Шанха́й (, піньїнь: Shànghǎi) — місто прямого підпорядкування на сході Китайської Народної Республіки. Економічний, торгівельний та виробничий центр Китаю, а також одне з найбільш розвинених та глобалізованих міст країни. Розташований посередині східного узбережжя Китаю та на східному боці дельти річки Янцзи, омиваючись Східнокитайським морем на сході та затокою Ханчжоу на півдні. Межує з провінціями Цзянсу та Чжецзян на заході та охоплює повіт Чунмін на півночі, разом з якими утворює агломерацію. Станом на 2026 рік населення міста становить 30 050 000 осіб, що робить Шанхай найнаселенішим містом Китаю та п'ятим за числом населення містом у світі.
Назва
У китайській мові слово «Шанхай» записується двома ієрогліфами. Перший означає «верх», «здійматися», а другий — «море». Шанхайським діалектом китайської вони вимовляються як «Занхе» (zɑ̃.'he).
Прочитання згідно зі стандартом північних діалектів китайської мови припускає буквальне тлумачення: «вступати у море», тобто виходити в море, що зрештою б дуже пасувало портовому місту. За ще однією, опоетизованою, версією, — ієрогліфи назви варто читати у зворотному порядку (海上), що в такому разі можуть бути прочитані як «місто на морі», «надмор'я».
Перша писемна згадка населеного пункту за назвою «Шанхай» датується добою Сун (XI століття).
Як назва відомого комерційного центру XIX та початку XX століть, «Шанхай» отримав кілька варіантів транслітерації західними мовами — , , , тощо. Згодом написання назви міста латинкою було узгоджено зі стандартом піньїнь — Shanghai, у цьому вигляді воно закріпилося у більшості сучасних західноєвропейських мов.
У китайському вжитку Шанхай скорочено позначають як Ху 沪 або Шень 申. Перший варіант походить від старої назви річки Сучжоу — Худу (沪渎), другий — від імені чуського дворянина Чуньшень-цзюня (春申君, див. ), котрий панував у третьому столітті до нашої ери на землях, до яких входила територія сучасного Шанхая. Іноді Шанхай називають Шеньчень (申城, досл. «місто Шеня»). Ієрогліф 申 нерідко присутній у назвах шанхайських спортивних команд і засобів ЗМІ.
Західна традиція пов'язує з Шанхаєм деякі епітети і стійкі порівняння, що безпосередньо походять з історії міста. Так, традиційно Шанхай був найбільш «прозахідним» містом континентального Китаю — саме за свою європейську архітектуру та спосіб життя місто отримало назвисько «Східний Париж». Статус мегаполіса, заможність і велич Шанхая підкреслює поетична назва «Королева Сходу». А от за розгул злочинності, розповсюдження опіуму та проституції в 1920-ті — 1930-ті роки місто отримало непоказне прізвисько «Повія Азії».
Географія
Шанхай розташований біля гирла річки Хуанпу, на півострові між Янцзи та затокою Ханчжоу. До його складу також належать третій за розмірами острів Китаю — Чунмін 崇明岛, а також низка дрібніших островів, розташованих в дельті річки Янцзи. На півночі й на заході місто межує з провінцією Цзянсу, на півдні — з провінцією Чжецзян, на сході омивається Східнокитайським морем. Хуанпу, притока Янцзи, поділяє місто на дві частини. Історичний центр міста Пусі розташований на західному березі, а новий діловий центр (сіті) Пудун — на східному.
Площа міста становить 6,340.5 км². Більша частина розташована на рівнині, за винятком декількох пагорбів у південно-західній частині (див. ). Висота над рівнем моря становить 4 метри. Найвища точка — 103 метри — знаходиться на острові .
Клімат — субтропічний, представлений чотирма сезонами. Взимку температура нерідко опускається нижче нуля, а пересічна температура в липні та серпні тримається на рівні +32 °C. Найвища температура, яку було зафіксовано — +40 °C, найнижча — −12,1 °C. У Шанхаї в середньому 1778 сонячних годин на рік. Пересічна кількість дощових днів становить 112 на рік, найбільше опадів припадає на червень.< У середньому безморозний період триває 276 днів.
