Люсія Флоренс Шарлотта де Бруккер (Сен-Жіль, 13 липня 1904 — Іксель, 3 листопада 1982) — бельгійська хіминя, феміністка та соціалістка, членкиня масонства та світська активістка. Вона стала першою жінкою, яка працювала університетською професоркою в Бельгії на природничому факультеті.

Біографія Дочка соціалістичного сенатора Луї де Бруккера, видатної постаті Бельгійської робітничої партії (POB), вона провела частину своєї юності у вигнанні в Лондоні після поразки партії батька 1914 року. Її батько сприяв освіті дівчат і підтримав прагнення молодої інтелектуалки вступити до університету. У 1927 році вона здобула ступінь з хімії, захистивши дисертацію на тему «Адсорбція електролітів кристалічними поверхнями» (L'absorption des électrolytes par les surfaces cristallines), яка дозволила їй отримати докторський ступінь, а також премію Королівської академії наук, літератури та образотворчого мистецтва Бельгії. Того ж року вона стала асистенткою професора Жана Тімманса (1882–1971) на факультеті фізичної хімії та професора Александра Пінкуса в лабораторії аналітичної хімії.

Протягом тривожного періоду 1930-х років вона очолювала Всесвітній комітет жінок проти війни та фашизму. Згодом, у 1936 році, вона активно підтримувала іспанських республіканців. Під час Другої світової війни вона знову була змушена вирушити у вигнання. Перебуваючи в Лондоні, вона брала участь у стратегічних дослідженнях, а також керувала секцією хімічної промисловості Міністерства економічних справ у бельгійському уряді. У 1960-х роках вона приєдналася до масонства, а також до численних світських громадських організацій.

У 1945 році її призначили професоркою-ординаркою Вільного університету Брюсселя, де вона викладала загальну, аналітичну та фізичну хімію. Вона стала першою жінкою, яка отримала університетську кафедру на науковому факультеті в Бельгії.

Люсія хотіла, щоб її студенти були хорошими науковцями, але водночас і вільнодумними. Вона казала :«Нам потрібні чоловіки та жінки, які користуються кожною можливістю для вдосконалення та розширення своїх знань».

Її дослідження принесли їй премію Ветремса в 1953 році.

У 1958 році вона стала членкинею Бельгійського хімічного товариства. Вона брала участь в управлінні факультетом, обіймаючи посаду віцепрезидентки у 1959–1960 та 1962–1963 роках, а також президентки у 1960–1962 роках.

У межах Ліги освіти та неперервної освіти (Ligue de l'Enseignement et de l'Education permanente) вона з 1964 року брала участь як віцепрезидентка в численних дебатах. Зокрема, вона долучилася до написання разом із педагогом Арнульдом Клоссом (Arnould Clausse) листа про плюралістичну школу та доклала зусиль до реструктуризації асоціації у 1975 році. З її феміністичної боротьби варто відзначити передусім її позиції на підтримку абортів та її внесок у створення служби планування сім'ї. Вона також брала участь у створенні Центру світської дії у 1969 році.

Нагороди

У 1974 році було створено «Фонд Люсії де Бруккер» для допомоги молодим дослідникам у галузі хімії. У 1983 році було створено Фонд Люсії де Бруккер для популяризації науки. Багато її праць було зібрано та опубліковано посмертно у збірці «Дань поваги Люсії де Бруккер» (Un hommage a Lucia de Brouckère, 1993). Примітки