Бій під Сараджином (також відомий як засідка в Сараджинському лісі або бій під Городищем) — військове зіткнення між польсько-кримськими та козацько-калмицькими військами, що відбулося в липні 1664 року в Сараджинському лісі на Правобережній Україні під час Правобережного повстання (1664—1665).

Передумови Кошовий отаман Іван Сірко на чолі козацького загону та союзників-калмиків здійснював походи на ногайські поселення. Спустошивши декілька улусів у землях Буджацької та Ногайської орд, Сірко повертався із загоном, калмиками та захопленою здобиччю.

Дізнавшись про маршрут просування козаків, польсько-кримські війська підготували засідку в Сараджинському лісі, розраховуючи раптово атакувати сили отамана.

Хід бою Польські командири Себастьян Маховський, Вацлав Лещинський та кримський мурза Хан-Мамбет Ширін, маючи у своєму розпорядженні 3 000—4 000 польських вояків і загони кримців, обрали позицію для засідки на пагорбі, з якого козакам було б важко відступати. Польсько-кримські сили повністю контролювали шляхи просування козацько-калмицьких військ.

Через особливості рельєфу місцевості Сірко з козаками просувався у вузькій колоні, а калмицький загін перебував у її ар'єргарді. Основний удар противника припав саме на кінець колони — по калмиках. Метою поляків та кримців було ізолювати окремі частини війська й знищити їх поодинці.

Єдиним шляхом для порятунку був рішучий прорив крізь бойові порядки противника. Головний контрудар козаків був спрямований на польські війська, тоді як кримці були зайняті боєм із калмиками та подальшим грабунком обозу. Калмицький загін потрапив в оточення й чинив відчайдушний опір, чим зв'язав значні сили противника. Це дало змогу Івану Сірку та більшості запорожців прорвати оточення й вирватися із засідки.

Наслідки Оцінки результатів бою в історичних джерелах різняться. Частина джерел трактує результат бою як цілковиту поразку як калмиків, так і козаків. За іншими джерелами, розгромлені були лише калмики, тоді як запорожці зазнали незначних втрат (загинуло лише кілька чоловік), після чого Сірко з рештою козаків відійшов на Січ. Літопис Самовидця зазначає, що поразки зазнали лише калмики, а Сірко з козаками та втратами дістався Січі, після чого вирушив до Харкова.

Антропологічні дослідження скелета Івана Сірка виявили сліди важких поранень (зокрема на кістках кінцівок), яких отаман, імовірно, зазнав саме під час бою в Сараджинському лісі.

Український дослідник В. П. Драганенко вважає, що Сірко уникнув повної поразки, оскільки відразу після цих подій продовжив активні військові дії на Брацлавщині проти польсько-кримських сил. На думку дослідника, якби козаки зазнали катастрофічних втрат, а сам Сірко дістав тяжкі поранення, він тривалий час залишався б на Січі для відновлення сил.

Примітки

Література