Фінля́ндія (; ; заст. Хвінляндія), офіційна назва — Фінля́ндська Респу́бліка (; ) — нордична країна в Північній Європі. Межує зі Швецією на заході, Норвегією на північному заході й Росією на сході. На півдні й заході береги країни омивають води Балтійського моря і його заток — Фінської та Ботнічної. Столиця й найбільше місто — Гельсінкі. Іншими важливими містами є Еспоо, Вантаа, Тампере, Оулу й Турку (перша столиця країни та найстаріше місто).

Населення країни становить 5,652 млн осіб (станом на 2025), більшість із яких проживає в центральній і південній частинах країни. Фінляндія — восьма за площею країна Європи й найбільша малонаселена країна Європейського Союзу. Фінляндія є парламентською республікою з 311 муніципалітетами й автономним регіоном Аландські острови. Понад 1,4 млн осіб проживає в столичній зоні Великого Гельсінкі, який виробляє понад третину ВВП країни.

Населення розмовляє здебільшого фінською і шведською мовами. Шведська є другою офіційною мовою Фінляндії, якою здебільшого спілкуються в деяких прибережних районах заходу й півдня країни (приблизно 6 відсотків загального населення), а також на Аландських островах. Більшість фінів є членами Євангельсько-лютеранської церкви.«International Religious Freedom Report 2004». U.S. Department of State. 15 вересня 2004. Отримано 22 січня 2007.

Фінляндія була заселена, коли закінчився останній льодовиковий період, близько 9000 р. до нашої ери. З початком культури ямково-гребінцевої кераміки 5200 року до н. е. з'явилося гончарство, а культура шнурової кераміки розвинулася між 3000 і 2500 роками до н. е. водночас із зародженням сільського господарства. Однак мисливство й риболовля завжди відігравали важливу роль, особливо в північних і прибережних регіонах. Бронзова й залізна доби характеризувалися частими контактами з іншими культурами у феноскандійському й балтійському регіонах. Від кінця XIII століття територія сучасної Фінляндії поступово стала частиною Швеції внаслідок Північних хрестових походів і через шведську колонізацію прибережної Фінляндії, спадщина якої — поширеність шведської мови і її офіційний статус.

1809 р. Фінляндію включено в склад Російської імперії як автономне Велике князівство Фінляндське. 1906 року Фінляндія стала першою європейською державою, що надала всім дорослим громадянам право голосу, і першою у світі, яка дала всім дорослим громадянам право балотуватися на державні посади. Після російської революції 1917 року Фінляндія проголосила незалежність.

1918 року новоутворена держава була розділена громадянською війною, причому більшовицька Червона гвардія, яку підтримувала РСФСР, вела боротьбу з Білою гвардією, яку підтримувала Німецька імперія. Після короткої спроби створення королівства країна стала республікою. Під час Другої світової війни Фінляндія оборонялася від нападів СРСР під час Зимової війни, Карельської кампанії та Лапландської війни, внаслідок чого змогла відвоювати в СРСР частину Карелії, Салли, Куусамо й Петсамо. В усіх цих війнах армією Фінської Республіки керував маршал Маннергейм.

1955 року Фінляндія вступила в ООН і прийняла офіційну політику нейтралітету. Фінсько-радянський договір 1948 року надав Радянському Союзу певні важелі у фінській внутрішній політиці під час Холодної війни. Фінляндія є членом Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (від 1969 року), натівського Партнерства заради миру (від 1994 року),Relations with Finland . NATO (13 січня 2016) Північної Ради (від 1956 року), Європейського Союзу (від 1995 року), Шенгенської угоди (від 1996 року), Єврозони з самого моменту її заснування 1999 року, та НАТО (від 2023 року).

2010 року країна очолила список «Найкращих країн світу» () за версією журналу Newsweek. Фінляндія займає перше місце у світі за індексом людського капіталу станом на травень 2015 року. 2023 року Фінляндія вшосте стала найщасливішою країною світу.

