилання
Бібліографія