Пори року майже точно відповідають календарним. Навесні погода буває дуже мінливою, нерідкими є опади з частими перепадами температур. На початку літа йдуть зливи. Температура і вологість упродовж літа зависокі. Восени зазвичай сонячно і сухо. Зима в місті є малосніжною, теплою і дощовою. Впродовж року місто декілька разів може потерпати від тайфунів.
Пересічна місячна температура і кількість опадів у Шанхаї Помісячні (впродовж року) середні показники температур повітря і кількості опадів у місті Шанхай проілюстровано в наступній таблиці:
Історія
Давня історія Існування поселень на території сучасного Шанхая відоме ще з неолітичного періоду (наприклад, див. ). У період Чуньцю цей регіон складав східний край царства У.
Перш ніж стати містом, Шанхай був частиною повіту Сунцзян (松江縣) у підпорядкуванні до сучжоуської префектури (蘇州府). Починаючи з часів династії Сун, Шанхай поступово набував значення як важливий морський вузол, і, таким чином, переріс свій адміністративний статус (сьогодні Сунцзян — лише один з районів Шанхая, а кількість населення Сучжоу менша від загальної кількості мешканців Шанхая більш ніж втричі).
У 1553 році зведення фортечних мурів ознаменувало становлення Шанхая як міського осередку. Однак до XIX століття Шанхай лишався невеликим населеним пунктом, і, на відміну від інших великих міст Китаю, в ньому небагато визначних пам'яток давнини.
Новітні часи У XIX столітті роль Шанхая докорінно змінилася, оскільки стратегічне розташування міста в дельті річки Янцзи робило його ідеальним місцем для торгівлі із Заходом.
Під час Першої опіумної війни у першій половині XIX століття Шанхай захопили британські війська. Війна завершилась у 1842 році підписанням Нанкінської угоди, згідно з якою, низка портів, включно з Шанхаєм, відкривалися для здійснення зовнішньої торгівлі. За Додатковим протоколом 1843 року і китайсько-американською Вансяською угодою 1844 року західні держави отримали екстериторіальні права, дія яких фактично втратила силу наприкінці 1930-х, однак офіційно їх було скасовано лише в 1943 році.
У ході повстання Тайпінів у 1853 році Шанхай був захоплений тріадою під назвою «Товариство малих мечів», яка відокремилася від повстанців. Під час бойових дій сільську частину Шанхая було зруйновано, однак квартали, де проживали іноземці, не постраждали, саме тому китайці прагнули потрапити до них у пошуках притулку. До того часу китайцям заборонялося селитися у цих районах, але таке обмеження було скасовано в 1854 році, після чого ціна землі у них значно зросла.
У 1854 році також відбулося перше щорічне засідання Шанхайської муніципальної ради, у завдання якої входило управління іноземними концесіями. У 1863 році поселення (сеттлменти) Великої Британії й США, що розташовувалися на західному березі Хуанпу, відповідно на південній і північній сторонах річки Сучжоу, об'єдналися, сформувавши Міжнародний сеттлмент. Франція усунулася від участі в муніципальній раді, зберігаючи незалежний статус Французької концесії, що містилася західніше від Міжнародного сеттлмента.
Японсько-китайська війна 1894—1895 років за контроль над Кореєю завершилася підписанням Сімоносекського договору, після чого Японія поповнила лави іноземних держав, представники і військові яких були присутніми у Шанхаї. Саме японці побудували в Шанхаї перші промислові підприємства, а вже потому за японським взірцем діяли решта країн, що власне і поклало початок розвитку шанхайської промисловості.
Шанхай поступово ставав найбільшим фінансовим осередком Далекого Сходу. У часи правління республіканського уряду у 1927 році Шанхай отримав статус особливого міста, а в травні 1930 року — міста центрального підпорядкування. У ході другої японсько-китайської війни 28 січня 1932 року японський флот піддав Шанхай бомбардуванню, метою якого було втихомирення студентських виступів проти мукденського інциденту і японської окупації Маньчжурії.
У 1937 році японська армія з боями взяла Шанхай, місто залишалося в руках загарбників до самої капітуляції Японії у 1945 році. Під час Другої світової війни Шанхай став притулком для біженців з Європи. Це було єдине місто у світі, на той момент відкрите для євреїв-жертв Голокосту. Однак під тиском німецьких союзників наприкінці 1941 року японці переселили єврейських іммігрантів Шанхая у гетто, в якому почали поширюватися інфекційні захворювання, зокрема такі, як шигельоз (тоді називали дизентерією).
