Алчевський тролейбус — тролейбусна система громадського транспорту міста Алчевськ відкрита 26 вересня 1954 року. Припинила роботу 16 липня 2022. Перед закриттям діяло 5 маршрутів з випуском 5-7 тролейбусів, 60 км контактної мережі.
26 вересня 1954 вулицями Ворошиловська проїхав перший тролейбус. Відкрито рух маршрутом від вулиці Чапаєва до металургійного заводу, яким курсували п'ять тролейбусів. Місто Ворошиловськ стало першим в області з тролейбусним рухом.
З 1962 року по 2008 рік існувала тролейбусна лінія Алчевськ — Перевальськ, яка, окрім міжміських перевезень, виконувала функції міського транспорту Перевальська.
З 1954 року тролейбусна мережа динамічно розвивалася і вже з 1963 року охоплює майже все місто.
Через хронічні проблеми, типові для електротранспорту України, відбувалося скорочення випусків на маршрути з 1995 до 2013. У 2014 році, через окупацію міста, робота тролейбуса зазнала значних втрат.
16 липня 2022 року став останнім робочим днем. Ввечері в результаті обстрілу було пошкоджено депо та останні робочі тролейбуси. Інформація про перспективи відновлення роботи відсутня.
Історія
Проєкт трамвая (1946) У 1946 році підготовлено проєкт трамвая. Згідно нього було прокладені рейки та розпочато встановлення опор контактної мережі. Але проєкт так і не було реалізовано, а колія надалі використовувалася для господарчого поїзда. Відтоді у старому районі міста (одноповерхова забудова в районі тролейбусного депо № 1 і маршруту № 5) збереглося багато трамвайних стовпів, які використали для повітряних ліній під час електрифікації будинків.
Відтак наприкінці 1940 — початку 1950-х років по вулиці Кірова трамвайною колією курсував вузькоколійний паровоз з вантажними платформами, який перевозив будівельні матеріали для відновлення житла і будівництва котеджів, і, іноді, підвозив робочих металургійного заводу.
Передісторія тролейбусу (1953—1954) 28 травня 1954 року рішенням міськвиконкому було засновано Ворошиловське тролейбусне управління, як підприємствоУ написанні розділу «Історія» частково використано матеріали міського історичного музею, а саме історичної довідки «Алчевскому троллейбусу 50 лет». Але цієї події передувало повернення міста під контроль радянських військ 2 вересня 1943 року. З евакуації повертається колишній директор металургійного заводу Петро Арсентійович Гмиря, а на відновлення міських об'єктів НКО відряджає Олександра Івановича Скорика, який за планом КО міста Ворошиловська з 4 березня 1942 року здійснював технічне керівництво оборонними роботами.
Починається відновлення заводу і міста. З чергової поїздки за будматеріалами А. І. Скорик привіз кілька кілометрів тролейбусних дротів. В цей час йде відновлення і будівництво тролейбусних ліній в місті Сталіно. Міністр чорної металургії Тевосян, дізнається, що до Алчевську відправлені тролеї і запрошує Гмирю П. А. і Скорика А. І. до себе, щоб вони передали весь матеріал Донецьку, але Гмиря П. А. запевнив його, що весь матеріал вже використаний. Тоді, за спогадами старожилів, за одну ніч по вулиці Кірова були протягнуті дроти, закріплені були де на стовпах, де на деревах.
З рештою, рішення було прийнте і почалася повноцінна підготовка до запуску тролейбуса. З грудня 1953 року почато капітальне будівництво тролейбусної лінії від заводу до нової колони (нових робітничих будинків). На початку квітня 1954 року до міста надійшли 5 перших тролейбусів МТБ-82Д, які спочатку були призначені для Ворошиловграда, де вже був трамвай і мав би будуватися тролейбус.
28 травня 1954 року прийнято рішення Ворошиловською міською радою «Про організацію тролейбусного управління при Ворошиловському відділі комунального господарства». Першим наказом новопризначеного директора Войтенка було прийняття на роботу водія троллейбуса. Підготовчі роботи подовжувалися влітку 1954 року: добудовувалася лінія, встановлювалося та налагоджувалося обладнання тягової підстанції на розі вулиць Кірова та Фрунзе.
Запуск руху (1954) 26 вересня 1954 року розпочався рух тролейбусів за маршрутом від вулиці Чапаєва до металургійного заводу. Тролейбуси слідували вулицею Кірова, далі вулицею Тевосяна або Ворошиловградською (нині — вул. Луганська), Щорса (нині — вул. Комунальна) до Південної прохідної (нині — транспортної) металургійного комбінату. На вулиці Комунальній ще залишились артефакти від колишньої першої лінії тролейбуса: опори з хомутами від підтримуючих тросів та майданчик кільця.
