Вели́ка Брита́нія (), офіційна назва — Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії (), скорочено — Сполу́чене Королі́вство () — суверенна держава, розташована на північному заході від Континентальної Європи, на Британських островах. Територія охоплює острів Велика Британія, північну частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Усі інші кордони водні: Сполучене Королівство оточене Атлантичним океаном, Північним морем, Англійським каналом та Ірландським морем, що утворює 12-ту за довжиною берегову лінію у світі. Ірландське море лежить між Великою Британією й Ірландією.

Сполучене Королівство — унітарна держава і конституційна монархія з парламентською системою управління.The British Monarchy, What is constitutional monarchy? . Retrieved 17 July 2013CIA, The World Factbook . Retrieved 17 July 2013 Нинішній монарх — король Чарльз III. Королева Єлизавета II, яка панувала з 1952 до 2022, була главою держави, що правила найдовше. Столиця Королівства і його найбільше місто — Лондон, глобальний міський і фінансовий центр з населенням у 10,3 мільйона осіб.The 30 Largest Urban Agglomerations Ranked by Population Size at Each Point in Time, 1950—2030, World Urbanization Prospects, the 2014 revision , Population Division of the United Nations Department of Economic and Social Affairs. Retrieved 22 February 2015. Інші важливі міста: Бірмінгем, Манчестер, Глазго, Лідс і Ліверпуль.

Королівство об'єднує чотири історичні провінції (англійською — «країни»): Англію, Північну Ірландію, ШотландіюКоролівський герб, що використовують у Шотландії: та Уельс, столицями яких є Лондон, Белфаст, Единбург і Кардіфф відповідно. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, щоправда, їхня влада делегована парламентом Великої Британії, який може ухвалювати закони в односторонньому порядку, однобічно змінюючи або скасовуючи деволюцію (Англія не має жодної делегованої влади). Острів Мен, розташований поблизу, Гернсі та Джерсі не входять до складу Великої Британії, оскільки є коронними володіннями з британським урядом, відповідальним за їхню оборону й міжнародне представництво. Сполучене Королівство володіє 14 заморськими територіями. Британський вплив можна спостерігати в мові, культурі та політичних системах багатьох її колишніх колоній.Hogg, p. 424 chapter 9 English Worldwide by David Crystal: «approximately one in four of the worlds population are capable of communicating to a useful level in English».

Сполучене Королівство — розвинена країна, п'ята у світі за номінальним ВВП і дев'ята за ВВП з урахуванням купівельної спроможності. Королівство має економіку з високим рівнем доходу та посідає дуже високе, 14-те місце в індексі людського розвитку. У XIX ст. і в першій половині XX ст. країна була економічно найпотужнішою країною світу і досі зберігає значний економічний, культурний, військовий, науковий та політичний вплив. Accordingly, the great powers after the Cold War are Britain, China, France, Germany, Japan, Russia and the United States p. 59 Велика Британія — ядерна держава і посідає шосте місце у світі за військовими витратами. Сполучене Королівство є постійним членом Ради безпеки ООН з моменту її заснування.

Королівство є провідним членом Співдружності націй, Ради Європи, Великої сімки, Великої двадцятки, НАТО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Інтерполу та Світової організації торгівлі. До 31 січня 2020 року була членом Європейського Союзу, а до цього — її попередника, Європейської економічної спільноти протягом 47 років.

Етимологія

Походження слова «Велика» в назві «Велика Британія» Клавдій Птолемей у своїй праці «Альмагест» (147—148 н. е.) називає більший острів «Велика Бретань» (), а Ірландію називає «Малою Бретанню». У своїй пізнішій роботі «Географія» (150 р. н. е.) він називає ці острови «Альвіон», «Івернія» і «Мона» (острів Мен). Припускають, що ці назви не були відомі йому під час написання «Альмагеста». Назва «Альбіон», мабуть, вийшла з ужитку через деякий час після завоювання островів римлянами; острів стали називати «Великою Британією».

Після англо-саксонського періоду назва «Британія» стала згадуватися лише як історичний термін. Джеффрі Монмутський у своїй псевдоісторичній праці «Історія правління Британії» називає країну «Великою Британією», яку відділяє від «Малої Британії» — області в континентальній Європі, де селилися кельтські переселенці з Британських островів у V—VI столітті. Назву «Велика Британія» вперше використано офіційно 1474 року в листі з пропозицією про шлюб між Сесілією, донькою Едуарда IV Англійського, та Яковом, сином Якова III Шотландського, в якому сказано «цей благородний острів, званий Великою Британією». Офіційно це слово прозвучало знов у 1604 році, коли король Джеймс VI проголосив себе «Королем Великої Британії, Франції та Ірландії».

Використання назви «Велика Британія» Великою Британією називають острів, на якому розташовані Англія, Шотландія і Уельс; в українській мові термін є також найпоширенішим позначенням Сполученого Королівства.

В англійській мові акроніми GB і GBR використовують у документах для позначення Сполученого Королівства в деяких міжнародних організаціях, як-от Міжнародна поштова організація, спортивні команди, НАТО, Міжнародна організація стандартизації, також використовують у міжнародних кодах.

В інтернеті домен «.uk» використовують для позначення сайтів, що належать Сполученому королівству. Домен «.gb», який використовували раніше, застарів, і нові реєстрації сайтів на нього не приймаються.