Назва Фінською мовою країна називається не Фінляндією (це слово германського походження; у фінській мові звук /f/ не трапляється в питомо фінських словах), а . «Фіни» фінською — . Історію походження назв Suomi і Фінляндія достеменно не з'ясовано. Раніше була поширена версія, що Suomi означає «країна боліт». Згідно з деякими дослідженнями, це слово походить від прабалтійського *zemē, якому завдячують своїм походженням також назви народу саами й однієї з провінцій Фінляндії — Гяме.

Символи Державний прапор затверджено 1 травня 1918 року. Його прообразом стали прапори фінських яхт-клубів, що з'явилися в часи входження країни в склад Російської імперії. Державним гербом Фінляндії є коронований лев, що підносить над головою меч і топче криву шаблю. Національним гімном Фінляндії є музика Ф. Паціуса, на яку початково покладено шведський текст Йогана Рунеберга, який 1889 року переклав фінською .

Географія

Фінляндія розташована на півночі Європи, у межах Фенноскандинавського щита, що визначає її своєрідну фізико-географічну будову. Більша частина території лежить на давній кристалічній основі, складеній гранітами та гнейсами, які виходять на поверхню або перекриті тонким шаром четвертинних відкладів. Сучасний рельєф країни сформувався внаслідок багаторазових зледенінь, що згладили поверхню та залишили морени, озові гряди й баранячі лоби.

Клімат Фінляндії помірний, з виразними рисами холодного. На нього впливають північне положення країни, Балтійське море та тепла Північноатлантична течія. Зими тривалі й сніжні, особливо на півночі, літо коротке й відносно прохолодне. У Лапландії спостерігаються полярний день і полярна ніч.

Рослинність представлена переважно тайговими лісами з сосни, ялини та берези. На півночі поширені тундрові та лісотундрові ландшафти. Тваринний світ Фінляндії типово північний і тісно пов’язаний з тайговими та тундровими ландшафтами. У лісах поширені лось, олень північний, ведмідь бурий, вовк, рись і росомаха. З дрібних ссавців звичайні заєць-біляк, вивірка, лемінги. Орнітофауна багата на водоплавних і лісових птахів: гагари, лебеді, тетеруки, глухаці. Озера та прибережні води Балтійського моря багаті на рибу, зокрема лосося, сигу й щуку.

Охорона природи є одним із пріоритетів державної політики Фінляндії. У країні створено широку мережу національних парків, заповідників і заказників, які охоплюють тайгу, болота, озерні та гірські ландшафти Лапландії. Особлива увага приділяється збереженню лісових екосистем, водно-болотних угідь і рідкісних видів тварин. Фінляндія активно впроваджує принципи сталого лісокористування та екологічного моніторингу, поєднуючи охорону природи з раціональним природокористуванням.

Географічне положення

Фінляндія розташована в Північній Європі. Територія країни витягнута в напрямку з півночі на південь. Протяжність Фінляндії з півночі на південь — 1030 км, з заходу на схід — 515 км.

Межує зі Швецією (спільний кордон — 586 км), з Норвегією (729 км) і з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону — 2628 км. Берегова лінія — 1126 км.

Чверть території Фінляднії розташована за полярним колом — улітку тут сонце не заходить за обрій упродовж від 1 доби (на широті полярного кола) до 73 діб (у найпівнічнішій точці країни), (полярний день), а взимку протягом максимум 51 доби не з'являється над обрієм (полярна ніч). Для решти території влітку характерні білі ночі.

Рельєф

На території Фінляндії переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, озерними улоговинами й піднятими грядами. На крайньому північному заході країни розташований східний край Скандинавських гір заввишки до 1365 м (г. Галтіатунтурі). Південне й південно-західне узбережжя досить сильно порізане; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції.

Більша частина території країни рівнинна з невисокими пагорбами.

Клімат

Основним чинником, що впливає на клімат Фінляндії, є географічне положення країни між 60-ю і 70-ю північними паралелями в прибережній зоні Євразійського континенту. Згідно з класифікацією Кеппена, Фінляндія розташована в зоні з бореальним типом клімату. Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального (на півночі); пом'якшуючий вплив на нього справляють Балтійське море і близькість теплої течії Гольфстрим в Атлантичному океані.