Перші водії проходили навчання в містах Київ, Одеса, Сталіно у 1954 році. Пізніше було організовано навчання при тролейбусному депо в Комунарську.
Розбудова (1955—1974) Наприкінці 1955 року в парку вже перебувало 18 тролейбусів. Була побудована лінія вулицею Ворошиловградською і далі до Хімзаводу. Маршруту «Депо — Металургійний завод» було наданий № 1, а новому маршруту «Депо — Хімзавод» — № 2.
У 1956 році в парку налічувалося 22 тролейбуси. Від вулиці Кірова побудована лінія до тунелю, нею був введений в експлуатацію маршрут № 3 «Депо — Тунель (просп. Маркса)».
1957 року на балансі депо було вже 32 тролейбуси. Контактна мережа подовжена від тунелю до вулиці Московської, якою запущений маршрут № 4 «Вул. Московська — Тунель (просп. Маркса)». Вже наприкінці 1957 року лінія була подовжена до лікарні «Лиман», в роботу введена друга тягова підстанція, а також лінія по вул. Фрунзе до лікарні «Лиман». Тоді маршрут № 4 став «Лікарня „Лиман“ — Тунель», а невдовзі з'явився допоміжний маршрут № 2А «Лікарня „Лиман“ — Хімзавод» через вулиці Фрунзе та Кірова.
У 1958 році парк налічував 35 машин. Через тунель, що з'єднує основну частину міста з селищем Горького (Жиловкою) і залізничним вокзалом, прокладено тролейбусну лінію, замість проєктованого наприкінці 1940-х років трамвая. Через тунель до залізничного вокзалу було подовжено маршрути № 3 і 4.
1959 року парк поповнили 7 тролейбусів. Маршрути № 2 і 3 були подовжені до шахти Україна (нині — кільце «Автовокзал»).
1960 року маршрут № 3 подовжили до площі Леніна селища ім. Паризької Комуни (нині — місто Перевальськ). Таким чином, була вирішена проблема неякісного автобусного руху в цьому напрямку.
Становлення 1961 року тролейбусний парк має 44 машини, побудована лінія ждо селища Василівка. Введено через вулицю Кірова новий маршрут № 5 «Лиман — Василівка».
1962 року було продовжено маршрут № 3 на шахту № 25, для чого введена в експлуатацію тягова підстанція № 3 біля шахти «Романівська». Також подовжені маршрути № 2А, 4 від лікарні «Лиман» до радгоспу «Лиман» (там де зараз вул. Попова), маршрут № 2А перенумерували на № 6 «Лиман — Хімзавод». Надійшли для випробувань 10 тролейбусів моделі Київ-5ЛА, за результатами яких вони були пущені в серійне виробництво.
1963 року парк мав 50 машин. Була введена в експлуатацію лінія від вулиці Кірова до деревообробного комбінату. Маршрут № 5 був змінений на «Василівка — ДОК».
1964 року тролейбусів у депо — 71. Замість зміненого у 1963 році маршрутом № 5, введений маршрут № 7 «Лиман — Василівка»
1965 року депо має 83 тролейбуса. Побудовано лінію до прохідної «Прокат», куди перенаправлено маршрут № 4.
1966 року на балансі парку — 91 тролейбус. Через потребу у зв'язку залізничного вокзалу з містом, введено маршрут № 8 за старою трасою маршруту № 4.
1967 року почалося списування 10 старих тролейбусів. Побудовано лінію вулицями Ленінградській і Липовенка від вул. Московської до Попова до кільця «Радгосп „Лиман“». Новою лінією пройшов маршрут № 4.
У 1968 році тролейбусний парк налічує 87 тролейбусів. 1969 року парк поповнився 6 машинами, 10 списано, до кінця року парк склав 81 машину. У 1970 році було отримано 6 машин типу ЗіУ-5 та Київ-6, було списано 9 тролейбусів типу ЛАЗ, які були непридатні до подальшої експлуатації. Побудовано тролейбусну лінію від вулиці Попова до 400-го кварталу (до нинішньої вул. Гмирі), нею був подовжений маршрут № 4, що прямував від Прокату через вул. Ліповенка.
