Календа́р (від  — боргова книжка) — термін, що може використовуватися в залежності від контексту, в різних значеннях: система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця. список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят. періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру.

Слово календар походить від , цим словом римляни називали перші і останні числа місяця. Відповідно, боргові списки зі строками сплати боргів називались .New Shorter Oxford English DictionaryВерзилин Николай Михайлович. По следам Робинзона, Сады и парки мира. — Ленинград, 1964, — 574 с.

Календар — ритм, що являє собою вираження внутрішніх особливостей, якими одна культура відрізняється від іншої. Природно, що ставлення до часу всередині окремо взятої культури позначається насамперед на календарі. Однак календар є не тільки ритмом часу, але й ритмічною пам'яттю людства. Найдавніші з календарів, такі як сонячний календар Стародавнього Єгипту або сонячно-місячний календар Вавилону з їх періодично повторюваними циклами релігійних свят, завжди переслідували мету — бути надійними хранителями пам'яті про те, що лежало в першооснові кожної з культур.

Єгипетський календар

У долині Нілу був створений календар, що проіснував разом з єгипетською цивілізацією близько 4-х тисячоліть. Походження цього календаря пов'язане із Сіріусом — яскравою зіркою тропічного небосхилу, оспіваною багатьма поетами. Сонячний календар стародавніх єгиптян лежить в основі літочислення всього Старого Світу, аж досі.

Проміжок часу між двома геліакічними сходженнями Сіріуса (Сотіс), що збігалися в Стародавньому Єгипті з літнім сонцестоянням та передували розливу Нілу, становить 365,25 доби. Однак у довжину свого року єгиптянами було покладено ціле число днів — 365. Таким чином, за кожні 4 роки сезонні явища випереджали календар на 1 добу. За відсутності високосних років, Новий рік проходив за 1460 (365 × 4) років усіма сезонами й повертався на початкове число. Період у 1460 років називався сотічним періодом, циклом, або Великим роком Сотіса.

Вавилонський календар

Усі засвідчені стародавні близькосхідні календарі є місячними. Втрачені календарі та ті, що передавалися лише усно, ймовірно, також були такими. І такими насправді були, або є, більшість календарів світуNilsson, M. (1920). Primitive time-reckoning. Lund..

Жодних трактатів про календар з Близького Сходу не збереглося, і, ймовірно, жодного ніколи не існувало. Винятком є календар з астрономічних текстів з Вавилона приблизно від 700 р. до н. е. Цей календар, ймовірно, був набагато складнішим, ніж будь-який інший стародавній близькосхідний календар, який коли-небудь існував. Але невідомо, наскільки широко він використовувався, якщо взагалі використовувався, за межами храмів у Вавилоні, де астрономи з часом удосконалювали його, починаючи з VIII ст. до н.е. У певний момент були винайдені правила прогнозування тривалості місяцяBrack-Bernsen, L. and Hunger, H. (2002). “TU 11, a collection of rules for the prediction of lunar phases and of month lengths.” SCIAMUS 3: 3–90.. Проте календар був досить точнимDepuydt, L. (2012). Calendar, ancient Near East. The Encyclopedia of Ancient History..

Збереглося безліч місячних дат. Але вони нічого не розповідають про структуру календаря. З іншого боку, вони надають свідчення про те, як називалися місяці та як назви місяців мігрували з одного міста до іншогоCohen, M. E. (1993). The cultic calendars of the ancient Near East. Bethesda..

Арамейські папіруси з Єгипту містять подвійні дати, в яких вавилонська дата ототожнюється з єгипетськоюPorten, B. (1990). “The calendar of Aramaic texts from Achaemenid and Ptolemaic Egypt.” In S. Shaked and A. Netzer, eds., Irano-Judaica, II: studies relating to Jewish contacts with Persian culture throughout the ages: 13–32. Jerusalem..

Юдейський календар

Юдейський календар — водночас релігійний і офіційний світський календар Ізраїлю. Являє собою комбінований сонячно-місячний календар. Роки обчислюються з початку створення Всесвіту, яке, згідно з юдаїзмом, відбулося в 3761 році до н. е. — перший рік світу (Anno Mundi). Наприклад, 2010 рік за григоріанським календарем відповідає юдейському 5771 року. Ізраїльський народ вів відлік часу за місяцем, і кожний молодий місяць був початком нового календарного місяця. Тому тривалість одних місяців була 29 днів, інших — 30 днів. Через те, що рік за місяцем відставав від року за сонцем на 11 днів, євреї через кожні 3 роки на 4-й після 12-го місяця Адара додавали 13-й (у 29 днів) і називали його Ве-адар, Адар-II або Адар-додатковий.

