Карл Філіп Людвіг Шох, з 1 лютого 1915 року Ріттер фон Шох (; 5 серпня 1863, Нюрнберг — 10 жовтня 1940, Берлін) — німецький штабний офіцер, воєначальник і політик, генерал-лейтенант Баварської армії.

Біографія Його прадідом був швейцарський революціонер Йоганн Фелікс Шох (1768–1817), якого засудили до страти. Його дідом був Йоганн Ергард Шох (1788–1839), керівник військового кінного заводу Штайнгаден. Він був молодшим сином Карла Вільгельма Шоха (1821–1868), оберста Баварського генерального штабу, та його дружини Марії, уродженої Гейманн, з Нюрнберга. Його брати Густав, Альберт та Еміль також були генералами Баварської армії.

Після закінчення гуманістичної гімназії Максиміліана в Мюнхені 1 жовтня 1882 року вступив трирічним добровольцем у 1-й піхотний полк «Король». 24 березня 1883 року перейшов у 2-й піхотний полк «Кронпринц» в Мюнхені, з 7 липня 1890 по 7 серпня 1894 року — батальйонний ад'ютант. З 1 жовтня 1894 по 1 жовтня 1897 року навчався в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк. 1 листопада 1898 року відряджений інструктором в Баварське військове училище в Мюнхені. 1 листопада 1899 року відряджений в баварський Генштаб в Мюнхені й 6 листопада був зарахований в центральний відділ. З 19 вересня 1900 року служив в Генштабі 1-го армійського корпусу в Мюнхені. З 16 травня 1902 року — командир роти 2-го піхотного полку «Кронпринц». 13 листопада 1903 року повернувся в центральний відділ баварського Генштабу. 19 грудня 1903 року призначений в центральний відділ Баварського військового міністерства. 1 жовтня 1906 року знову призначений в центральний відділ баварського Генштабу й того ж дня був відряджений у прусський Великий Генштаб в Берліні, а також призначений представником Баварського сенату Імперського військового суду в Шарлоттенбурзі. З 1 жовтня 1908 року — командир батальйону 21-го піхотного полку «Великий герцог Фрідріх Франц IV» в Фюрті. З 19 грудня 1909 року — директор Баварської військової академії і Артилерійського та інженерного училища в Мюнхені. З 15 жовтня 1911 року — командир 7-го піхотного полку «Принц Леопольд» в Байройті. На посаді директора Баварської військової академії його змінив старший брат оберст Альберт фон Шох.

З 1 жовтня 1913 року — командир 4-ї піхотної бригади в Новому Ульмі, з якою брав участь у Першій світовій війні на Західному фронті. З 2 квітня 1915 року — командир 21-ї піхотної бригади (дивізія «Кнойцель»), з якою брав участь у прориві під Горліце, відвоюванні Перемишля, форсуванні Дунаю в Цемессігеті та Сербській кампанії того ж року. У 1916 році він брав участь у штурмі Авокурського лісу поблизу Вердена, під час якого тяжко захворів. З 2 січня 1917 року — інспектор комунікацій армійської групи «А». 9 жовтня 1917 року його призначили командиром запасної дивізії. 10 січня 1918 року йому було доручено командування 3-ю піхотною дивізією, з якою він брав участь у штурмі П'ємонту та лісу Ш'єскурт поблизу Нуайона в червні 1918 року. 29 січня 1919 року Шоха було внесено до списку резервістів та звільнено з армії за власним проханням.

Того ж року він вступив до новоствореної Німецької народної партії (DVP). З червня 1920 по травень 1924 року він служив у першому Рейхстазі Веймарської республіки, представляючи свою партію на національних виборах. У 1922 році Шох обійняв посаду голови DVP у Баварії.Paul Hoser: Die politischen, wirtschaftlichen und sozialen Hintergründe der Münchner Tagespresse 1914 bis 1934. 1990, S. 249.

З січня 1919 року Шох був членом правління Баварської земельної асоціації Німецької офіцерської ліги. Він також очолював Мюнхенський гурток Дельбрюка до своєї смерті в 1940 році.Hans Hartmann: Begegnung mit Europäern. Gespräche mit Gestaltern unserer Zeit. 1954, S. 153.

Сім'я Шох одружився з Матильдою Бон 13 вересня 1897 року в Ашаффенбурзі; у них був один син. Його другий шлюб, 23 жовтня 1919 року в Мюнхені, був з вдовою Елізабет Шірмер, уродженою Келлер.

Звання

Фенріх портупеї (24 березня 1883) Другий лейтенант (24 березня 1885) Перший лейтенант (22 вересня 1893) Оберлейтенант (1 січня 1899) Гауптман (27 вересня 1899) Майор без патенту (28 жовтня 1904; отримав патент 20 серпня 1905) Оберстлейтенант (16 жовтня 1908) Оберст (23 жовтня 1910) Генерал-майор (7 січня 1914) Генерал-лейтенант (17 січня 1917)

Нагороди

Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу (12 вересня 1906) 3-го класу (27 жовтня 1911) офіцерський хрест (28 березня 1913) 2-го класу з мечами (5 листопада 1914) зірка до ордена 2-го класу (5 лютого 1916) 1-го класу з мечами Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (20 жовтня 1907) Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (26 серпня 1914) Залізний хрест 2-го класу (30 вересня 1914) 1-го класу (15 січня 1915) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний командорський хрест з мечами (28 липня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою (28 вересня 1915) Галліполійська зірка (Османська імперія; 26 лютого 1916) Орден Червоного орла 2-го класу з мечами (1916) Офіцерський почесний знак Австрійського Червоного Хреста з військовою відзнакою (18 листопада 1916) Орден «За заслуги» Баварської корони, лицарський хрест (26 грудня 1916) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 1-го класу з мечами (12 травня 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Бібліографія

Stresemann zum Gedächtnis. 1930. Hindenburg, der Vater des Vaterlandes. Lübeck 1932, illustrierte Ausgabe Berlin 1934.

Примітки

Література

Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: VIRTUTI PRO PATRIA. Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Kriegstaten und Ehrenbuch 1914-1918. Selbstverlag des königlich bayerischen Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 406–407. Peter Genner: Nach dem Ende der Klosterherrschaft. Schweizer Revolutionäre im Pfaffenwinkel. In: Der Welf, Jahrbuch des Historischen Vereins Schongau. 2013, S. 69–192 (), hier: S. 157–165 (Die Familie Schoch alias Rutishauser) und Stammbaum.

Посилання

Шох на сайті The Prussian Machine.