АЕС Дарлінгтон () — канадська атомна електростанція, розташована на північному березі озеро Онтаріо у місті Бовманвілл, провінція Онтаріо. Це велика атомна електростанція, що складається з чотирьох ядерних реакторів типу CANDU із загальною встановленою електричною потужністю 3512 МВт, коли всі енергоблоки перебувають в експлуатації. Станція виробляє близько 20 % електроенергії провінції Онтаріо — цього достатньо для забезпечення електроенергією міста з населенням приблизно 2 мільйони осіб. Конструкція реакторів АЕС Дарлінгтон є значно потужнішою, ніж на раніше побудованих канадських Пікерінг та Брюс. Тому електростанція з чотирма енергоблоками є другою за потужністю в Канаді після восьмиблокової АЕС Брюс. Свою назву станція отримала від колишнього тауншипу Дарлінгтон, на території якого вона була побудована. Нині ця територія входить до складу об'єднаного муніципалітету Кларінгтон.
Будівництво електростанції розпочалося у вересні 1981 року, а введення в експлуатацію першого енергоблока спочатку планувалося на 1985 рік. Проте реалізація проєкту неодноразово затримувалася, а початок будівництва третього і четвертого енергоблоків було перенесено відповідно на 1984 та 1985 роки. Енергоблок № 2 введено в експлуатацію в 1990 році, енергоблок № 1 — в 1992 році, а енергоблоки № 3 і № 4 — в 1993 році. Затримки будівництва та значне перевищення кошторисної вартості зробили АЕС Дарлінгтон одним із найвідоміших прикладів, який використовувався противниками атомної енергетики в Канаді. Саме цей проєкт став однією з головних причин реорганізації державної енергетичної компанії в 1999 році, після чого її борги були погашені за рахунок спеціальних зборів зі споживачів. Після завершення пусконалагоджувальних робіт АЕС Дарлінгтон стала однією з найефективніших атомних електростанцій світу за показником коефіцієнта використання встановленої потужності. У лютому 2026 року на станції було завершено масштабну програму модернізації та продовження строку експлуатації енергоблоків.
Для цього були замінені основні елементи реакторів і оновлено значну частину обладнання. Ще під час вибору майданчика було передбачено місце для будівництва другої черги з чотирьох реакторів. Для цього на схід від чинної електростанції зарезервували територію, відому як Darlington B. У 2006 році компанія розпочала процедуру отримання дозволів на спорудження на майданчику Darlington B двох нових енергоблоків. Однак у 2013 році проєкт було скасовано через те, що його прогнозована вартість значно перевищила початкові оцінки. У 2020 році було розпочато реалізацію нового проєкту, який передбачає будівництво на цьому майданчику значно меншого малого модульного реактора BWRX-300. Станом на 2023 рік роботи над проєктом тривають. У вересні 2025 року цей «Новий ядерний проєкт Дарлінгтон» визначено прем'єр-міністром Канади Марк Карні як один із пріоритетних національних інфраструктурних проєктів.
Енергоблоки АЕС Дарлінгтон Енергоблок Тип реактора Потужність Початокбудівництва Фізпуск Підключення до мережі Введення в експлуатацію Закриття Нетто Брутто Дарлінгтон-1 PHWR, CANDU 850 878 МВт 934 МВт 01.04.1982 29.10.1990 19.12.1990 14.11.1992 — Дарлінгтон-2 PHWR, CANDU 850 878 МВт 934 МВт 01.09.1981 05.11.1989 15.01.1990 09.10.1990 — Дарлінгтон-3 PHWR, CANDU 850 878 МВт 934 МВт 01.09.1984 09.11.1992 07.12.1992 14.02.1993 — Дарлінгтон-4 PHWR, CANDU 850 878 МВт 934 МВт 01.07.1985 13.03.1993 17.04.1993 14.06.1993 —
Примітки
Джерела Darlington Web Site