Карлтон Тауерс — це заміський маєток, що входить до списку пам'яток архітектури I ступеня, виконаний у стилі неоготики та оточений парком площею приблизно 101 гектар (250 акрів). Розташований у цивільній парафії Карлтон, у 8-ми кілометрах (5-ти милях) на південний схід від Селбі, що у Північному Йоркширі в Англії.

Маєток був перебудований до свого нинішнього вигляду у 1873–1875 роках Генрі Степлтоном, (1848–1892), чий батько Майлз Степлтон (1805–1854) успадкував у 1840 році титул барона Бомонт, який був призупинений з 1507 року.

Його архітектором був Едвард Велбі П'юґін, який «обгородив та включив» попередній маєток, що датується 1614 роком у більшу будівлю. Йому довелось продати значну частину маєтку, щоб профінансувати будівельні роботи. Генрі Степлтон помер від пневмонії без нащадків, тому Карлтон Тауерс перейшов до його молодшого брата, Майлза Степлтона (1850-1895).

Наразі маєток перебуває у власності його правнука, Едварда ФітцАлан-Говарда ( 1956) із замку Арундел у Сассексі, який дозволив зробити його домівкою для свого молодшого брата, Джеральда ФітцАлан-Говарда ( 1962).

Головні частини будинку можна орендувати для весільних прийомів та інших заходів.

Історія

Існують відомості, що на цьому місці щонайменше з XIV століття стояла будівля, проте наразі від неї не залишилося видимих фізичних та документальних слідів. Маєток Карлтон придбав Ніколас Степлтон (1280–1343), що був старшим сином Майлза де Степлтона (помер у 1314 р.). Останній загинув у битві при Баннокберні і був управителем двору короля Едуарда II. Родина походила з маєтку Стейплтон-он-Тіс поблизу Дарлінгтона, що у Північному Йоркширі. Карлтон перейшов до небожа Ніколаса, — сіра Браяна Степлтона (1321–1394), лицаря Ордена Підв'язки та старости Кале, що був молодшим братом та спадкоємцем сіра Майлза Степлтона (1320–1372) з Бедейла у Йоркширі, одного з засновників Ордена Підв'язки. Останнім по чоловічій лінії Степлтонів з Карлтона був сір Майлз Степлтон (1628–1707), який помер бездітним, залишивши маєтності своєму небожові Ніколасу Еррінґтону (помер у 1716 р.) з Понтленда у Нортумберленді, який відповідно до заповіту прийняв герб та ім'я Степлтон. Онук Ніколаса, Томас Степлтон (помер у 1821 р.), успадкував Карлтон Тауерс у 1750 році, а в 1765 році покращив маєток, доручивши Томасу Вайту озеленити парк, а Томасу Аткінсону додати довге східне крило, годинник над яким показує дату 1777 року. Томас був завзятим конярем і берейтером. Разом із сіром Томасом Ґаскойном він виграв турнір Сент Леджер у 1778 році на коні Голандець, а в наступному році самостійно, на коні Томмі. У 1795 році він безуспішно претендував на титул барона Бомонт, який перебував у стані призупинення з 1507 року. Право на цей титул він мав як наступник по лінії своєї прабабусі, місіс Енн Еррінґтон, сестри сіра Майлза Степлтона. Обидва вони походили по далекій жіночій лінії від Джона Бомонт (помер у 1460 р.). Сам Джон Бомонт був нащадком по чоловічій лінії Іонна Брієнського (помер у 1237 р.), короля Єрусалиму, від його третьої дружини Беренгарії Леонської, і, відповідно, був троюрідним братом Едуарда II. Його син Майлз помер бездітним у 1707 році, тому маєток перейшов до його двоюрідного брата Томаса Степлтона, син якого, Майлз Степлтон (1805–1854), у 1840 році успішно отримав тимчасовий титул барона Бомонт. Будівля до свого нинішнього вигляду була перебудувана у 1873-1875 роках його сином, Генрі Степлтоном (1848-1892) — офіцером британської армії, який одружився з Вайолет Марі Луїзою Вуттон Айзексон, донькою Фредеріка Вуттон Айзексона. Оскільки він був бездітним, його спадкоємцем став його молодший брат, Майлз Степлтон (1850–1895) — також офіцер британської армії, який одружився з Мері Етель Темпест, донькою та спадкоємицею сіра Чарльза Генрі Темпеста (1834–1894). Майлз загинув лише через три роки після цього, унаслідок стрілянини, тому його спадкоємицею стала його донька, Мона ФітцАлан-Говард (1894–1971), яка одружилася з Бернардом ФітцАланом-Говардом, спадкоємцем герцогства Норфолк.

Вона володіла Карлтон Тауерсом аж до своєї смерті у 1971 році. За часів Другої світової війни будівля використовувалась як допоміжний військовий шпиталь, але згодом її військове призначення було скасоване. Її старший син, Майлз Френсіс Степлтон ФітцАлан-Говард (1915–2002) прийняв додаткове ім'я Степлтон у 1975 році шляхом отримання акту про право власності, успадкував титули барон Бомонт і барор Говард з Глоссопу, а у тому ж році став наступником свого двоюрідного брата на титул герцога Норфолк та граф-маршала Англії та інші титули пера. Також, він успадкував герцогські маєтності, зокрема головну резиденцію — Замок Арундел у Сассексі, який він зробив своїм помешканням. Після цього, протягом багатьох років будівля перебувала без мешканців, але у 1990 році в Карлтон Тауерс переселився його другий син, Джеральд ФітцАлан-Говард (нар. у 1962) зі своєю дружиною, леді Джеральд ФітцАлан-Говард.

.

В кінематографі

Маєток багато разів використовувався для зйомок. Зокрема: «Геттонське абатство» для екранізації роману Івлін Во 1988 року «Жменя пилу», телесеріалу «Гостьове крило» (2012), «Подібні думки» (2006), фільмів «Мікаубер» та «Любі бруньки травня».

Див. також ФітцАлан. Нортумберленд Хаус.

Примітки