Зими у Фінляндії тривалі, морозні, з сильними вітрами й великою кількістю снігу; звичайно тривають близько 100 днів. Середні температури лютого складають від −3 °С на південному заході до −14 °С на півночі. У північній частині країни, зокрема, в Лапландії, зими особливо довгі й холодні. Найнижчі температури сягають −45 °C. Літо відносно тепле, але коротке, середні температури липня від +17 на півдні до +14 на півночі. У найтепліші дні липня температури можуть сягати понад 35 °C. Кількість опадів — від 700 мм на півдні до 400 мм на півночі. У прибережних районах часті тумани (від 35 до 85 днів на рік).

Щороку у фінських лісах дозрівають мільйони кілограмів диких ягід.

Внутрішні води

Внутрішні води Фінляндії відіграють ключову роль у природному середовищі та житті країни. Фінляндію часто називають «країною тисячі озер», хоча насправді їх понад 180 тисяч. Найбільші з них — Сайма, Пяйянне та Інарі — утворюють розгалужені водні системи з протоками й островами. Озера і річки мають льодовикове походження та відзначаються чистою, маломінералізованою водою.

У Фінляндії налічується 187 888 озер і 179 584 острови. Близько 60 тис. озер займають 8 % території країни, утворюючи великі водні системи (Саймаа та інші). Річки короткі, багатоводні і порожисті. Ця країна також багата водними ресурсами й перебуває серед рекордсменів за кількістю прісної води, що припадає на кожного жителя. Найбільші — Кемійокі та Оулуйокі.

Найбільше озеро Фінляндії ― озеро Саймаа. Займаючи площу 4400 км², воно є четвертим за величиною природним природним озером Європи. Найглибше озеро Фінляндії, Пяйянне, має глибину 95,3 м. Озеро простягається на 120 км від міста Лахті до Ювяскюля.

Ґрунти

Фінляндія — країна з холодним помірним кліматом, де ґрунтоутворення відбувається повільно через довгу зиму, значну кислотність лісової підстилки й потужні льодовикові відклади. Її ґрунти формувалися протягом останніх 10–12 тис років після відступу льодовика, і сьогодні вони відображають вплив останнього льодовикового періоду, багатовікової лісової рослинності та зволоженості ландшафтів.

Найтиповіший ґрунт Фінляндії — підзол. Це кислий, бідний на базові катіони ґрунт, що утворюється під хвойними лісами на грубозернистих матеріалах льодовикового походження. У таких ґрунтах у процесі підзолізації органічні кислоти вимивають залізо й алюміній із верхніх горизонтів, створюючи світлий елювіальний шар і темніший під ним підзолистий шар. Підзоли займають приблизно половину площі Фінляндії і характерні для біль­шості лісових екосистем країни.

Другий за значенням тип — гумусові торф'яні ґрунти. Ці органічні ґрунти формуються в болотистих пониженнях, де рослинні рештки накопичуються швидше, ніж розкладаються. Значна частина території Фінляндії колись була покрита болотами — і навіть сьогодні велика частина ландшафту має товсті торфові шари.

Менші за площею, але важливі з аграрної точки зору — супіски й глинисті ґрунти у річкових долинах і на знижених ділянках рівнин. На них частіше ведеться землеробство, і через природну вологість вони часто потребують дренажу. Також по краях водойм і на недавніх алювіальних відкладах трапляються флювіальні ґрунти — молоді, нерозвинені ґрунти, утворені з наносного матеріалу.

Через холодний клімат та часті морози ґрунти Фінляндії часто мають низьку продуктивність для сільського господарства без додаткових заходів (наприклад, лімування підзолів чи дренаж торфовищ). Вологість ґрунтів велика: багато читаються як глейові або потребують штучного осушення для ефективного використання. Льодовикові відклади значною мірою визначили текстуру ґрунтів. Переважна частина території вкрито моренними глинами, супісками та пісками, що впливає на водопроникність, здатність утримувати поживні речовини і навіть розвиток рослинності.

Історія

Деякі важливі події історії Фінляндії: