Леоні Лафонтен (2 жовтня 1857 — 26 лютого 1949) — бельгійська феміністка-новаторка, пацифістка та редакторка. Брала активну участь у міжнародній феміністичній боротьбі, була членом Бельгійської ліги за права жінок, Національної бельгійської жіночої ради та Бельгійської міжнародної жіночої ліги за мир і свободу. Її братом був політик і президент Міжнародного бюро миру Анрі Лафонтен, який отримав Нобелівську премію миру в 1913 році, а також був одним із перших захисників прав жінок та жіночого виборчого права, заснувавши в 1890 році Бельгійську лігу за права жінок.
Допомагала з організацією інформаційного сховища Мунданеум, яку започатував бельгійській письменник Поль Отле з її братом Анрі Лафонтеном, а також до поняття "документації", вона ініціювала Центральне бюро жіночої документації в 1909 році та створила у власному будинку бібліотеку Бельгійської ліги за права жінок, щоб допомогати жінкам у виборі професії. Леоні Лафонтен померла 26 січня 1949 року, в рік, коли набув чинності закон, що дозволяв жінкам голосувати.
Освіта Леоні та Анрі Лафонтен отримали досить прогресивну освіту від своєї матері Луїзи Філіпс, яка була дуже освіченою жінкою та керувала салоном у своєму будинку.
Фемінізм,пацифізм та робота з архівом
У 1892 році Леоні Лафонтен приєдналася до Бельгійської ліги за права жінок як казначей та відповідальна за благодійну діяльність. З 1893 року Леоні Лафонтен брала участь у створенні записів до Універсального бібліографічного реперторію Поля Отле та Анрі Лафонтена. У 1895 році вона вступила до Міжнародного союзу жінок за мир, займаючись справами пацифізму. У 1909 році вона створила Управління жіночих архівів. Наразі до цих колекцій додано архіви Національної ради бельгійських жінок, що охоплюють міжвоєнний період до 1970-х років, а також колекцію феміністичних документів, зібраних Люс От'є, яка була документалісткою Європейської комісії та активно брала участь у діяльності низки феміністичних асоціацій.
У 1924 році вона заснувала бельгійське відділення Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу.
Війна та вигнання: боротьба пацифістки в часи конфлікту Смерть Марі Попелін у 1913 році призвела до того, що Леоні на кілька місяців очолила Національну раду бельгійських жінок, оскільки початок Першої світової війни перервав прогрес фемінізму по всій Європі. Леоні покинула Бельгію та знайшла притулок у будинку, який вона купила в Сент-Ім'є, Швейцарія. У ті часи бути пацифісткою було нелегко. Вона співпрацювала з Розвідувальним бюро, щоб допомогти в'язням, їхнім родинам та біженцям.
Піздні роки Друга світова війна призвела до занепаду її діяльності. Низка асоціацій шукали її підтримки, але вона втратила свою активність.
Вшанування Жіночий університет (Université des Femmes ) та французька асоціація сприяння гендерним дослідженням у Бельгії, назвали свою бібліотеку Бібліотека Леоні Лафонтен (Bibliothèque Léonie La Fontaine). Bibliothèque Léonie La Fontaine
Примітки