Чехізми (богемізми, моравізми) — різновид мовного запозичення: слово, його окреме значення, вислів тощо, які запозичено з чеської мови або з інших мов за її посередництва.
Назва поняття богемізм походить від застарілої нині назви Чехії — Богемія (з ), тоді як термін моравізм пов'язаний з історією Великої Моравії та її мовною спадщиною.
Чехізми у мовах світу
Слова чеського походження значно поширені у слов'янських мовах Центральної та Східної Європи, особливо в польській, словацькій та лужицьких мовах. У період слов'янського відродження XIX століття чехізми активно впроваджували в національну термінологію словенської, хорватської і болгарської мов. Наприклад, у хорватській мові чехізми стали однією з ознак, що відрізняють її від інших стандартів сербохорватської діасистеми.
Всесвітньо відомими чехізмами є такі слова як гаубиця, пістолет, полька, робот.
Моравізми в давньоруській мові
Київська Русь не мала прямих зв'язків з діяльністю Кирила і Мефодія на моравських землях у 860—880 роках. Проте вже в X столітті у християнських центрах східних слов'ян були добре відомі біблійні тексти й церковно-богослужбові книги, написані старослов'янською мовою. Після 885 року старослов'янські пам'ятки, створені або перекладені у Великій Моравії, були перенесені учнями солунських братів на південнослов'янські землі, звідки згодом потрапили до Київської Русі. Разом із церковною літературою з Болгарії проникали деякі моравізми, як-от: («предмет»), («го́род») тощоЧехізми // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Кн. 2, [т. 10]: «Хмельницький Борис — Яцків». — С. 3738. — ISBN 5-7707-4049-3..
Дослідники не виключають можливості прямого шляху писемних пам'яток із західнослов'янських земель на Русь. Існує думка, що Київська Русь могла мати зв'язки з Великою Моравією або Чехією не пізніше X століття, безпосередньо запозичуючи звідти зразки старослов'янської писемності.
Серед чехо-моравських старослов'янських пам'яток, що проникли в давньоруську писемно-літературну традицію, виокремлюють Житіє Мефодія і Костянтина, Житіє св. Вацлава, Житіє св. Людмили, Житіє мученика св. Віта, Бесіди про Євангеліє папи Григорія Великого, Никодимове Євангеліє, Номоканон Мефодія, Закон судний людєм і деякі інші. У цих пам'ятках давньоруської писемності трапляються моравізми: та ін.Львов, А. С. О западнославянских словах в памятниках древнерусской письменности / Проблемы современной филологии: сб. ст. к 70-летию акад. В. В. Виноградова. — М., 1965. — С. 199—203.Львов, А. С. Чешско-моравская лексика в памятниках древнерусской письменности / Славянское языкознание: докл. совет. делегации: VI Междунар. съезд славистов, Прага, авг. 1968 г. — М., 1968. — С. 316—338.Станков, Р. Древнеболгарские переводные тексты и проблема лексических моравизмов. — София: Св. Кл. Охридски, 2016.
Богемізми у староукраїнській мові
Богемізми проникали в староукраїнську (руську) мову з середини XIV століття прямим і непрямим шляхами. Найчастіше засвоєння чеських запозичень відбувалося непрямим шляхом — за польського посередництва. Протягом кількох століть чеська мова суттєво впливала як на польську писемність, так і на мову, що позначилося передусім на її лексичному складіHavránek, B. Expanse spisovné češtiny od 14. do 16. století / Co daly naše země Evropě a lidstvu. — 3-é vyd. — Praha, 1998. — S. 103—116.Сятковский, Я. Воздействие чешского языка на формирование польского литературного языка / Славянские культуры в эпоху формирования и развития славянских наций XVIII—XIX вв.: материалы междунар. конф. ЮНЕСКО ; редкол.: Д. Ф. Марков [и др.]. — М., 1978. — С. 134—136.. Богемізми, що закріпилися в польській мові, згодом засвоювалися руською мовою, бо остання тривалий час перебувала під значним польським впливом. Наприклад, у грамотах XIV—XV століття можна побачити: («12 місяців») і т. д. Водночас деякі призабуті моравізми знов ожили (зокрема, слова і у сучасних значеннях), а декотрі позичено наново в польській формі (наприклад, ).
Богемізми входили до різних лексико-семантичних груп: релігійна лексика: ; військова лексика: ; суспільно-політична та економічна лексика: ; лексика на позначення фізичної та розумової діяльності людини: .