Доба КНР 27 травня 1949 року гомінданівські війська здали Шанхай комуністам, після чого упродовж десяти років більшість міст центрального підпорядкування були включені до складу сусідніх провінцій, однак Шанхай і Пекін зберегли особливий статус. Упродовж цього десятиліття кордони Шанхая кілька разів змінювалися. Після того як містом заволоділи комуністи, офіси більшості іноземних фірм були перенесені з Шанхая до Гонконгу. Втім, розвиток міста тривав і упродовж 1950-х — 1960-х років. У цей час Шанхай перетворився на важливий промисловий центр, а також базу лівих сил в КПК. Попри це навіть у найпохмуріші й неспокійні роки Китайської культурної революції Шанхаю вдавалося зберігати високий рівень промислового виробництва й відносну соціальну стабільність.
Упродовж існування КНР Шанхай, у порівнянні з іншими провінціями й містами, залишався і залишається одним з найбільших джерел податкових надходжень у державі. Це позначилося на розвитку міської інфраструктури й капітального будівництва. Важливість Шанхая для підтримки стабільності надходжень у бюджет також вплинула на те, що Шанхаю не було дозволено починати економічну лібералізацію в середині 1980-х, як це було зроблено в південній провінції Ґуандун (у цей період центральна скарбниця практично не отримувала податків з Ґуандуна, і тому саме його обрали для здійснення експериментальних реформ). Шанхай отримав дозвіл на проведення реформ лише згодом — у 1991 році.
Починаючи від 1992 року, центральний уряд на чолі з колишнім мером Шанхая Цзяном Цземінєм почав проводити курс поступового зниження податків у місті. Метою цієї політики було залучення інвестицій задля перетворення міста в один зі значних економічних осередків Східної Азії, а також задля зміцнення ролі Шанхая як «брами» для іноземних інвестицій в економіку Китаю. Відтоді показники економічного зростання в місті є одними з найвищих по країні.
У березні 2021 року мер Шанхаю оголосив, що замість одного міста, що охоплює весь муніципалітет, планується збудувати п'ять нових міст у межах попереднього.
Очікується, що кожне нове місто розвиватиме галузі, засновані на унікальних характеристиках, а також великі підприємства, здатні стимулювати розвиток малих та середніх фірм.
Адміністративний поділ
Шанхай поділяється на 19 одиниць повітового рівня: 18 районів і 1 повіт. У Шанхаї не існує єдиного міського центру, тому функціонально, він розділений між декількома районами — ділові центри Шанхаю належать до Луцзяцзуй на східному березі Хуанпу, Бунд й Хунцяо — на західному.
Міська рада й мерія міста розташовані в районі Хуанпу, що також є торгівельним районом, включаючи відому Нанкінську вулицю. Інші великі торгівельні зони також включають елітний район Синьтяньді на вулиці Хуайхай Лу в районі Лувань і зону Сюйцзяхуей у районі Сюйхой. Більшість університетів Шанхая розташовані в житлових зонах районів Янпу і Путо.
Сучасний Шанхай розділений річкою Хуанпу на Західний (Пусі́ 浦西) і Східний (Пудун 浦东) береги. Пусі — історичний центр Шанхаю, в ньому розташовано 9 районів. Східний берег став новою економічною зоною, символом Китаю XXI століття. Він складається з одного району — Пудун.
Район Хуанпу (; піньїнь: Huángpǔ Qū) Район Лувань (卢湾区 Lúwān Qū) Район Сюйхой (徐汇区 Xúhuì Qū) Район Чаннін (长宁区 Chángníng Qū) Район Цзінань (静安区 Jìng'ān Qū) Район Путо (普陀区 Pǔtuó Qū) Район Чжабей (闸北区 Zháběi Qū) Район Хункоу (虹口区 Hóngkǒu Qū) Район Янпу (杨浦区 Yángpǔ Qū) Пудун (浦东新区 Pǔdōng Xīn Qū) — до 1992 — повіт Чуаньша.
Під управлінням наступних восьми районів знаходяться передмістя, міста-супутники й сільські райони за межами міської зони: Район Баошань (宝山区 Bǎoshān Qū), до 1988 — повіт Район Міньхан (闵行区 Mǐnháng Qū), до 1992 — повіт Район Цзядін (嘉定区 Jiādìng Qū), до 1992 — повіт