Юнона Людовізі (також відома як Гера Людовізі) — колосальна римська мармурова голова I століття н. е. з акролітичної статуї ідеалізованої та юної Антонії Молодшої в образі богині Юнони. Ця скульптура, що увійшола до колекції Лудовізі, сформованої кардиналом Людовіко Людовізі, нині зберігається в Палаццо Альтемпс, Національному римьскому музеї у Римі.

Зліпки скульптури зберігаються в Музеї класичної археології, в Кембриджі; коледжі Брін-Мор, Пенсильванія, США; в будинку Гете у Ваймарі, Німеччина; Університеті Джорджа Мейсона, Центр Джонсона, Ферфакс, США; Гельсінкському університеті, кафедрі історії мистецтв, Фінляндія; та Художньому музеї Тартуського університету, Естонія.

Опис Скульптура була виготовлена з пароського мармуру і загалом вважається посмертним та обоженим портретом Антонії Молодшої, матері імператора Клавдія.

Бюст, ймовірно, було знайдено в Римі, а до того, як потрапив до колекції Людовізі, належав кардиналу Федеріко Чезі.

Тривають суперечки щодо того, чи може цей бюст, окрім Антонії Молодшої, зображувати також Лівію.

У культурі Уже в 1536 році про існування скульптури було відомо широкій публіці, ще до того, як вона стала власністю Людовізі. Картина «Пейзаж з римськими руїнами» художника Германа Постумуса зображує бюст на передньому плані, оточений фрагментами єгипетських та римських скульптур, з цитатою з «Метаморфоз» Овідія: «TEMPVS EDAX RERVM TVQVE INVIDIOSA VESTVSTAS O[MN]IA DESTRVITIS» (Переклад: О, найненажерливіший часе, і ти, заздрісний віку, ти все знищуєш).

Відомо, що скульптура викликала велике захоплення у Гете, який придбав її зліпок невдовзі після того, як побачив її в Римі.

Американо-британський письменник Генрі Джеймс кілька разів згадує статую Юнони Лудовізі, зокрема у своєму першому великому романі «Родерік Гадсон». Він так описав її: "Одного теплого, безвітряного дня, наприкінці римської осені, наші двоє юнаків сиділи під однією з високих сосен Вілли Людовізі. Вони провели годину в запліснявілій маленькій садовій альтанці, де колосальна маска знаменитої Юнони дивиться порожніми очима з того темного кутка, який, мабуть, здається їй останньою можливою стадією відходу з Олімпу "…

Примітки

Література

Nunzio Giustozzi, «Una Giunone adorata», in Adriano La Regina (a cura di), Museo nazionale romano, Electa, Milano 2005, , p. 140.