Рим () — столиця Італії з 1870, адміністративний центр провінції Рим та області Лаціо. Населення понад 2,76 млн осіб, це найбільша за територією і кількістю жителів комуна країни. Міська агломерація нараховує до 3,7 млн жителів і є другою за величиною в Італії після Мілана. Рим розташований в центральній частині Апеннінського півострова на річці Тибр, поблизу узбережжя Тірренського моря.

Одне з найдавніших міст світу, столиця Стародавнього Риму (за легендою, заснований у 753 до н. е.). Інші назви: «вічне місто», «місто на сімох пагорбах» — спочатку поселення було на пагорбі Палатин, згодом були заселені сусідні пагорби — Капітолій і Квіринал. Дещо пізніше поселення з'явилися на інших 4 пагорбах: Целій, Авентін, Есквілін і Вімінал.

Починаючи з середини I ст., місто є головним осередком західного християнства.

Назва

Легенда розповідає, що місто було засноване братами Ромулом і Ремом 21 квітня 753 р. до н. е. — цю дату наводить історик Марк Теренцій Варрон, хоча інші давньоримські історики пропонували й інші дати в проміжку між 758 і 728 роками до н. е.

Згідно легенди, між братами виникла суперечка і Ромул вбив брата, назвавши місто його іменем, а сам став першим царем.

Інші версії

Ще в IV ст. були запропоновані альтернативні теорії щодо походження назви міста. Деякі сучасні дослідники висувають гіпотезу, що ім'я «Ромул» може походити від назви «Roma».

Численні версії назви «Рим» опираються на лінгвістичні корені, ось деякі з них:

Від Румон або Румен, архаїчної назви Тибру, яка, своєю чергою, ймовірно, пов'язана з грецьким дієсловом () «текти, стікати струмком» та латинське дієслово 'поспішати, мчати'; Від етруського слова (), корінь якого *rum- «сосок», що, можливо, стосується або тотемної вовчиці, яка усиновила та вигодувала близнюків Ромула та Рема, або форми Палатинського та Авентинського пагорбів ; Від грецького слова (), що означає силу.

Інші назви та символи У давні часи Рим просто називали «Urbs» (центральне місто), від urbs roma. Крім того, Рим називався Urbs Aeterna (Вічне місто), Caput Mundi (Столиця світу), Трон Святого Петра та Roma Capitale.

Діонісій Галікарнаський стверджує, що символом міста був , і розповідає, що після знищення пожежею храму Марса на Палатинському пагорбі, лагоболон, який Ромул використовував для розмежування регіонів під час заснування міста, був знайдений дивом збереженим серед попелу.

Географія

Розташування

Місто розміщено в центральній частині Італії, над річкою Тибр, в її гирлі, на височинній вапняній території недалеко від морського узбережжя. Це столиця країни й осередок найважливіших установ політичного й економічного життя. Рим — другий після Мілана фінансовий і економічний центр Італії.

Клімат

Сусідні муніципалітети Альбано-Лаціале Ангуїллара-Сабація Ардеа Кампаньяно-ді-Рома Кастель-Гандольфо Кастель-Сан-П'єтро-Романо Чіампіно Ватикан Колонна Ф'юмічіно Фонте-Нуова Формелло Фраскаті Галлікано-нель-Лаціо Гроттаферрата Гуідонія-Монтечеліо Марино Ментана Монте-Порціо-Катоне Монте-Компатрі Монтеротондо Палестрина Полі Помеція Ріано Сакрофано Сан-Грегоріо-да-Сассола Тіволі Тревіньяно-Романо Цагароло

Історія

Стародавній Рим В історії становлення стародавнього Риму, як міста можна відзначити кілька епох, що відповідають епохам територіального і державного розвитку римської держави: Перша епоха охоплює життя міста до укріплення його Сервієвою стіною і відповідає царському періоду історії Риму. Друга закінчується будівельною діяльністю Цезаря і відповідає епосі поступового перетворення міста-держави на імперію. Третя охоплює час перших імператорів до Септіміуса Северуса. Четверта — час до V ст. н. е.

Про чисельність населення Рима в республіканську й імператорську епохи немає точних відомостей. За оцінками, населення Рима за часів Сулли 400 тис., а в II — III ст. н. е. — до 800 тис. осіб.

