Адам Стефан Пасєвич ( 16 грудня 1893, Вишнівчик — 19 вересня 1939, Кемпа-Оксивська) — польський офіцер, капітан адміністрації.

Біографія Народився в сім'ї Яна та Вікторії, уродженої Міхальської. 29 червня 1913 року закінчив Імператорсько-Королівську гімназію ерцгерцогині Єлизавети у Самборі. Протягом 1913/1914 навчального року навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Будучи учасником руху «Сокіл», у серпні 1914 року вступив до Польового загону «Сокіл», а у вересні того ж року — до Східного легіону.

Під час спроби призову до австрійської армії відмовився скласти присягу. 23 березня 1915 року він вступив до Польських легіонів. Після закінчення школи підготовки унтерофіцерів його було призначено до 1-ї роти 1-го батальйону 4-го піхотного полку Польських легіонів.

Особливо він відзначився 31 липня 1915 року в битві під Ястковом, де «під сильним ворожим вогнем прорізав колючий дріт. /.../ Він також відзначився під час патрулювання в Оптовій, Сітовичах та Рудці Міренській».

16 вересня 1917 року, після кризи присяги, його було призвали до австрійської армії. Потім він взяв відпустку для навчання в Школі підготовки офіцерів у Радимно. З 1 листопада 1918 року він був членом Польської військової організації в Самборі. 27 листопада 1918 року його заарештували українці та ув'язнили на шість місяців.

З 28 травня 1919 року він вступив до 4-го піхотного полку. 15 липня того ж року його підвищено до підпоручника піхоти, з 1 червня 1919 року. 14 липня 1920 року його перевели до 51-го стрілецького полку, але 11 жовтня він повернувся до 4-го піхотного полку. У 1922 році у Львові він склав юридично-історичний іспит та отримав атестат про закінчення юридичних та політичних студій. 3 травня 1926 року його підвищено до капітана, зі старшинством з 1 липня 1925 року, та 52-м рангом у піхотному офіцерському корпусі. У березні 1934 року він командував 9-ю стрілецькою ротою. У 1937 році його перевели до Кашубського батальйону національної оборони в Пуцьку на посаду командира батальйону. Він поєднував свої обов'язки командира батальйону з командуванням 202-м військовим навчальним округом у Гдині. У березні 1939 року, в тому ж званні та старшинстві, обіймав 21-шу посаду в корпусі адміністративних офіцерів, адміністративній групі. Він командував батальйоном до 31 серпня 1939 року.

Під час оборонної війни він воював в обороні узбережжя як командир роти. Він захищав Гдиню та загинув в окопах під час битви під Кемпою Оксивською.

Похований на кладовищі берегових захисників у Гдині-Редлово.

Сім'я Був одружений, не мав дітей.

Нагороди

Срібна медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина) 2-го класу Virtuti Militari, срібний хрест (№ 6238; 17 травня 1922) Хрест Хоробрих — нагороджений тричі. Хрест Незалежності Золотий і срібний хрест Заслуги Пам'ятна медаль за війну 1918-1921 Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»

Примітки

Література