Оскільки чимало богемізмів староукраїнської доби надходили через польську мову, правомірність їхньої класифікації як чехізмів, а не полонізмів, залишається дискусійною. Окрім того, значна частина богемізмів не є словами питомо чеського походження, себто першоджерелами були інші, переважно західноєвропейські мови — латинська (берло, гріш, каплиця, костел), німецька (бавовна, блакитний, герб, жарт, лан, рицар), романські (башта). Разом з тим, на думку Є. І. Мельникова «чеська мова виступає в ролі словопередавача, посередника в поширенні західноєвропеїзмів, нерідко слов'янізує їх і привносить свої фонетичні та морфологічні особливості <…>, які здебільшого й засвоюють ті слов'янські мови, що їх запозичують»Мельников, Е. И. О чешских лексических элементах в русском языке, заимствованных через посредство польского и других языков (в XIV—XIX вв.) / Slavia. — 1967. — Roč. 36, № 1. — S. 98—114..
Чехізми в сучасній українській мові
У XIX—XX століттях нові чехізми входили в українську літературну мову безпосередньо з чеської. Найактивніше цей процес відбувався в Галичині через високий престиж чеської мови в Австро-Угорщині та українські симпатії до чехів. Серед таких слів: допис, залізниця, лікарня, обіжник, присудок, ссавець, сучасний, тотожний, часопис, читанка тощо.
Чехізми, поряд із полонізмами, змінили лексичне обличчя української мови, зробивши її словниковий запас близьким до західнослов'янських мов.
Виявлення чехізмів Запозичення богемізмів в українську мову іноді супроводжувалося збереженням у них фонетичних особливостей чеської мови. Такими особливостями є: наявність рефлексів -ra-, -la- в групах з дифтонгічними сполученнями tort, tolt: благати, брама, владати, влада, владар, власний, праця (порівн. зі споконвічними словами давньопольської мови: błogać, brona, włodać, włodza, włodarz, włosny, proca); у староукраїнській мові деяким з них відповідали форми з повноголоссям: ; збереження фарингального [h] на місці праслов'янського [g], що передається графемою h в польській мові: вагатися, гасло, гойний, чигати (); наявність голосних повного творення замість носових голосних у польській мові: поручник, рушниця < (порівн. д.-пол. poręcznik, ręcznica).
Чехізми в літературній мові Більшість слів подаються згідно з «Етимологічним словником української мови» Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України. Інші джерела вказані в примітках і коментарях.
Слова з інших мов, засвоєні за чеського посередництва
Коментарі
Примітки
Література Чехізми // — Кн. 2, [т. 10]: «Хмельницький Борис — Яцків». — С. 3738. Алексяєвич, Г. В. Чеські запозичення в старобілоруській та староукраïнській писемних мовах. Мовознавство. — № 2. — С. 36—54. Львов, А. С. О западнославянских словах в памятниках древнерусской письменности / Проблемы современной филологии: сб. ст. к 70-летию акад. В. В. Виноградова. — М., 1965. — С. 199—203. Львов, А. С. Чешско-моравская лексика в памятниках древнерусской письменности / Славянское языкознание: докл. совет. делегации: VI Междунар. съезд славистов, Прага, авг. 1968 г. — М., 1968. — С. 316—338. Мельников, Е. И. О чешских лексических элементах в русском языке, заимствованных через посредство польского и других языков (в XIV—XIX вв.) / Slavia. — 1967. — Roč. 36, № 1. — S. 98—114. Станков, Р. Древнеболгарские переводные тексты и проблема лексических моравизмов. — София: Св. Кл. Охридски, 2016. Сятковский, Я. Воздействие чешского языка на формирование польского литературного языка / Славянские культуры в эпоху формирования и развития славянских наций XVIII—XIX вв.: материалы междунар. конф. ЮНЕСКО ; редкол.: Д. Ф. Марков [и др.]. — М., 1978. — С. 134—136. Шенкер, А. Главные пути лексический заимствований в славянских языках (на материалах чешского, польского и восточнославянских языков) / American contributions to the Ninth International congress of slavists, Kiev, Sept. 1983: [in 2 vol.]. — Columbs, Ohio, 1983. — Vol. 1. — P. 255—267. Havránek, B. Expanse spisovné češtiny od 14. do 16. století / Co daly naše země Evropě a lidstvu. — 3-é vyd. — Praha, 1998. — S. 103—116.