Вільям Густавус Ніколсон, 1-й барон Ніколсон (; 2 березня 1845, Лідс — 13 вересня 1918, Лондон) — британський воєначальник, фельдмаршал (1911) Британської армії, начальник імперського Генерального штабу (1908—1912). Учасник Другої англо-афганської війни, придушення повстання Махді, Тірахської кампанії, Третьої англо-бірманської, Другої англо-бурської та Першої світової війн. Лорд Ніколсон був людиною високих інтелектуальних досягнень і, хоча й схильним до суперечок, успішним військовим адміністратором1922 Encyclopædia Britannica/Nicholson, William Gustavus Nicholson, 1st Baron.

Біографія

Вільям Густавус Ніколсон народився в Раундхеї, Лідс, у родині Вільяма Ніколсона Ніколсона та Марти Ніколсон (уродженої Родс). Вільям закінчив Лідську граматичну школу в 1863 році та поступив на навчання до Королівської військової академії у Вуліджі.

Військова кар'єра 21 березня 1865 року Ніколсону присвоєно звання лейтенанта Королівських інженерів. З 1868 по 1871 рік він працював на будівництві з укріплення узбережжя на Барбадосі, Вест-Індія. Після цього його направили до Індії. Згодом Ніколсона направили до Афганістану, де він взяв участь у Другій англо-афганській війні. З 10 жовтня 1878 року по 5 березня 1879 року брав участь у першій кампанії польовим інженером Кандагарських польових сил, а також керівником королівських інженерів польових сил Тал-Чотіалі з 6 березня по 30 квітня 1879 року. Під час другої кампанії війни він спочатку служив польовим інженером 1-ї дивізії Кабульських польових сил з 23 вересня 1879 року по 7 серпня 1880 року, бився у боях поблизу Суркай Котал 14 жовтня 1879 року, в обороні Шутаргардану в жовтні 1879 року та в обороні Латабанду в грудні 1879 року. Потім він служив польовим інженером Кабуло-Кандагарських польових сил, беручи участь у просуванні на звільнення Кандагара та в битві під Кандагаром. Під час афганських кампаній він тричі відзначався у наказах і був нагороджений медаллю за кампанію з трьома застібками.

У 1882 році Вільям Ніколсон продовжив службу в Єгипті, де у складі індійського контингенту брав участь у Єгипетській кампанії. Його війська здійснили успішний фланговий маневр у битві при Тель-ель-Кебірі та відкрили шлях до Каїра, перерізавши залізничну систему противника поблизу Заказіка, де Ніколсон, тоді діючи разом із кавалерією, захопив чотири потяги під парою, які пізніше використовувалися для перевезення британської піхоти. Його зусилля принесли йому ще одну медаль кампанії з застібкою, орден «Османіє» (4-го класу) та Зірку хедива. 21 березня 1885 року йому присвоєне звання майора.

З 1885 року він служив помічником генерал-ад'ютанта Королівських інженерів у Бенгалії. Участь у Третій англо-бірманській війні, в ході якої британська армія придушила партизанську діяльність, що послідувала за поваленням короля Тібо Міна, принесла Ніколсону подальшу відзначення в наказах та підвищення 1 липня 1887 року до звання підполковника.

1 липня 1890 року Ніколсон був призначений військовим секретарем лорда Робертса, головнокомандувача в Індії. 1 січня 1891 року отримав звання полковника. На честь дня народження королеви 1891 року став кавалером ордена Лазні. Він працював у Департаменті військових робіт Індії головним інженером з 1893 року, а в 1895 році був призначений генерал-ад'ютантом Пенджабу у званні бригадного генерала.

З 1897 по 1898 рік Ніколсон служив на Північно-Західному кордоні Індії на посаді начальника штабу під час Тірахської кампанії. Генерал-лейтенант сер Вільям Локгарт відзначив його в накзаі від 29 березня 1898 року, посилаючись на його «блискучі здібності». Він був нагороджений медаллю за кампанію з двома застібками та отримав титул командора ордена Лазні 20 травня 1898 року. 24 лютого 1899 року Вільям Ніколсон призначений генерал-ад'ютантом британських військ в Індії.

