«Нариси з позитивної економіки» (1953) Мілтона Фрідмана — збірка його попередніх статей, першою з яких виступає оригінальне есе «Методологія позитивної економіки» (The Methodology of Positive Economics). У цьому есе Фрідман формулює свій знаменитий, але дискусійний принцип (названий Семюелсоном «F-твістом»), згідно з яким передумови не мусять бути «реалістичними», щоб слугувати науковими гіпотезами — їм достатньо давати значущі прогнози.

Зміст видання Книга складається з чотирьох частин:

Вступ

«Методологія позитивної економіки» (The Methodology of Positive Economics)

Теорія цін

«Маршаллівська крива попиту» (The Marshallian Demand Curve)

«"Добробутні" ефекти прибуткового податку та акцизного податку» (The 'Welfare' Effects of an Income Tax and an Excise Tax)

The Methodology of Positive Economics

«Ефекти політики повної зайнятості на економічну стабільність: формальний аналіз» (The Effects of a Full-Employment Policy on Economic Stability: A Formal Analysis)

«Монетарно-фіскальні засади економічної стабільності» (A Monetary and Fiscal Framework for Economic Stability)

«На захист гнучких обмінних курсів» (The Case for Flexible Exchange Rates)

«Товарно-резервна валюта» (Commodity-Reserve Currency)

«До питання про інфляційний розрив» (Discussion of the Inflationary Gap)

«Коментарі щодо монетарної політики» (Comments on Monetary Policy)

Коментарі щодо методу

«Ланге про цінову гнучкість і зайнятість — методологічна критика» (Lange on Price Flexibility and Employment – A Methodological Criticism)

«Лернер про економіку контролю» (Lerner on the Economics of Control)

Методологія позитивної економіки Це перший нарис у збірнику досліджує відмінність Джона Невілла Кейнса між <i id="mwNQ">позитивною</i> та <i id="mwNg">нормативною</i> економікою, тим, що є, і тим, що має бути в економічних питаннях. У есе викладено епістемологічну програму для власного дослідження Фрідмана.

У цьому нарисч стверджується, що економіка як наука повинна бути вільною від нормативних суджень, щоб її поважали як об’єктивну та щоб вона слугувала основою для нормативної економіки (наприклад, щодо того, чи слід підвищувати мінімальну заробітну плату). Нормативні судження часто містять неявні прогнози щодо наслідків різних політичних заходів. У статті висловлюється думка, що такі принципові розбіжності можна було б зменшити завдяки прогресу в позитивній економіці (1953, p. 5).

У цьому нарисі стверджується, що корисну економічну теорію не слід оцінювати насамперед за її тавтологічною повнотою, хоч яка б важлива вона не була для створення послідовної системи класифікації елементів теорії та обґрунтованого виведення з них наслідків. Натомість теорію (або гіпотезу) слід оцінювати за такими критеріями:

простота у можливості передбачити щонайменше стільки ж, скільки й альтернативна теорія, хоча й вимагає менше інформації плідність у точності та масштабі своїх прогнозів, а також у своїй здатності генерувати додаткові напрямки досліджень (p. 10).

У відомому та суперечливому уривку Фрідман пише, що:Виявиться, що справді важливі та значущі гіпотези містять «припущення», які є вкрай неточними описовими уявленнями про реальність, і, загалом, чим значущіша теорія, тим більш нереалістичними є її припущення (у цьому сенсі) (с. 14).Це пояснюється тим, що такі гіпотези та описи виокремлюють лише ті ключові елементи, яких достатньо для отримання відносно точних і обґрунтованих прогнозів, оминаючи безліч деталей, що не мають значення для прогнозування. Звісно, описовий ірреалізм сам по собі не гарантує створення «значущої теорії» (с. 14–15).

З такого боку Фрідман відкидає перевірку теорії реалістичністю її припущень. Скоріше простота та плідність схиляються до таких припущень та постулатів, як максимізація корисності, максимізація прибутку та ідеальні типи — не просто для опису (що може бути не доречним), а для прогнозування економічної поведінки та забезпечення механізму аналізу (с. 30–35). Наприклад, щодо максимізації прибутку, фірми прагнуть довести кожен напрямок дій до точки зрівнювання відповідного граничного доходу та граничних витрат . Однак відповіді бізнесменів на запитання про фактори, що впливають на їхні рішення, можуть не свідчити про такий розрахунок. Однак, якщо фірми діють так, ніби намагаються максимізувати прибутки, це є відповідною перевіркою пов'язаної з цим гіпотези (с. 15, 22, 31).

