«Архіпе́лаг Вели́кі і Малі́ Кучугу́ри» — водно-болотне угіддя міжнародного значення в Україні (Рамсарське угіддя), заповідна зона Національного природного парку «Великий Луг». Розташоване у межах Василівського району Запорізької області, у північно-східній частині колишнього Каховського водосховища.

Надання водно-болотному угіддю «Архіпелаг Великі і Малі Кучугури» статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення було погоджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 895-р; орієнтовна площа угіддя становила 7674,25 га.

24 грудня 2013 року угіддя «Архіпелаг Великі і Малі Кучугури» площею 7740 га було внесено до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення Рамсарської конвенції (№ 2282).

Природні комплекси

До 2023 року архіпелаг Великі і Малі Кучугури являв собою унікальний заплавний природний комплекс межиріччя Дніпра і річки Кінської, представлений значними просторами мілководь, боліт, озер, які чергувалися з піщаними островами та пасмами алювіального походження. Архіпелаг був розташований у долині Дніпра, у межах його заплави і русла. Водозбором водно-болотного угіддя був весь водозбірний басейн Дніпра та його притоки.

У геоструктурному відношенні територія водозбірного басейну віднесена до південно-західного схилу південної частини Українського кристалічного щита. На тектонічну ситуацію в районі угіддя впливало його розташування у зоні контакту південно-західного схилу Українського кристалічного щита з Причорноморською западиною. Територія регіону належала до Дніпровсько-Молочанської підобласті Причорноморської низовини. Висота території угіддя над рівнем моря становила від 16 до 20 м. Острови були піщаними масивами з дюнами (заввишки до 20 м). Глибина води у межах угіддя становила від 0 до 3 м і залежала від рози вітрів та сезону року; амплітуда коливань рівня води сягала до 1 м. Середній рівень води коливався у межах 16,1–16,3 м над рівнем моря. Припливно-відпливні зміни були пов’язані з природним рівнем Дніпра і особливо чітко спостерігалися у вузьких витягнутих затоках. Острівний комплекс відігравав роль природного фільтра води завдяки водній та прибережній рослинності. Поєднання водних просторів, болотних комплексів, піщаних островів та заплавних ділянок формувало своєрідний природний комплекс степової зони України.

Флора

До 2023 року рослинний покрив архіпелагу Великі та Малі Кучугури був представлений переважно очеретяними, очеретяно-рогозовими болотами, а також заплавними лісами, водною, лучною рослинністю та рослинністю піщаних арен.У міжкучугурних западинах піщаних островів Великі та Малі Кучугури (зниженнях між піщаними підвищеннями) були поширені формації берези дніпровської, а також траплялися поодинокі дерева дуба та груші звичайної. На піщаних ділянках зростали ендемічні види рослин, серед яких жовтозілля дніпровське, чебрець дніпровський, фіалка Лавренка та козельці дніпровські.

Рослинні угруповання архіпелагу охоплювали рідкісні формації, занесені до Зеленої книги України, зокрема формації болотної та водної рослинності — лепешняку тростинового, куги приморської, глечиків жовтих, сальвінії плаваючої, водяного горіху плаваючого, латаття білого та плавуна щитолистого.

Архіпелаг Великі і Малі Кучугури вважався єдиним місцем у світі, де зберігалася природна популяція реліктової рослини — волошки Конки (Centaurea konkae).

Фауна

Серед ссавців, які траплялися на території водно-болотного угіддя, до Червоної книги України була віднесена видра річкова (Lutra lutra), що також охоронялася за Бернською конвенцією, Червоним списком Міжнародного союзу охорони природи та Європейським червоним списком тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі ().

Водно-болотне угіддя регулярно підтримувало перебування понад 20 000 водних та коловодних птахів, серед яких 27 видів були занесені до Червоної книги України: чапля жовта, коровайка, казарка червоновола, гоголь зеленоголовий, крех середній, скопа, лунь польовий, орлан-білохвіст, журавель сірий, кулик-довгоніг, кулик-сорока, мартин каспійський, сорокопуд сірий та інші.

Територія архіпелагу мала важливе значення у життєвому циклі прісноводних риб регіону. Мілководні акваторії з водяною рослинністю були місцем перебування та нагулу молоді й дорослих особин багатьох видів риб у літньо-осінній період. Вони також використовувалися як місця нересту цінних промислових видів риб: марени дніпровської, сома європейського, плітки звичайної, карася, щуки звичайної та інших.

Археологічна спадщина

Територія архіпелагу здавна була заселена людьми, про що свідчать виявлені тут археологічні пам'ятки різних історичних епох. На островах і прилеглій території відомі доісторичні могильники та стоянки доби кам'яного і бронзового віків, городища та залишки давніх поселень, що датуються від VI тисячоліття до н. е. до XII століття. Тут також представлені пам'ятки трипільської культури, скіфського та сарматського часу, а також археологічні свідчення перебування аланів, готів, гунів, хозарів, слов'ян, греків, татар, вірмен та інших народів. На території острівної гряди збереглися археологічні залишки золотоординського міста Мамай-Сарай (Гюлістан), яке пов'язують зі ставкою темника Мамая та подіями XIV століття.

Російсько-українська війна За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, внаслідок російської збройної агресії природні комплекси водно-болотного угіддя міжнародного значення «Архіпелаг Великі і Малі Кучугури» зазнали значного ураження та практично втратили свою роль як водно-болотні екосистеми, що існували до порушення гідрологічного режиму. За даними дослідження, проведеного у 2025 році науковцями Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України та Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України на підставі супутникових знімків, частка території, постійно вкритої водою, скоротилася з 82,76 % до 6,04 %.

Попри суттєві зміни екосистем після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році, Рамсарське угіддя «Архіпелаг Великі і Малі Кучугури» станом на 2026 рік продовжує перебувати у Списку водно-болотних угідь міжнародного значення, а рішення про його вилучення Секретаріатом Рамсарської конвенції не приймалося.

Примітки

Див. також Великі і Малі Кучугури Заплава Сім Маяків