23 грудня 1899 року під час Другої англо-бурської війни Вільяма Ніколсона знову призначили військовим секретарем лорда Робертса, який тепер був головнокомандувачем військ Британської імперії в Південній Африці. Він брав участь у битві при Пардеберзі та в боях у Поплар-Гроув, Дріфонтейні, Вет та Занд-Ріверз, а також в операціях поблизу Йоганнесбурга, Преторії та Даймонд-Гілл, у Трансваалі, східніше Преторії, протягом другої половини 1900 року. 23 грудня 1899 року його підвищено до генерал-майора за видатні заслуги в бойових умовах.

Наприкінці грудня 1900 року Ніколсон повернувся до Лондона. 1 травня 1901 року посів посаду генерал-директора з мобілізації та військової розвідки в штаб-квартирі. 4 листопада 1901 року отримав звання генерал-лейтенанта. Між травнем і вереснем 1902 року, в рамках нещодавнього англо-японського альянсу, Ніколсон домовився про таємні угоди про співпрацю військової розвідки з генерал-майором Фукусімою Ясумасою з японського Генерального штабу. Фукусіма нібито перебував у Лондоні, щоб представляти імператора Мейдзі на коронації короля Едуарда VII 9 серпня. У 1904 році під час російсько-японської війни проходив службу на посаді головного військового аташе при Імперській японській армії в Маньчжурії. 18 грудня 1905 року став генерал-квартирмейстером військ та членом Армійської ради.

2 квітня 1908 року генерала Ніколсона призначили начальником Генерального штабу (CGS). У 1908 році на честь дня народження короля йому присвоєно титул Лицаря Великого хреста ордена Лазні. 22 листопада 1909 року його перепризначили начальником Імперського генерального штабу (CIGS). 1 липня 1910 року він став генерал-ад'ютантом короля. У липні 1910 року він взяв участь у похоронній процесії після смерті короля Едуарда VII.

На посаді начальника Імперського Генерального штабу Ніколсон брав активну участь у реорганізації Британської армії, консолідації Територіальних сил та створенні сучасного генерального штабу. 19 червня 1911 року йому присвоєне найвище військове звання фельдмаршал.

Ніколсон вийшов у відставку в березні 1912 року та 4 жовтня 1912 року отримав титул барона Ніколсона з Раундхея в графстві Йорк.

З осені 1914 року, невдовзі після початку Першої світової війни, служив у Комітеті імперської оборони, розслідуючи проведення операцій у Галліполі та Месопотамії, а в 1916 році його було призначено до Дарданеллської комісії.

Лорд Ніколсон помер у своєму будинку за адресою Понт-стріт, 15, Лондон, у віці 73 років. Він не залишив спадкоємців, і баронство померло разом з ним. Його поховали на Бромптонському кладовищі в Лондоні.

Див. також Фердинанд Фош Терауті Масатаке Тан Цзіяо Луїджі Кадорна Гельмут Карл Бернхард фон Мольтке Гурко Йосип Володимирович

Примітки Джерела

Виноски

Література G. K. Scott-Moncrieff, ‘Memoir: Field-Marshal Lord Nicholson GCB, Colonel Commandant, RE’, Royal Engineers Journal, new ser., 28 (1918), 237–49 Heathcote, Tony (1999). The British Field Marshals 1736—1997. Barnsley (UK): Pen & Sword. ISBN 0-85052-696-5.

Посилання

Nicholson, William Gustavus, Baron Nicholson William Nicholson, 1st Baron Nicholson William Nicholson, 1st Baron Nicholson

! colspan="3" style="background:#7BA05B;" | Командування військовими формуваннями (установами)Великої Британії