Хі́ос (, ) — один з островів Егейського моря поблизу узбережжя Малої Азії, між островами Лесбос та Самос. Адміністративно відноситься до нома Хіос (Греція). Площа 842,289 км², населення 51 936 чоловік (2001). Головне місто і порт — Хіос. Острів обслуговує Національний аеропорт острів Хіос.
Острів славний своїм хіоським вином, винятково дорогим в античну добу, що й нині можна скуштувати. Воно вважається найстарішим червоним вином у світовій історії.
Етимологія Згідно Павсанія що острів отримав свою назву від Хіоса, сина Посейдона від німфи острова, який народився серед снігопаду (давньогрецькою χιών chiōn «сніг»)Pausanias, Description of Greece: 7.4.8. Стефан Візантійський і Пліній Старший приписували назву німфі на ім'я ХіонаStephanus of Byzantium, s.v. ChiosPliny the Elder, Naturalis Historia 5.38.
Відомий в античності також як Офіусса («зміїний острів») та Пітіусса («сосновий острів»), у пізньому Середньовіччі — Скіо або Хіо (в італійців) та Сакиз (в Османській імперії).
Географія На півночі Хіос майже суцільно вкритий високими, крутими крейдяними та вапняковими горами. Найвища з них — гора Святого Іллі (висота 1 264 м), що називається також Горою. У південній частині нижчі гори, вкриті вічнозеленими чагарниками. Єдина значна рівнина — в середині східного берега, навколо міста Хіос — вкрита великим лісом апельсинових та лимонних дерев.
Клімат відрізняється значною посушливістю. Острів зрошується лише кількома струмками. Ґрунти вапнякові та сланцеві. На острові є родовище стибію (Меланіос).
Проте тут культивується виноград, оливкове та фігове дерево, бавовник і, особливо, мастично-фісташкове дерево, а також різні сорти південних фруктів. Розвинене рибальство.
Історія Неоліт Археологічні дослідження на Хіосі виявили докази проживання, що датуються щонайменше епохою неоліту. Основними місцями досліджень цього періоду були печерні житла в Агіон Галас на півночі та поселення з супутнім некрополем у сучасному Емпоріоні на крайньому півдні островаBoardman, John Excavations in Chios, 1952–1955: Greek Emporio (London : British School of Archaeology at Athens; Thames and Hudson, 1967), cf. also Hood, Sinclair Excavations in Chios, 1938–1955: prehistoric Emporio and Ayio Gala (London : British School of Archaeology at Athens: Thames and Hudson, 1981–) ISBN 0-500-96017-8. Вченим бракує інформації про цей період. Тому розмір і тривалість цих поселень не були чітко встановлені. Помітна однорідність у розмірах будинків в Емпоріоні змушує деяких вчених вважати, що в епоху неоліту на острові могло бути мало соціальних відмінностей. Вочевидь, всі мешканці отримували вигоду від землеробства та тваринництваMerouses, Nikos Chios. Physiko periballon & katoikese apo te neolithike epoche mechri to telos tes archaiothtas. (Chios. Natural Environment & Habitation from the Neolithic Age to the end of Antiquity) pg. 80. Papyros, 2002. Вчені також широко вважають, що острів не був заселений людьми протягом середньої бронзової доби (2300–1600), хоча дослідники нещодавно припустили, що відсутність доказів цього періоду може лише свідчити про відсутність розкопок на Хіосі та в північній частині Егейського моряMerouses 2002 ch. 4.
Егейський період Хіос — один із центрів Егейської культури. Принаймні до XI століття до н.е. островом правила монархія, а подальший перехід до аристократичного (або, можливо, тиранічного) правління відбувся приблизно протягом наступних чотирьох століть. Майбутні розкопки можуть розкрити більше інформації про цей періодMerouses 2002 ch. 5, sect. 1. Присутність евбейців та кіпріотів IX століття до н.е. на острові засвідчена керамікою, тоді як присутність фінікійців відзначена в Ерітрі, традиційному конкуренті Хіоса на материкуI.S. Lemos, The Protogeometric Aegean 2002:240, and Euboean ceramics in the Archeological Museum, noted by Robin Lane Fox, Travelling Heroes in the Epic Age of Homer, 2008:60 note 59.
