Шор-Джамі () — колишня соборна (п'ятнична) мечеть часів пізнього Кримського ханства у центрі Карасубазара (нині Автономна Республіка Крим). Зразок традиційної кримськотатарської культової архітектури базилікального типу.
Після встановлення в Криму радянської влади мечеть була закрита й відібрана у релігійної громади, зазнала руйнування (зокрема було знесено мінарет), а наприкінці 1970-х років (упродовж 1977—1980 років) будівлю остаточно знесли.
Як визначну пам'ятку архітектури у середині 1920-х років її досліджувала реставраційна експедицієя під керівництвом архітектора Бориса Засипкіна та Наукова експедиція з вивчення татарської культури під керівництвом Усеїна Боданінського.
Історія П'ятнична мечеть Шор-Джамі була споруджена в самому центрі середньовічного Карасубазара (нині це район вулиці Бекіра Чобан-заде). Точна дата зведення невідома, однак дослідники датують споруду початком XVIII століття (доби пізнього Кримського ханства). Дослідники припускають, що Шор-Джамі була однією з п'яти великих соборних мечетей Карасубазара, про які у XVII столітті згадував османський мандрівник Евлія Челебі.
Навпроти мечеті розташовувався невеликий міський базар, а поруч — монументальний середньовічний караван-сарай Таш-Хан (Верхній Таш-Хан). На подвір'ї Шор-Джамі було облаштовано джерело, яке отримало назву Деніз кулаги (крим. Denъiz qulağı — «Морське вухо»). За історичними джерелами та поштовими картками початку XX століття поряд із мечеттю також був дюрбе (мавзолей).
Цінні відомості про мечеть містяться у матеріалах етнографічної експедиції, що тривала з 25 липня по 10 вересня 1925 року під егідою КримЦВК та РНК Кримської АРСР. Учасниками дослідження були Усеїн Боданінський (керівник), Осман Акчокракли, Асан Рефатов, А.-Р. Челебієв, А.-Х. Кадиескеров, С. Абдуль-Рагім. Докладний опис огляду пам'ятки зафіксовано в щоденникових записах Боданінського, які нині зберігаються у фондах Бахчисарайського історико-культурного та археологічного музею-заповідника (БІКАМЗ). Керівник експедиції зазначав, що «усі пам'ятки татарського мистецтва Карасубазара заслуговують на значно більшу увагу, ніж це було досі. Перебувають вони всі без винятку у найтрагічнішому стані»Боданинский У. Собрание сочинений. Том III. Материалы: дневники экспедиций, рисунки, планы, отчеты и др. Бахчисарайского дворца-музея (1920—1934). — Казань — Симферополь: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2020. — 544 с. .
Під час обстеження приміщення Шор-Джамі експедицією було виявлено унікальну мармурову плиту з ім'ям відомого візира Кримського ханства Сефера Газі-аги, яка первинно розміщувалася на стіні Верхнього Таш-Хана. Текст на плиті був зафіксований та перекладений Османом Акчокракли у «дорожньому альбомі» Боданінського.
За рішенням КримЦВК мечеть Шор-Джамі разом із Хан-Джамі була передана під охорону й відання Наркомпросу Кримської АРСР як пам'ятка старовини. Втім, під час радянської антирелігійної кампанії 1920–1930-х років більшість із 19 мечетей міста було закрито та знесено. Будівлю Шор-Джамі відібрали у вірян та перетворили на спортивний зал, а її мінарет було знесено. Упродовж 1977—1980 років мечеть повністю знесли, а на її місці згодом збудували міське телеательє.
Архітектура Шор-Джамі являла собою традиційну базилічну мечеть із пласким дерев'яним перекриттям під чотирисхилим черепичним дахом.
Будівля була прямокутною в плані, її розміри становили 16,5 × 20,8 м. План поділявся на дві частини: передню (нартекс) та основну молитовну залу. Стіни споруди були складені з тесаного вапняку та бутового каменю (забутовка) на глиняному розчині з домішками піску й соломи та потиньковані. Північно-західний кут мечеті мав значний скос, що зумовлювалося планувальними особливостями навколишньої забудови та рельєфом.
Оригінальним архітектурним рішенням вирізнялися зовнішні кути прямокутника: у нижній частині на висоті людського зросту вони мали зрізи під кутом 45˚, які вище за допомогою декоративного сталактитового переходу знову переходили в гострі кути.
Інтер'єр та фасади Основне приміщення мечеті було тринефним. Дерев'яну стелю підтримували шість арок (по три у кожному ряду), що мали виражену кільоподібну форму й спиралися на восьмигранні кам'яні колони.
Між арками розташовувалися круглі вікна в османському стилі. Проріз кожного вікна обрамлявся великим тесаним каменем, а самі вікна мали залізні ґрати з кулачками.
Загалом система освітлення та декоративне оформлення фасадів передбачали: південна (торцева), східна та західна стіни: мали по 4 вікна кожна; північна стіна — мала вхідні двері та два вікна, на яких було висічено рельєфні профілі лиштви.
На південній торцевій стіні знаходився міхраб — семигранна ніша, увінчана напівсклепінням із 7 основних рядів рельєфних арабесок. По кутах ніші були встановлені дві точені виті ¾-колонки з конічними капітелями, а площина стіни та тимпан обмежувалися прямокутною рамою з декоративними розетками. За своєю композицією та оздобленням міхраб Шор-Джамі був майже тотожний міхрабу сусідньої мечеті Текіє-Хан-Джамі.
Мінарет мечеті мав високу циліндричну (або багатогранну) форму османського типу, проте належав до пізніших перебудов («новіших форм»).
Примітки
Література
Боданинский У. Собрание сочинений. Том III. Материалы: дневники экспедиций, рисунки, планы, отчеты и др. Бахчисарайского дворца-музея (1920—1934). — Казань — Симферополь: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2020. — 544 с.