У 1971 році парк налічує 77 машин. Було заплановано придбання 10 тролейбусів Škoda 9Tr і подовження маршруту вулицею Ліповенка (нині — проспект Металургів) до вул. Гмирі. Починається будівництво нового тролейбусного депо на 100 машино-місць і тягової підстанції № 4 при ньому. На п'ятирічку планувалося поповнити парк 65 машинами. Тролейбуси Škoda 9Tr отримані не були, а відправлені до Ворошиловграду, натомість надійшли замість них тролейбуси ЗіУ-682. Це було зроблено для уніфікації рухомого складу, що обслуговувався у містах.
1972 року введена лінія від вулиці Червонопартизанської по вул. Декабристів до ПТУ № 8 (пізніше — до заводу «Сигнал»). По ній поновлено закритий за 5 років маршрут № 1. У 1974 році лінію від ПТУ № 8 подовжили по вул. Ленінградській до вул. Горького, а маршрут № 1 став прямувати від вул. Гмирі по вул. Ленінградській до Хімзаводу.
1974 року завершилося будівництво депо № 2 та підстанції № 4. До нового депо перемістилися тролейбуси для обслуговування маршрутів № 1, 4, 6, 7, 8. Введено нові лінії по вул. Гмирі до депо № 2, а лінія по вул. Попова демонтована.
Наприкінці 1975 року парк мав більше 100 машин. У 1976 році відкритий маршрут від вул. Гмирі до кільця заводу «Прокат».
Застій (1975—1994)
ХІ п'ятирічка Тролейбусне управління за всіма техніко-економічними показниками ХІ п'ятирічки виконало виробничий план. План з перевезення пасажирів виконаний на 100,5 %, понад план перевезено 238 тис. чоловік. Планові збитки знижені на 13,7 тис. руб. Коефіцієнт використання рухомого складу досяг 77,5 % при плані 75,3 %, середньодобовий випуск тролейбусів на лінію становить 83,5 одиниці при плані 81,3 одиниці. План випуску тролейбусів на лінію в години-пік виконаний на 101,6 %.
Відповідно до рішення Ворошиловградського облвиконкому (1981) виконано наступне: побудовані диспетчерські пункти на залізничному вокзалі, на кінцевій «Прокат» і на кільці заводу ЗБВ (але так і не введений в експлуатацію, зараз напівзруйнований); побудована і введена в експлуатацію тролейбусна лінія довжиною 6,2 км до с. Адміністративне з тяговою підстанцією № 5 потужністю 2 МВА; побудована лінія по проспекту Металургів від вул. Гмирі до 58-го кварталу, нею подовжені маршрути № 1 та № 8, що покращило сполучення 58 та 59-го кварталів;
Рухомий склад за роки п'ятирічки оновлений 53 новими тролейбусами.
ХІІ п'ятирічка За ХІІ п'ятирічку тролейбусним управлінням перевезено 265,75 млн пасажирів: щодня перевозиться по 150 тис. чоловік. кількість маршрутів — 9. кількість тролейбусів — 109. щоденний випуск тролейбусів — 84. випуск в часи-пік — 78 одиниць.
Пострадянське згасання (1995—2012) 1991 року отримано 8 тролейбусів, 2 з яких — зчленовані, придбані меткомбінатом, це були перші ЗіУ-683 у місті.
Після розвалу Радянського Союзу тролейбусне управління переживає важкий час. На початку 1990-х років в «Алчевському тролейбусному управлінні» налічувалося 117 тролейбусів: За призначенням: 113 пасажирських; 2 навчальних; 2 вантажно-технічних; За віком: до 10 років — 76 тролейбусів; від 10 до 15 років — 24 тролейбуси; більше 15 років — 17 тролейбусів.
Початок спаду На роботі АТУ негативно позначалося: погана забезпеченість запасними частинами; внаслідок незадовільного ремонту тролейбусів, які робилися раніше в місті Донецьк, тролейбусне управління вирішило проводити капітальний ремонт тролейбусів на базі депо № 1; 1992 року списано 9 тролейбусів, не отримано жодного; 1993 року списано ще 10 тролейбусів, 35 % рухомого складу вимагатиме заміни на кінець 1993 року.
1992 року, не зважаючи на важкий час, введена в експлуатацію тягова підстанція № 6 і прилеглу до неї лінію від шахти № 25 до шахти № 5, що була дуже необхідною на той час. Лінією подовжено маршрут № 3 «Залізничний вокзал — Шахта № 5».
Для виконання плану перевезень пасажирів АТУ додатково потрібно 35 одиниць рухомого складу. З 75,1 км контактної мережі необхідно провести капітальний ремонт 16,6 км. Фактично відремонтовано 4,2 км без заміни контактного дроту. Через систематичне недоотримання контактного дроту вимагають термінової заміни 24 км контактної мережі у два дроти.