Станіслав Євгеніуш Адам Вілімовський (; 2 листопада 1896, Львів — 4 вересня 1939, Люблінець) — польський офіцер, дипломований полковник піхоти, доктор права.

Біографія В 1914 році, будучи учнем останнього курсу середньої школи, він добровольцем вступив до 2-го піхотного полку Легіонів, але отримав відмову через молодий вік. У 1916 році його направили до Австрійської школи підготовки офіцерів, яку він закінчив у званні лейтенанта. Він брав участь у Першій світовій війні в складі Австро-Угорської армії, воював, зокрема, на Італійському фронті. У 1918 році він був важко поранений у битві під Капоретто. Після закінчення війни, як колишнього офіцера Імператорсько-Королівської армії, його прийняли до Польської армії та затвердили у званні поручника. 1 червня 1919 року він був підвищений до звання капітана піхоти зі старшинством.У 1919 році він почав вивчати право у Львівському університеті, який закінчив зі ступенем доктора права, та завершив Третій нормальний курс 1922–1924 років у Військовій академії у Варшаві, отримавши звання дипломованого офіцера. На той час він був надлишковим офіцером 50-го піхотного полку в Ковельському гарнізоні: у 1923 році служив штаб-ад'ютантом. У 1924 році служив офіцером Головного штабу та Канцелярії Тісної Військової Ради. 1 січня 1928 року він був підвищений до звання майора піхоти зі старшинством. У 1928 році він був офіцером Третього відділу Генерального штабу Польської армії. У 1932 році він був членом штабу Військової академії. На початку 1935 року його було переведено з 10-го піхотного полку в Ловічі на посаду викладача Військової академії.

Після початку Другої світової війни, під час Вересневої кампанії, він служив у 74-му піхотному полку, маючи звання підполковника та обіймаючи посаду заступника командира полку. Він загинув 4 вересня 1939 року в Люблінці та був похований у братській могилі на місцевому цвинтарі. У 1945 році його посмертно підвищили до полковника.

Сім'я Він був одружений з Яніною Меєр, з якою у нього була дочка Єва (народилася 3 травня 1926 року у Варшаві). Після їхнього розлучення в 1930 році він одружився з художницею Броніславою Падеревською (1906–2004).Karol Czejarek, Bronisława Wilimowska. Wszystko dla niej było malarstwem..., Warszawa 2025, s. 225–226.

Його онука Ельжбета Літинська відредагувала та опублікувала його біографію «Історія життя дипломованого полковника, доктора права Станіслава Вілімовського, героя 1939 року» (Варшава, 2021).Karol Czejarek, Bronisława Wilimowska. Wszystko dla niej było malarstwem..., Warszawa 2025, s. 224–225.

Нагороди

Хрест Хоробрих — нагороджений тричі. Золотий хрест Заслуги (19 березня 1935) Virtuti Militari, срібний хрест (№ 12 026, посмертно)G. Ł., B. P., A. S., Kawalerowie Virtuti Militari 1792–1945, Koszalin 1997, s. 529.

Примітки

Література