Найдавніші поселення з хатин культури залізної доби, імовірно, з'явилися на місці Рима задовго до восьмого століття до н. е. Вони будувалися на пагорбах навколо долини, що лежить біля річки Тибр, у місці де колись був брід.

Заснування міста Ядром Рима був Палатинський пагорб і обидві його вершини Палатин і Цермал; до цього ведуть як усі легенди про початок Рима, так і розташування пагорба в центрі римських пагорбів та їхня конфігурація, що робила його найбільш недоступним.

Рим був не єдиною громадою, що існувала в межах нинішнього міста. На протилежному до Палатіну Квіриналі здавна жила інша громада, можливо навіть іншої національності.

Чи існували окремі громади на інших пагорбах — сказати неможливо. Літературні перекази зберегли нам вістки, які ґрунтувались на релігійних обрядах, що збереглися від найдавнішого часу (в той прадавній історичний час жрецька колегія luperci — вовкуни — оббігала колом стародавнє Палатинське місто), точні дані про сакральні кордони Палатинського міста (pomcerium) вказує нам положення дійсних укріплень.

Сакральна межа йшла ad ima montis Palatini (біля підніжжя Палатина). Територія міста уявлялася римлянам, як і всяка священна ділянка (templum), квадратом; звідси ім'я Палатінського міста — Roma quadrata; відомі чотири кути цього квадрата, що дозволяють визначити справжню форму первинного Рима, яка наближалася, ймовірно, більше до трапеції, ніж до квадрата. За аналогією з іншими старолатинськими містами можна припустити, що укріплення міста йшли поверх пагорба і складалися частково зі штучних споруд (можливо валів).

В інших місцях фортифікаційні роботи обмежувалися обтесуванням і без того крутих схилів. Ці укріплення збереглися у великих шматках і до нашого часу. Так звані fondi di capanne — поглиблення в ґрунті, на яких стояли круглі мазанки стародавніх латинів, і надгробні урни, що імітують ці мазанки, з широкими дверима і конічним дахом, — дають нам уявлення про ці оселі, які покривали плато Палатина. Ту ж форму мали, ймовірно, і святині, як показують пізніші круглі храми старолатинських божеств і житла верховного жерця і царя. Спогади про це збереглися в реліквії пізнього походження, як курінь Фаустул (tugurium Faustuli) і будинок Ромула (casa Romuli), що зберігалися до IV столітті н. е.

Можливо, що поряд з круглими мазанками на Палатині раніше будували і чотирикутні будинки. Можливо, вже Палатинське місто пов'язано було з протилежним берегом Тибру дерев'яним мостом, збудованим ще тоді, коли ні залізні, ні бронзові цвяхи не були у використанні (пізніший pons Sublicius). Пов'язані з Палатинським містом були і дві найдавніші дороги (viae), пізніше вулиці: нова і священна (nova et sacra); але ні приналежність їх до міста, ні зв'язок їх між собою досі не з'ясовано. Серед пізніших укріплень збереглися старі ворота міста (porta Mugonia, porta Romanula).

У наступній стадії розвитку укріплене місто сильно розрослося й охопило собою вже 7 пагорбів — Septimontium, — частково оточених земляним валом (murus terreus). Про існування цієї стадії свідчать знову ж таки релігійні обряди, у яких 7 пагорбів є одним цілим. Тільки ці 7 пагорбів — аж ніяк не всім нам знайомі 7 пагорбів Рима, а дрібнішого поділу, а саме, за свідченням Антистія Лабеона — Палатий з Цермалом (дві вершини Палатинського пагорба), Велія — пагорб між Палатином і Есквіліном, Фагутал-Каріна (висота, на якій тепер стоїть S. Pietro in Vincoli), Ціспій і Оппій — дві вершини Есквіліна, і Субура, західний схил останнього і долина між ними (може бути замість останнього треба вставити частину Целія — Sucusa).

