Василій Петрович Шаренко (4 квітня 1911, слобода Юрасівка, Воронезька губернія — 30 березня 1985, Подольськ, Московська область) — лейтенант Радянської армії, учасник радянсько-фінської та німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944). Командир протитанкової гармати 70-ї морської стрілецької бригади 7-ї армії Карельського фронту.
Біографія Народився 4 квітня 1911 року в слободі Юрасівка (нині — Ольховатський район Воронезької області) у сім'ї селянина. Українець. Член КПРС із 1943 року. Закінчив педагогічний технікум. Із 1937 року проживав у Москві, працював токарем на заводі.
У лавах Червоній армії у 1932—1937 роках, 1939—1940 роках (учасник радянсько-фінської війни) та з вересня 1941 року (учасник німецько-радянської війни, командував взводом протитанкових гармат).
У жовтні 1941 року в бою на Можайському напрямку в одному з боїв взводом Шаренка знищено 3 з 22 танків, під час іншої битви вбито 6 переодягнених у форму червоноармійців німців, захоплено трофейні автомати. Наприкінці жовтня 1941 року старшину Шаренка було серйозно поранено 17-ма осколками міни. Лікувався в шпиталі в Тюмені, після виходу зі шпиталю був «завербований» капітаном з Тихоокеанського флоту в 70-ту морську стрілецьку бригаду, яка прямувала на Ленінградський фронт.
23 червня 1944 року, в ході Тулоксинської десантної операції, канонерські човни та бронекатери висадили 70-ту морську бригаду в міжріччі річок Тулокси та Відлица, де розрахунок Шаренка, зайнявши вигідну позицію на лівому фланзі, відбивав контратаки ворога. Двох артилеристів з розрахунку було поранено та відправлено в укриття, двоє загинули, біля зброї залишився один Шаренко. Він сам заряджав зброю, наводив, стріляв, відбивши ще 4 контратаки, причому при наступі ворога пустив у хід ручні гранати, зрештою змусив ворога втекти. Проте з боку розташованої неподалік залізниці до позиції став наближатися ворожий бронепоїзд, захищений від пострілів 45-міліметрових снарядів. Тоді Шаренко снарядом зруйнував залізничне полотно і став обстрілювати нові цілі — солдат ворога, що вийшли із зупиненого бронепоїзда. В результаті бронепоїзд відступив. Загалом Шаренко відбив 16 контратак, зупинив бронепоїзд, не пропустивши на шосе жодну машину противника, знищив близько 150 солдатів ворога.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу та геройство старшині Шаренко Василю Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з ручкою ордену Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 4399).
В. П. Шаренко дійшов із боями до Чехословаччини, кілька разів був тяжко поранений, одного разу фронтова газета навіть помістила некролог про його загибель, а додому пішла «похоронка».
На Параді Перемоги у Москві В. П. Шаренко проніс по Красній площі прапор 70-ї окремої морської стрілецької Печенізької Червонопрапорної ордена Червоної Зірки бригади.
Після війни демобілізувався, служив в органах МВС, 1947 року закінчив Ленінградську офіцерську школу МВС. У 1951 році В. П. Шаренко направлений для проходження служби до міста Воркута, працював інженером відділу механізації та автоматизації технічного управління комбінату «Воркутавугілля». З 1954 року у званні лейтенанта у запасі.
Жив і працював у місті Подольськ Московської області, помер там же 30 березня 1985 року, похований на цвинтарі «Красна Гірка».
Іменем Шаренка названо вулицю в слободі Юрасівка Воронезької областіШаренко Василий Петрович ..
Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, медалями.
В Ольховатці встановлено погруддя.
Примітки
Література
Герои огненных лет. — М.: Московский рабочий, 1975. — Кн. 1. Героям Родины — слава! — 3-е изд., испр., доп. — Петрозаводск, 1985. — С. 236—237. Герои огненных лет. Очерки о москвичах — Героях Советского Союза. — Вып. 1.- М.: Московский рабочий, 1975. Черноусько А. Так на флотах ковали Победу. Дуэль с бронепоездом. // Морской сборник. — 2002. — № 5. — С.81—82.