Найдавніші його мешканці — племена лелегів та карійців Strabo 14.1.3, які визнали владу мінойцівHerodotus 1.171. На початку 1-го тисячоліття до н. е. були витіснені іонійцями.
Архаїчний період З 8 століття до н. е. головне місто острова, однойменний Хіос, стає торгово-ремісничим полісом. Звідси вивозили найкращі в Греції вино, мастику, мармур, і фіги. На Хіосі виник перший в Греції ринок рабів. Хіос — також один зі стародавніх центрів літератури та мистецтва (вважається батьківщиною Гомера).
Хіос був однією з держав-членів Іонійського союзу. В результаті Хіос, наприкінці VII століття до н.е., був одним з перших міст, яке почало карбувати монети, зробивши сфінкса своїм символом. Він підтримував цю традицію майже 900 роківAgelarakis A., "Analyses of Cremated Human Skeletal Remains Dating to the Seventh Century BC, Chios, Greece". Horos: Ena Archaeognostiko Periodiko 4 (1986): 145–153.
У VI столітті до н.е. громадяни Хіосу прийняли законодавство, подібне до того, що було розроблено Солоном в АфінахMurray, Oswyn (1993). Early Greece (2nd ed.). London: Fontana. p. 188. ISBN 0006862497, а пізніше розвинув демократичні елементи з загальними зборами та народними обранцями, які називалися дамархамиGrant, Michael (1989). The Classical Greeks. Guild Publishing London. p.149.
Перський період У 546 році до н.е. Хіос був підкорений Імперією Ахеменідів. Хіос приєднався до Іонійського повстання проти персів у 499 році до н.е. Морська міць Хіоса в цей період демонструється тим фактом, що хіосці мали найбільший флот (100 кораблів) з усіх іонійців у битві при Ладі в 494 році до н.е. Після поразки Хіос вимушен був підкоритися ПерсіїHerodotus, The Histories IV.15
Поразка песького флоту в битві при Мікалі в 479 році до н.е. призвела до означала Хіоса від ахеменідського панування. Коли афіняни створили Делоський союз, Хіос приєднався до неї як один з небагатьох членів, які не повинні були платити данину, але постачали кораблі союзуThucydides, Peloponnesian War 3.10..
Класичний період На межі V-IV ст. до н.е. населення острова зросло до понад 120 тис. осіб (у 2-3 рази більше, ніж населення у 2005 році), судячи з величезного некрополя в головному місті Хіос. Вважається, що більшість населення проживала в цьому районіMerouses 2002 ch. 5, sect. 3.
У 412 році до н.е. під час Пелопоннеської війни, Хіос повстав проти Афін, у відповідь афіняни взяли його в облогуThucydides, The Peloponnesian War, 8.14-15. Облога тривала до 411 року до н.е., коли спартанці змогли зняти облогуThucydides, The Peloponnesian War, 8.16.
У IV столітті до н.е. Хіос був членом Другої Афінської ліги, але повстав проти Афін під час Союзницької війни357–355 року до н. е., завдяки чому Хіос знову став незалежним, але при владі був проперські олігархи.
Елліністичний період 333 року до н.е. Хіос визнав владу Александра Македонського, що перед тим вдерся до малоазійських сатрапій Імперії Ахеменідів й переміг у битві при Граніку. Було засноло представників проперських родівAnthon, Charles A Manual of Greek Literature, p.251, 1853. У цей період острів також став найбільшим експортером грецького вина, яке відзначалося відносно високою якістю. Хіоські амфори з характерною емблемою сфінкса та гронами винограду були знайдені майже в кожній країні, з якою торгували стародавні греки. До цих країн належали давньогрецькі міста галлії, Єгипет та Боспорське царствоHugh Johnson, Vintage: The Story of Wine pg 41. Simon and Schuster 1989. Близько 325 року до н.е. на острові було проведено реформу всієї соціальної системи, згідно з якою колишні родові філи були перетворені на територіальні, а разом з цим були реорганізовані і дрібніші гентильні групиForrest W. G. Th e Tribal Organization of Chios // BSA. 1960. Vol. 55. P. 180–181.