Місце в економічній методології Фрідмана визнають ключовою фігурою в Чиказькій школі економіки . Нарис можна прочитати як маніфест цієї школи  . Тим не менш, Мелвін Редер пише, що значна меншість економістів Чиказької школи, таких як Рональд Коуз та Джеймс М. Б'юкенен, писали так, ніби «обґрунтованість економічної теорії полягає в її інтуїтивній привабливості та/або сумісності з набором аксіом здорового глузду, а не у відповідності її наслідків емпіричним спостереженням». Однак критерій плідності Фрідмана та використання слова «позитивного», здається, розмивають цей момент.

Основна теза та представлення нарису до кінця 1980-х років були широко поширені в основній економічній науці, навіть якщо методологічні судження, як і інші регулятивні судження, не є суто позитивними. Однак його критики на той час давно вказали на недолік у міркуваннях Фрідмана: приховуючи припущення від вимоги реалізму, Фрідман визнає хибність як частину своєї теорії. Він захищається від цього, вимагаючи пояснення лише певних явищ, що цікавлять, але, як зазначав Самуельсон, це може призвести до ненаукового вибіркового підходу до результатів. Самуельсон назвав принцип Фрідмана F-Твістом, уникаючи називати його безпосередньо на честь Фрідмана з ввічливості.

Деніел М. Хаусман назвав «Методологію позитивної економіки» «найвпливовішою роботою з економічної методології [хх] століття». Пізніше він зазначив, що його вплив зменшувався через емпіричний поворот в економіці, який відбувся наприкінці століття, хоча до 2012 року він все ще зазвичай служив «способом уникнути незручних питань щодо спрощень, ідеалізацій та абстракцій в економіці, а не відповіддю на них».

Сприйняття У рецензії 1954 року для журналу «Econometrica» економіст Френк Хан піддав цю книгу критиці.

Примітки

Посилання

Milton Friedman, 1953. Essays in Positive Economics, Chicago. Description and preview, including "The Methodology...," pp. 3–43]. Lawrence A. Boland, 1987. “methodology," The New Palgrave: A Dictionary of Economics, v. 3, 455–58 _____, 2008. "assumptions controversy," The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Edition. Abstract. _____, 2008. "instrumentalism and operationalism," The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Edition. Abstract. Bruce Caldwell, 1980a. "Positivist Philosophy of Science and the Methodology of Economics," Journal of Economic Issues, 14(1), pp. 53–76. _____, 1980a. "A Critique of Friedman's Methodological Instrumentalism," Southern Economic Journal, 47(2), pp. 366–74. A. Coddington, 1972. "Positive Economics," Canadian Journal of Economics, 5(1), pp. 1–15. William J. Frazer Jr. and Lawrence A. Boland, 1983. "An Essay on the Foundations of Friedman's Methodology," American Economic Review, 73(1), pp. 129–44. Reprinted in J.C. Wood & R.N. Woods, ed., Milton Friedman: Critical Assessments, v. III, pp. 458–79. Daniel M. Hausman, ed., 2007. The Philosophy of Economics: An Anthology, 3rd ed. Daniel M. Hausman, 2012. "Philosophy of Economics," in Edward N. Zalta, ed., The Stanford Encyclopedia of Philosophy. Kevin D. Hoover, 2009. "The Methodology of Causal Realism," in Uskali Mäki, ed., The Methodology of Positive Economics: Reflections on the Milton Friedman Legacy, Cambridge, pp. 303–20. Richard G. Lipsey, 200). "positive economics." The New Palgrave Dictionary of Economics, 2nd Edition. Abstract. Thomas Mayer, 1993. "Friedman's Methodology of Positive Economics: A Soft Reading," Economic Inquiry, 31(2), pp. 213–23. Abstract. M.W. Reder, 1987. “Chicago School," The New Palgrave: A Dictionary of Economics, v. 1, 41318. Eugene Rotwein, 1959. "On 'The Methodology of Positive Economics'," Quarterly Journal of Economics,73(4), pp. 554–75. Paul A. Samuelson, 1963. "Problems of Methodology: Discussion," American Economic Review, 53(2) American Economic Review, pp. 231–36. Reprinted in J.C. Wood and R.N. Woods, ed., 1990, Milton Friedman: Critical Assessments, v. I. pp. 107–13. Preview. Routledge. A. Walters, 1987. "Friedman, Milton," The New Palgrave: A Dictionary of Economics, v. 2, 422–26. Stanley Wong, 1973. "The 'F-Twist' and the Methodology of Paul Samuelson," American Economic Review, 63(3) p pp. 312–25. Reprinted in J.C. Wood & R.N. Woods, ed., 1990, Milton Friedman: Critical Assessments, v. II, pp. 224–43. _____, 1987. “positive economics," The New Palgrave: A Dictionary of Economics, v. 3, 920–21.

Зовнішні посилання

____, 1966. "The Methodology of Positive Economics," pp. 3–16, 30–43 Link to text of Nobel prize lecture with pp. 1–2 on econ. methodology & the rest as example.