Назву «Команда GB» використовує Британська олімпійська асоціація для іменування команди Великої Британії та Північної Ірландії на олімпійських іграх. Ще одним прикладом використання назви «Британія» замість «Сполученого Королівства» є використання назви «Гран-прі Великої Британії» в автоспорті.

Природа

Велика Британія розташована на північному заході Європи, на Британських островах, що відокремлені від материка Північним морем, Ла-Маншем і Ірландським морем. Територія держави охоплює острів Велика Британія (найбільший у Європі, площа близько 229 тис. км²), північну частину острова Ірландія (Північна Ірландія), а також понад 5 тисяч дрібних островів — Гебридські, Оркнейські, Шетландські та інші.

Координати центральної частини країни — приблизно 54° північної широти і 2° західної довготи. На півночі Велика Британія омивається водами Атлантичного океану, на сході — Північним морем, на півдні — Ла-Маншем, який відділяє її від Франції (у найвужчому місці — лише 34 км), а на заході — Ірландським морем і протокою Північна.

Завдяки своєму положенню країна має стратегічне значення: вона є природним морським мостом між Європою та Північною Америкою, а також важливим транспортним вузлом між континентом і Північною Атлантикою. Близькість Гольфстріму значно впливає на клімат, сприяючи його помірності.

Геологія

Геологічна будова Великої Британії є надзвичайно складною і відображає довгу геологічну історію, яка налічує понад 2,5 млрд років. Основу Північної Шотландії становлять найдавніші докембрійські кристалічні породи (ґнейси, граніти, кристалічні сланці). У центральній та південній частинах країни переважають осадові товщі палеозойського, мезозойського та кайнозойського віків.

Палеозойські відклади (кам'яновугільні, девонські, силурійські) поширені в Уельсі, Північній Англії та Шотландії. Вони формують основи гірських систем. У Південній та Східній Англії залягають більш молоді мезозойські та кайнозойські відклади — крейдові, юрські, палеогенові породи, які утворюють пагорбистий рельєф і родючі рівнини.

Рельєф

Рельєф центральної і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори й височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кембрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські й Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії розташовані на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Головні річки: Темза, Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включно з Північною Ірландією), розташована на півночі та заході країни, підстилається стійкими давніми корінними породами і являє собою переважно сильно розчленовані височини й менш поширені низовини. На півдні й сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами й декількома гірськими районами; у її основі залягають молодші осадові породи. Кордон між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Клімат

Клімат Сполученого Королівства помірно океанічний з великою кількістю дощів протягом усього року. Температури змінюються залежно від сезону, проте рідко падають нижче від −12 °C або підіймаються вище від 35 °C. Основні вітри йдуть з південного заходу і часто приносять холодну і мокру погоду з Атлантичного океану, проте східні частини країни переважно захищені від цих вітрів, і оскільки основна частина опадів випадає в західних регіонах, східні найсухіші. Атлантичні течії, розігріті Гольфстримом, приносять м'які зими; іноді взимку і ранньою весною бувають снігопади, хоча сніг звичайно лежить недовго.

Внутрішні води

Незважаючи на порівняно невеликі розміри країни, її гідрографічна мережа є надзвичайно різноманітною. До складу гідрографічної мережі входять численні річки, озера, болота, водосховища та прибережні води, що створюють унікальний гідрологічний комплекс.

Річки. Річки Великої Британії короткі, повноводні, з рівномірним режимом протягом року, що зумовлено вологим кліматом. Більшість річок бере початок у горах і впадає в моря Атлантики або Північне море. Найважливішими річками є Темза (довжина 346 км; найбільша річка Англії, судноплавна на значній частині, проходить через Лондон), Северн (354 км; найдовша річка Великої Британії, бере початок у горах Уельсу), а також Мерсі (113 км), Тайн (118 км), Клайд (172 км), Тей (188 км), Форт (47 км) — мають велике економічне значення, на їхніх берегах розташовані порти та промислові центри.

Озера. Найбільше озер у Шотландії та Північній Ірландії — регіонах, сформованих льодовиковими процесами. Найбільш відомими озерами є Лох-Несс (площа 56 км², глибина 230 м; легендарне шотландське озеро), Лох-Ней (площа 392 км²; найбільше озеро Ірландії та Британських островів), Лох-Ломонд (71 км²), Лох-Тей (26 км²) — (мальовничі льодовикові озера).

В умовах високої вологості поширені торф'янисті болота, особливо в Шотландії, Ірландії та Північній Англії.

Ґрунти

Основними чинниками ґрунтоутворення у Великій Британії є вологість, помірні температури, вивітрювання порід і багатовікове землеробство, адже значна частина природних ґрунтів зазнала антропогенного перетворення. На рівнинах Англії переважають бурі лісові ґрунти, що формуються під листяними лісами на лесоподібних відкладах і глинах. Вони родючі, добре структуровані та широко використовуються для вирощування зернових культур, овочів і кормових трав. У центральній та східній частинах Англії поширені чорноземоподібні ґрунти, які мають високий вміст гумусу й придатні для інтенсивного землеробства. У низинах формуються алювіальні ґрунти, також сприятливі для землеробства.