В подальшому був частиною Македонського царства. Після приєднання останнього до Риму, Хіос став незалежним. під час мітрідатових війн підтримував Римську республіку. За це понтійський цар Мітрідат VI захопив Хіос, виселив тамтешніх мешканців, заселивши понтійських колоністів. Після поразки Понту хіосці повернулися до себе.
Римський період Перебував із другої половині 1 століття н. е. під владою Рима. Хіос став частиною провінції Азія. Навесні 14 року до н.е. юдейський цар Ірод профінансував будівництво стої на Хіосі, яка зазнала руйнувань під час війни з Мітрідатом. Крім того, він врегулював непогашені податки, які жителі Хіоса заборгували римлянамRogers, Guy MacLean (2021). For the Freedom of Zion: the Great Revolt of Jews against Romans, 66-74 CE. New Haven: Yale University Press. pp. 22, 536. ISBN 978-0-300-24813-5..
Пліній зазначає про використання остров'янами строкатого мармуру в їхніх будівлях, їхню оцінку такого каменю вище фресок чи інших форм штучного оздоблення, та косметичні властивості місцевої землі. Мармур з Хіосу, який сьогодні називається marmor chium або «portasanta», став одним з найбажаніших і найдорожчих у римському світі та пізніше.
Візантійьский період Після остаточного поділу Римської імперії в 395 році нашої ери, Хіос протягом семи століть був частиною Візантійської імперіїBrownworth, Lars (2009) Lost to the West: The Forgotten Byzantine Empire That Rescued Western Civilization, Crown Publishers, ISBN 978-0-307-40795-5. Входив до Егейської феми.
У 1090–1097 роках був під владою турецького Чака-бея. Турки були витіснені з узбережжя Егейського моря візантійцями за допомогою Першого хрестового походу, і острів був повернутий під владу Візантії Костянтином Даласеном. У XI ст. тут існувала фема Хіос. Відносна стабільність була покладена кінець розграбуванням Константинополя під час Четвертого хрестового походу 1204 року. Хіос номінально став володінням Венеціанської республіки. Однак поразки Латинської імперії призвели до повернення острова під владу Візантії в 1225 році.
Генуезький період Згідно з Німфейським договором 1261 року владу на острові було передано Генуезькій республіціWilliam Miller, "The Zaccaria of Phocaea and Chios. (1275–1329.)" The Journal of Hellenic Studies, Vol. 31, 1911 (1911), pp. 42–55. У цей час острів часто зазнавав нападів піратів, а до 1302–1303 років став мішенню турецьких флотів. Щоб запобігти турецькій експансії, за наказом візантійського імператора Андроніка II Палеолога, 1304 року Хіос було передано генуезцу Бенедетто I Заккарії, який заснував власну сеньйорію. 1329 року візантійці відвоювали острів.
У 1346 році в Генуї було створено маону для відвоювання та експлуатації Хіоса та сусіднього міста Фокеї в Малій Азії. Хоча остров'яни рішуче відхилили початкову пропозицію захисту, на острів вдерся генуезький флот під проводом Сімоне Віньозо, змусивши визнати владу. Хіос було передано родині Джустініані.
Генуезці, зацікавлені радше в прибутку, ніж у завоюваннях, контролювали торговельні пости та склади, зокрема торгівлю мастикою, галуном, сіллю та смолою. Інші види торгівлі, такі як зерно, вино, олія та тканини, а також більшість професій здійснювалися спільно з місцевими жителями. Після невдалого повстання 1347 року та значно переважаючи за чисельністю (менше 10% населення у 1395 році), латиняни зберегли незначний контроль над місцевим населенням, залишаючись переважно в місті та дозволяючи повну релігійну свободу. Таким чином, острів залишався під контролем генуезців протягом двох століть. Помітним генуезьким жителем цього періоду був Христофор Колумб, який жив на Хіосі в 1470-х роках перед своїми подорожами до Америки. У 1566 році, коли Генуя втратила Хіос на користь Османської імперії, на острові проживало 12 000 греків та 2 500 генуезців (або 17% від загальної кількості населення)Chios History Archived 2 October 2011 at the Wayback Machine.
Османський період