Дніпро́ (; також Дніпр, , ст.-слов. Дънѣпръ, , , , Борисфен, або Бористен, , поетична назва — Славу́тич)Згадується лише в «Слові о полку Ігоревім», як епітет Дніпра — «славний, відомий, знаний». — четверта за довжиною (після Волги, Дунаю та Уралу) і третя за площею басейну річка Європи (після Волги й Дунаю), річка з найдовшою течією в Україні. У природному стані довжина Дніпра становила 2285 км, тепер (після побудови каскаду ГЕС та водосховищВодний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К. : Інтерпрес, 2014. — 164 с. — С. . — ISBN 978-965-098-2., коли в багатьох місцях випрямили фарватер) — 2201 км; у межах України — 981 км — С. 228. Найдовша річка України... Площа басейну — 504 тис. км², з них у межах України — 291,4 тис. км².
Загальний опис Дніпро — типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км². Живлення змішане: снігове, дощове й підземне. Близько 80 % річного стоку Дніпра формується у верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а випаровування мале. Водний режим річки визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню.
Назва Дніпро є скіфською за походженням. Скіфське Данапр перекладається як «глибока річка» (дан — річка + апр — глибокий)Абаев В. И. Осетинский язык и фольклор. — М. : Издательство АН СССР, 1949. — С. 236 ..
Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своїх «Історій», що називається «Мельпомена»: Борисфен — так він називав Дніпро. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі — «Повість временних літ» й у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім».
Нині водою річки користується 70 % населення України (майже 35 мільйонів осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів.
Історія України-Русі пов'язана з Дніпром. Його басейн є центральним місцем етногенезу й націогенезу українців. Київ — столиця України, завдяки Дніпру лежить на перетині торгових шляхів між Сходом і Заходом, Північчю й Півднем.
Фізична географія
Довжина і траєкторія Дніпро — типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією.
Дослідження М. Векличав праці «Атлас природних умов та натуральних ресурсів Української РСР» показують, що Дніпро зародився близько 5—6 млн років тому, після трансгресії палеоген-неогенового моря.
Водойма має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Поділяється на три частини: верхня течія (Верхній Дніпро) — від витоку до міста Києва (1320 км), середня (Середній Дніпро) — від Києва до Запоріжжя (555 км) і нижня (Нижній Дніпро) — від Запоріжжя до гирла (326 км).
Річка тече серединою України, з півночі на південь. Напрям течії кілька разів змінюється: від джерел до Орші Дніпро плине на південний захід, далі до Києва — прямо на південь, від Києва до Дніпра — на південний схід. До Запоріжжя йде коротший відтинок річки (завдовжки 90 км), спрямований на південь. Далі, до свого лиману, вона тече в південно-західному напрямку. Отож Дніпро в ширину займає 9° 18' і утворює на території України подобу великого лука, зверненого на схід, що вдвічі збільшує шлях Дніпром із Центральної України до Чорного моря: відстань від Києва до гирла Дніпра по прямій лінії — 450 км, річкою — 950 км.
Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км².
Від витоків до Запоріжжя (верхня та середня течія) Дніпро бере початок у невеликому болоті на південному схилі Валдайської височини біля села Бочарово Смоленської області Росії. Зі схилів Валдайської височини витікають також Волга, Західна Двіна, Ловать, Сясь та МологаВалдайская возвышенность // Большая советская энциклопедия: В 30-ти т. /Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — Т. 4. Брасос — Веш. — С. 508.. Впадає Дніпро в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.
У верхній частині, до Дорогобужа, Дніпро ще маловодний і тече серед лісистої рівнини, його ширина — до 30 м. Нижче, від Дорогобужа до Орші, тече вже в західному напрямку, шириться до 40—120 м і стає сплавним, а під час високого водостану навіть судноплавним. Вище від Орші Дніпро перетинає девонські вапняки, утворюючи невеликі Кобеляцькі пороги. Від Орші до Києва річка тече просто на південь і біля Рогачова виходить на Поліську низовину, а від Лоєва тече вже територією України, де утворює Старий Дніпро.
Від Києва до Дніпра річка проходить помежів'ям Придніпровської височини й Придніпровської низовини. Долина річки тут виразно асиметрична: праві схили круті та високі, ліві — низькі й пологі. Правий берег підноситься на 100—150 м, він порізаний глибокими долинами й ярами та заліснений, утворює мальовничий гірський краєвид. На таких Дніпровських горах лежить Київ, а нижче за течією біля Канева, на Чернечій, тепер Тарасовій горі, розташована могила Тараса Шевченка. Лівий берег низький, піщаний, часто вкритий сосновим лісом, підноситься на схід широкими терасами. Долина річки широка — 6—10 км, біля Переяслава й Черкас навіть 15—18 км, ширина — 200—1200 м. Нижче від Черкас до побудови Кременчуцького водосховища Дніпро ділився на рукави й утворював острови.
Між Дніпром і Запоріжжям річка перетинає Український щит. У минулому тут були пороги, тепер вони вкриті водами Дніпровського водосховища.
Київське водосховище біля Вишгорода Дніпро у Києві Дніпро біля села ВитачівДніпро в КаневіДніпро в Черкасах
Запоріжжя — гирло (нижня течія) Нижче від Запоріжжя Дніпро входить у степову, суху (300—400 мм опадів на рік) Причорноморську низовину і повільно тече на південний захід, до моря. Нижче від звуження русла, біля північного району Запоріжжя — Кічкасу, річка ділиться на 2 відноги, що обтікають великий скелястий гранітовий острів Хортиця — колишній осідок Запорозької Січі. Ширина річкової долини в цьому місці — 4 км. Далі вона розширюється до 20 км.
