Термін калейдика чи калейдоскопічний kalos : «добрий», «гарний»; εἶδος eidos : «форма», «форма») позначає постійно мінливу форму та стан економіки. Невизначеність є основним калейдичним чинником. Цей термін тісно пов’язаний із працями Джорджа Шакля (George Shackle), який мав досить радикальне тлумачення кейнсіанської економічної теорії. Він припустив, що невизначеність у капіталістичній економіці зумовлена ірраціональним характером інвестицій, які часто визначаються ірраціональними страхами, чутками та забобонами, а не тим, що традиційно вважається холодним, суворим розрахунком. Такі теорії призводять до погляду, висловленого у віденській калейдиці, що турбулентність ринків не можна згладити за допомогою втручання уряду, а тому їх слід залишити напризволяще.

Невизначеність в економіці Британський економіст Джордж Леннокс Шарман Шекл, якого характеризували як прибічника посткейнсіанства, але також він перебував під впливом Австрійської школи, спробував оскаржити класичну теорію раціонального вибору . Для цього він використав термін «калейдоскопічний», похідний від «калейдоскоп», для опису стану економіки в конкретній конфігурації, що переважає в будь-який момент часу, — стану, зумовленого «конкретними очікуваннями, а точніше, конкретними узгодженими формулами щодо майбутнього, [які] на даний момент є загальноприйнятими». Однак цей стан, як продовжує Шакл у визначенні терміна, «може змінюватися так само швидко, так само повністю і під впливом настільки ж незначного подразника, як і нещільна, швидкоплинна мозаїка калейдоскопа. Один поворот руки, одна «новина» можуть зруйнувати одну картину й замінити її іншою». Отже, він аж ніяк не є стабільним.

Німецький економіст Людвіг Лахманн, визначний представник Австрійської школи,, погоджуючись із Шеклом, стверджував, що величина прибутку в економіці в кожному періоді визначається переважно «короткостроковими силами». Лахманн писав, що «довгострокова сила» діє постійно, прагнучи усунути ці розбіжності між ціною та собівартістю, і стверджував, що «у довгостроковій рівновазі, в якій, за визначенням, вирівнюючі сили врешті-решт переважають усі руйнівні сили, прибутку не існує»

Лахман стверджував, що збереження прибутків у ринковій економіці базується на основі збереження дисбалансу в певному секторі економічної системи; «Як у калейдоскопі, сузір'я сил, що діють у системі в цілому, постійно змінюється». І, підсумував Лахманн, «статичний калейдоскоп, а не статична рівновага» є найбільш доцільним методом аналізу «реальності ринкової економіки». Це спонукало Лахмана стверджувати, що «рівноважна норма прибутку є... суперечністю».

Кейнсіанське калейдоскопічне бачення Джон Мейнард Кейнс наполягав на розподілі загального попиту на гроші на кілька окремих потреб, кожна з яких мала б певну мету. У статті 1937 року під назвою «Загальна теорія зайнятості», яка розвиває тези його книги 1936 року «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей», Кейнс фактично стверджує, що попит на гроші в сучасному світі випливає з невизначеності наших знань про майбутнє, і що той факт, що людське знання про майбутнє є «мінливим, розпливчастим і невизначеним, робить багатство особливо непридатним предметом для методів класичної економічної теорії». Тип невизначеності, про який говорив Кейнс, є тим самим, який Лахман пов'язує з радикальним суб'єктивізмом. І насправді, за словами Кейнса, «ми просто не знаємо».

Це відчуття перегукується в більш пізному твердженні Шекла, виходячи з тієї ж передумови, що «економіка не є наукою, і ми не повинні називати її наукою». Шекл сказав: «Я витратив багато енергії, намагаючись зрозуміти, чи зможу я придумати якусь теорію про те, як формуються очікування, і зрештою дійшов висновку, що очікування надто невловимі та тонкі, щоб виявити якісь принципи чи правила, що пояснюють їх виникнення». Це також узгоджується з тим, що Кейнс писав раніше, у своїй статті 1937 року, про те, що, як правило, ми маємо «лише дуже туманні уявлення про найбезпосередніші наслідки наших дій».