Септімонтій виник з'єднанням громад, що сиділи на окремих вершинах, або розширенням Палатинської громади. І переказ, і топографічні дані зрозуміло говорять про існування міста, що омивається двома струмками (в долинах Velabrum і vallis Murcia) та лежить на трапецієподібному плоскогір'ї. Ця форма є звичною в римській Кампаньї (сільські місцевості) і також зручне для виникнення укріпленого центру. Жителі громади, що виникла на Квіринал (collis Quirinalis або просто collis; звідси назва жителів громади — Collini), колись з'єдналися з сусідами (montani), і з цього з'єднання виникло місто, що в сучасній науці називається містом чотирьох кварталів (urbs quattuor regionum). Три з них — regio Palatina, Esquilina і Suburana — належали старому місту, четвертий квартал склала нова громада — regio Collina.

Про це місто існують лише неясні спогади у пізніших релігійних обрядах. Головним свідченням про його існування є те, що сакральна межа міста (померій) до часів Сулли обіймала лише місто чотирьох кварталів. Пам'яток цього періоду життя Рима не збереглося; з пам'ятників, що згадуються переказами, до цього періоду зазвичай зараховують святилища загадкових Аргіїв, які щорічно в історичний час обходила урочиста процесія.

Давнє походження процесії Аргіїв однак є також сумнівним. Місто чотирьох кварталів топографічно і стратегічно не було цільним утворенням; до його складу не входили такі важливі в стратегічному відношенні і тісно з'єднані топографічно з територією стародавнього міста пункти, як Капітолій і Авентин. Тому, ймовірно, перші спроби серйозно зміцнити місто призвели до розширення його території, невідповідної до кількості населення, але необхідної зі стратегічної точки зору. Розміри цього нового укріпленого міста точно відомі, оскільки його зміцнення частково збереглися й до нашого часу: це — так звана Сервієва стіна, побудова якої римська історична наука помилково приписувала царю Сервію.

Монархія та республіка

Згідно переказів та легенд, Римським царством у 753—509 до н. е. послідовно правили сім царів. Останній з них, Тарквіній Гордий, правив жорстоко та був вигнаний з Рима у 510/509 до н. е. Тоді ж, згідно праці Тіта Лівія та інших римських істориків, була встановлена Римська Республіка та була сформована нова система правління, яка встановила систему стримувань і противаг, а також розподіл влади і базувалася на щорічних виборах магістратів та різних представницьких зборах. Двома найважливішими магістратами були два консули, які разом представляли орган виконавчої влади у формі верховного правління та військове головнокомандування. Іншими посадовими особами (магістратурою) в Республіці були претори, еділи і квестори. Спочатку такі посади могли обіймати виключно патриції, але пізніше вони стали відкриті для простих людей, плебеїв. Республіканські виборчі збори включали центуріатські коміції (), які голосували з питань війни та миру й обирали людей на найважливіші посади, та трибутні коміції (), які вибирали посадовців у менш важливі органи управління.

Життя в Римській республіці зосереджувалося навколо міста Рима. Найважливіші управлінські, адміністративні та релігійні установи були зосереджені в центральній частині міста — на Капітолійських і Палатинських пагорбах та навколо них. Місто швидко вийшло за межі свого первісного священного кордону (померію) та перших міських мур. Перший римський акведук (312 р. до н. е.), збудований під час кризового періоду Пунічних війн, забезпечував місто достатньою кількістю чистої води. Будівництво подальших акведуків призвело до розширення міста та створення громадських лазень (терм) що стало однієї з характерних рис римської культури. У місті також було кілька театрів, гімназій та багато таверн і борделів. Житлової площі бракувало. Деякі звичайні громадяни та вільновідпущеники із середнім достатком могли жити у скромних будинках, але більшість населення жила у багатоквартирних будинках (інсулах, буквально «островах»), де заможніші могли орендувати цілий перший поверх, а найбідніші — одну, можливо, без вікон, кімнату нагорі, з мінімальними зручностями або взагалі без них. Дворяни та багаті меценати жили у просторих, добре обладнаних міських будинках; від них очікували, що вони триматимуть свої домівки відкритими для своїх колег та клієнтів. Напівпублічний атріум зазвичай функціонував як місце для зустрічей і демонстрації багатства, художнього смаку та релігійної побожності. Атрії знаті також слугували місцем для виставлення масок предків (уявлень).