Особня́к Пчо́лкіна — пам’ятка архітектури місцевого значення, внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Охоронний номер 57-Дп (Наказ МКТ від 21.12.2010 № 1266/0/16-10). Розташований за адресою: м. Дніпро, пл. Успенська, 5.
Історія Будівля особняка була споруджена катеринославським купцем Давидом Васильовичем Пчолкіним у 1898 році на території родинної садиби. За задумом власника будинок мав бути міським маєтком, але невдовзі його приміщення почали здаватися у найм.
Після смерті Д.В. Пчолкіна у 1904 році садиба перейшла у власність його доньці, Аграфені Давидівні Гуреєвій, яка володіла нею до початку громадянської війни.
Упродовж 1920-х років у приміщеннях колишнього особняка розташовувались різноманітні установи: Катеринославська обласна сільськогосподарська дослідна станція, відділення Всеукраїнського товариства насінництва, окружна санітарна лабораторія, Катеринославська крайова сільськогосподарська дослідницька організація.
У 1930 році працюючі установи були реорганізовані та перетворені на Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзяно-соргового господарства, а у решті садиби розмістилася Окружна малярійна станція.
З другої половини 1930-х у будівлях почали працювати курси марксизму-ленінізму підпорядковані партійному обласному комітету. При цьому в будівлі колишнього особняка зроблено ремонт і влаштовано лекційну залу, через що знищено частину кімнат. В інших забудовах садиби розмістилися квартири персоналу та гуртожиток для слухачів курсів.
Після визволення міста від німецької окупації, з 1944 року діяльність курсів у будівлі колишнього особняка поновилася, а наприкінці 1950-х років у ньому розмістився міський "Будинок моделей". Внутрішні приміщення зазнали чергової перебудови: лекційна зала була переобладнана на майстерню, а парадна – на демонстраційну залу з невеликим подіумом та рядами крісел.
В подальшому, після закриття "Будинку моделей", в будівлі працювали кілька салонів.
Нині колишній особняк Д. В. Пчолкіна входить до складу архітектурного комплексу "Мінора".
Архітектура та інтер'єр Одноповерховий кам'яний чотиризальний будинок, з розкішною ліпниною, балюстрадами та балясинами, споруджений за проєктом міського архітектора Дмитра Степановича Скоробогатова, є одним з найкращих прикладів еклектики в архітектурі.
Фасади зведені у стилі неокласицизму, інтер'єри парадних приміщень мають ознаки мавританського стилю в поєднанні з класичним.
З правого боку будинку влаштована арка із брамою, увінчаною ліпниною у вигляді обвитих гірляндами амурів, які тримають гербовий щит із фамільною монограмою "ПД".
Від первісної забудови збереглася зала, розділена навпіл колонадою. Частково збереглися розпис зали, ліплення на стелі їдальні, мармурові каміни та старовинний паркет.
Примітки