Віденське калейдоскопічне бачення Річард Е. Вагнер, виходячи за межі «ідеї калейдоїчної економіки чи суспільства», яка «тісно пов’язана з Джорджем Шаклом та його баченням кейнсіанської калейдоїки», стверджував, що «основний напрям австрійської традиції в економічному аналізі можна описати терміном «віденська калейдоїка»». Вагнер стверджує, що в обох версіях калейдики аналітичний акцент робиться на серйозному, а не лише умовному ставленні до часу, що, на думку Вагнера, «у свою чергу призводить до визнання того, що економічні процеси краще розглядати як турбулентні, а не як збалансовані». Хоча Вагнер визнавав, що турбулентність є природною рисою неминучої неповноти міжчасової координації, він стверджує, що її можна пом’якшити, і робить висновок, що «індивідуальна свобода та приватний порядок загалом перевершують державну політику та суспільний порядок у заспокоєнні турбулентності, яка природно характеризує калейдоїдне суспільство».

За словами Вагнера, валрасівська ідея впорядкованої системи відносин пронизує весь корпус австрійської теорії, а сформульована Людвігом фон Мізесом (1966) концепція рівномірно обертаючої економіки визнає цю системну якість. Більше того, як також зазначає Вагнер, підхід Фрідріха Гаєка (1932) до бізнес-циклу як до відхилення від стану валрасівської рівноваги є подібною спробою.

Кейнсіанці проти австрійців Видатні економісти австрійської школи загалом вважають поняття калейдоскопічної економіки, запропоноване Шеклом і Лахманом, як «позаземна ін'єкція в [австрійську традицію], підхід, що пропонує лише «спотворення важко здобутих істин». Австрійська критика відображає переконання, про те, що калейдоскопічний погляд суперечить спробам виявити та сформулювати «об’єктивні твердження про реальність» і, по суті, пропагує нігілістичну точку зору, «де аналітики вільні бачити те, що вони хочуть бачити». »

У цьому контексті Мюррей Ротбард назвав одну зі своїх статей «Герменевтичне вторгнення у філософію та економіку» (1990), а Джозеф Салерно, розглядаючи те, що він вважає нігілізмом Лахмана, повідомляє, що Ротбард згадував про «хворобу», яка заразила австрійські семінарські аудиторії й отримала назву «Лахманія». Ліланд Єгер, у тому ж дусі, радив австрійським теоретикам не ставитися з презирством до теорій загальної рівноваги

На відміну від австрійських критиків, які сприймали калейдоскопічну економіку як нігілістичну, Стівен Парсонс зазначав, що саме ортодоксальна економіка, з її «готовністю приймати фіктивні моделі, що дають остаточні відповіді на питання, є нігілістичною», тоді як Воррен Семюелс в свою чергу стверджував, що «якщо тягар нігілізму застосовувати до будь-якої системи мислення, яка залишає майбутнє відкритим, нігілізм перевершує інші альтернативи» .

Поточні очікування Американський економіст Роджер Гаррісон, теж представник Австрійської школи визнає, що «очікування не є раціональними у строгому сенсі цього терміна», але стверджує, що вони стають більш раціональними «з вищим рівнем політичної активності та накопиченим досвідом усвідомлення наслідків». Гаррісон також характеризує очікування як адаптивні, хоча й уточнює, що вони адаптуються «не лише до змін певної ціни, ставки заробітної плати чи процентної ставки, але й до змінного рівня розуміння, який відповідає перетину» між локальними знаннями про умови на конкретному ринку та глобальними знаннями про теорії про те, як функціонують ринки, включаючи ті, що дотримується регулятор.

Див. також

Невизначеність Ергодичність Детермінізм Теорія хаосу Духи тварин

Література

Гаррісон, Роджер : « Калейдичний світ Людвіга Лахмана: огляд ринку як економічного процесу », у Critical Review, т. 1, випуск №3 (літо), 1987, с. 77–89 « Порядок денний для макроекономіки » у Південноафриканському журналі економіки, том 65, №4, грудень 1997 р., с. 459–481 Кацнер, Дональд В. , Массачусетський університет, Амхерст : Час, невігластво та невизначеність в економічних моделях, Видавництво Мічиганського університету, 1998, , стор. 486

Лахманн, Л. М. : Макроекономічне мислення та ринкова економіка: есе про нехтування мікроосновами та його наслідки, Інститут економічних питань, 1973 Ринок як економічний процес, Нью-Йорк: Безіл Блеквелл, 1986, с. xii, 173 Парсонс, Стівен, Д. «Кайдани, нігілізм і суб'єкт економіки», Огляд політичної економії, 1993, т. 5, с. 217–35 Семюелс, Воррен Дж. «На (обмежений, але ствердний) захист нігілізму» , Огляд політичної економії, 1993, том 5, с. 236–44. Шекл, Г. Л. С. : Схема економічної теорії, Видавництво Кембриджського університету, 1965 Епістеміка та економіка: критика економічних доктрин, Transaction Publishers, 1972,