Річка нижче Хортиці тече багатьма руслами болотистою рівниною, яку навесні та під час літніх повеней заливає вода. Це так звані плавні, вкриті листяним лісом, очеретом, рогозою, заливними луками, озерами й болотами. Найбільші плавні простягаються між Дніпром і його лівою притокою Конкою — так званий Великий Луг (ширина — до 20 км, довжина — до 60 км), відділений вузькою смугою плавнів поблизу міста Нікополя від другого широкого комплексу — Базавлуцьких плавнів. Долина річки змінилася після спорудження другої великої греблі на Дніпрі й великого Каховського водосховища. Майже вся територія Великого Лугу, за винятком кількох сотень гектарів у південно-східній частині острова Хортиця й на лівому березі, була залита водами Каховського водосховища, яке також називали Каховським морем. Внаслідок підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року Великий Луг вивільнений на поверхню.
Нижче від правої притоки — річки Базавлук — долина Дніпра знову звужується, ширина заплави тут 3—7 км, а при впадінні в лиман — до 10 км. До міста Каховки обидва береги річки високі (біля Нікополя — 80 м), від Каховки лівий — низький.
Нижче від Каховки починається гирлова частина Дніпра. Від Херсона річка ділиться на рукави й утворює велику дельту (350 км²) з безліччю острівців та озер. Близько 2/3 дельти займають плавні, 1/3 — вода.
Дніпро вливається в Дніпровсько-Бузький лиман кількома мілководими гирлами, найважливіші з них — Збурівське, Кізилмицьке і Бокач або Рвач. Поглиблення останнього дає можливість морським суднам доходити до Херсона.
Острів Хортиця з космосуКаховське мореДніпро біля ХерсонаДніпровсько-Бузький лиманз космосу 6 червня 2023 року російські окупанти знищили Каховську ГЕС, внаслідок чого Каховське водосховище оголило частину затопленої історії, але водночас знищило тисячолітні шари спадщини, яка зберігалася під водами Дніпра.
Водний режим і водозбірна площа Водний режим Дніпра визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню. Площа басейну Дніпра — 504 000 км², з них у межах України — 291 400 км². Частка площі водозбору річки на території України — понад 48 %. З давно заселених основних українських земель лише Галичина, західна частина Волинської землі й Закарпаття лежать за межами басейну Дніпра.
Верхня частина басейну Дніпра розташована в районі надмірного й достатнього зволоження (лісова зона), середня — в районі нестійкого (зона лісостепу й північного степу), а нижня — в районі недостатнього зволоження (зона степу). Живлення Дніпра змішане. У верхній частині басейну переважає снігове живлення (близько 50 %), на дощове й підземне припадає відповідно 20 і 30 %. Нижче, в межах степової зони, частка снігового живлення зростає до 85—90 %, підземного — зменшується до 10—15 %, а дощового майже немає. Близько 80 % річного стоку Дніпра формується в верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а випаровування мале. Зокрема, верхній Дніпро з Березиною й Сожем дає 35 % річної маси води, Прип'ять — 26 % і Десна — 21 %. Середній річний стік річки поблизу Києва — 43,4 млрд м³ (1370 м³/с), а в гирлі — 53,5 млрд м³ (1700 м³/с). Найбільший відсоток води (55—57 % річної кількості) стікає в Дніпро у весняні місяці, коли тануть сніги, найменший — взимку (12 %); на літо припадає 17—21 % річного стоку, на осінь — 12—14 %. Відхилення від цих даних бувають досить значні, наприклад, весняний стік води в Києві коливається в різні роки від 46 до 78 %.
Водний режим річки суттєво змінився після будівництва каскаду водосховищ — Дніпро перетворився на низку довгих штучних озер, відокремлених греблями та штучними водоспадами від природних відтинків річки; пообіч прорито канали з численними шлюзами. Водосховища вирівнюють рівень води в Дніпрі, а нижче гребель льодовий покрив тримається менше. Однак їхнє будівництво порушило екологічну рівновагу, докорінно змінило умови водообміну. Порівняно з природними умовами він уповільнився в 14—30 разів.
Притоки
На притоки Дніпро порівняно небагатий. Їхній розподіл за течією річки вельми нерівномірний, найбільше приток зосереджено в частині від витоку до Києва, тоді як нижче міста й до гирла їх мало.
У басейні Дніпра протікає 15 380 малих річок або ж близько 25 % від їх загальної кількості в УкраїніМалі річки басейну Дніпра // Дегодюк Е. Г. Дегодюк С. Е. Еколого-техногенна безпека України. — К.: ЕКМО, 2006 . — С. 72.. Спільна їхня довжина — 67 156 км, із них річок, довжиною 10 км і більше — 13 998 із сукупною протяжністю 35 041 км.
У верхній частині, до міста Дорогобуж, Дніпро — це ще невелика річка. На теренах України вона стає вже значно повноводнішою, бо приймає свої найбільші притоки. На білоруській території: правобічну й багатоводну Березину (довжина — 613 км, величина стоку — 24 530 км²) і лівобічний Сож (648 км і 42 140 км²), на території України — Прип'ять (802 км і 114 300 км²) і Десну (1187 км і 88 840 км²) і середні притоки Тетерів, Ірпінь та малі річки Жидок, Ратуха. Після впадіння цих річок ширина Дніпра доходить до 700 м, глибина — до 8 м. Витрата води (кількість води, що припливає крізь поперечний переріз річки за 1 секунду) зростає з 45 м³ біля Орші до 108 м³ біля Рогачова і 1380 м³ — біля Києва.