Бухарське ханство (; ; ) — феодальна держава, яка існувала в Центральній Азії протягом XVI-XX століть.
Історія
Династія Аштарханідів
1500 року було засноване Шейбанідами власна держава на руїнах держави Тимурідів, яка 1601 року розпалася. Після смерті Абдулла-хана і вбивства його сина династія Шейбанідів в Бухарському ханстві припинилася. Однією зі спадкоємців стало Бухарське ханство. Назва (Бухарське ханство) з'явилася в кінці XVI століття після перенесення столиці з Самарканду до Бухари. У часи правління династії Аштарханідів в ханстві йшли міжусобні боротьба і війни з Сефевідським Іраном, казахами, Хівинським ханством. В першій половині XVIII століття в Бухарському ханстві посилилася феодальна роздрібленість.
Династія Мангит В 1740 ханство було завойоване Надір-шахом. В результаті міжусобних війн влада в державі після смерті Надіра (1747) перейшла до династії Мангит, представники якої називали себе емірами. Політичне і економічне положення Бухарського ханства дещо стабілізувалося, хоча феодальна роздрібленість не була ліквідована. Продовжувала існувати з невеликими змінами система феодального землеволодіння, що склалася в XVI столітті. Основними категоріями земель були: амлякові (державні землі), мулькові (приватновласницькі), вакуфні (мусульманського духівництва). Селяни були майже позбавлені землі.
Сімейство Хаджі Ходжі безпосередньо пов'язане з Надир-шахом. Засновником Бухарського емірату був Мухаммад Рахім (1756—1758) з узбецького роду мангит. Заручившись згодою знаті і духівництва, Мухаммад Рахім в 1756 році вступив на бухарський трон з титулом еміра.
Устрій Вища влада належала ханові. Йому в управлінні допомагав аталик, головним радником — накіб. Наступною за важливістю була посада диванбегі, що очолював ханський диван (раду). Парванчі відповідав за виконання ханських наказів, на нього іноді покладали виконання та інших особливо важливих завдань, таких як керівництво великими військовими підрозділами, організацію оборонних заходів при облозі окремих міст-фортець, управління областями тощо. Дадхах був високим чином в ієрархічному ступені держави, приймав прохання на ім'я хана і доводив до відома прохачів рішення хана з цього питання. У XVI-XVII ст. авторитет дадхаха в державному управлінні був дуже високим, на нього покладався, крім іншого, нагляд за громадським порядком. Іноді він виконував і дипломатичні доручення. В обов'язки кукельташа («молочний брат») входило отримання відомостей з території всієї держави, наведення довідок про друзів та ворогів хана, знаходження методів та засобів боротьби проти останніх. Ясаули під час військових походів государів перебували поруч і виконували особливі доручення. Нижчі розташовувалися ішик-ага-баші — очільник старших придворних слуг, мірахура (конюший), кушбегі (сокольничий). З XVIII ст. став призначатися верховний кушбегі, що став поступово другою посадою після аталика.
Бухарское ханство ділилося на адміністративні одиниці - вілаяти, які вони своєю чергою на тумани. Хакіми (очільнкии) вілаятів призначалися ханом.
Див. також Бухарська операція 1920
Джерела Иванов П. П., Очерки по истории Средней Азии (XVI — середина XIX в.), М., 1958; История таджикского народа, т. 2, кн. 1—2, М., 1964; История Узбекской ССР, т. 1—3, Таш., 1967—68. A History of the Khanate of Bukhara