В юдаїзмі календар відіграє вкрай важливу роль, визначаючи часові границі постів і свят. Кожний ритуальний період розраховується аж до хвилини. Порушення цих границь веде до опоганення законів Тори, покаранням за недотримання яких у часи існування Єрусалимського Храму була смерть.

Китайський календар

Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років у В'єтнамі, Камбоджі, Китаї, Кореї, Монголії, Японії та в деяких інших країнах Азії, був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей календар являє собою 60-річну циклічну систему, що утворилася в результаті об'єднання: дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним роком якого було закріплено назву тварини, і десятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево, вогонь, земля, метал, вода.

Кожна з яких відповідала двом циклічним знакам «їнь і ян», які уособлюють чоловічий і жіночий початок (тому в китайському календарі йдуть підряд роки, що відповідають різним тваринам, але одній стихії).

Китайський календар не рахує роки в нескінченній послідовності. Роки мають імена, які повторюються кожні 60 років. Історично, роки відраховуються з початку вступу імператора на престол. Ця традиція була скасована після революції 1911 року. Згідно з китайською традицією, перший рік правління напівміфічного Жовтого імператора Хуан-ді припав на 2698 рік до н. е. Альтернативна система заснована на тому, що перший історичний запис про початок 60-річного циклу був зроблений 8 березня 2637 до н. е.. Ця дата вважається датою винаходу календаря, і всі цикли відлічуються від цієї дати.

Японський календар

Японське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, сходячи на престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його правління. У стародавні часи імператор іноді міняв девіз, якщо початок правління був невдалим. Початок дії девізу вважався першим роком нового правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні, тому їх можна використовувати як універсальну шкалу літочислення.

За часів Реставрації Мейдзі (1868 року) була введена єдина система японського літочислення, що бере свій початок з 660 року до н. е. — легендарної дати заснування імператором Дзімму японської держави. Активно ця система використовувалася тільки до кінця Другої світової війни.

Індуїстський календар

Тривала ізоляція індійських князівств один від одного призвела до того, що майже в кожному з них була своя місцева календарна система. До недавнього часу в країні застосовувалося декілька офіційних цивільних календарів і близько тридцяти місцевих, що служили для визначення часу різних релігійних свят і обрядів. Серед них можна зустріти сонячні, місячні і місячно-сонячні.

Найпопулярнішим в Індії є самватський календар (Вікрам Самват), в якому тривалість сонячного року до певної міри пов'язана з тривалістю місячних місяців. Джавахарлал Неру у своїй книзі «Відкриття Індії», написаній в 1944 році, вказує на велику поширеність самватського календаря. У квітні 1957 року по всій Індії широко відзначалися урочистості, присвячені 2000-річчю з часу введення ери Вікрам самват. Літочислення за ерою Вікрам самват починається з 57 року до н. е.

У південній частині країни велике поширення має цивільний календар Сака, в якому початок років йде від 15 березня 78 року. Новий рік за ним відзначають близько 12 квітня з розбіжністю в два-три дні.

У Індії довгий час застосовувалися й інші ери: ера Калі-юги, яка веде свій початок з 18 лютого 3102 до н. е. ера Нірвана, яка веде свій рахунок з 543 року до н. е. — дати смерті будди Сак'я-Муні ера Фазлі — одна з останніх історичних ер в Індії, що була введена падишахом Акбаром (1542–1606) 10 вересня 1550 року, але нею користувалися лише в офіційних документах.

Широке поширення має і григоріанський календар, який в Індії стали застосовувати з 1757 року. У наш час майже усі видання датуються григоріанським календарем, але часто зустрічається подвійна датування також і за місцевим календарем.

Заплутаність календарних систем виявилася такою значною, що уряд Індії вимушений був провести реформу і ввести Єдиний національний календар. Для цієї мети в листопаді 1952 року під головуванням професора Мегхнада Саха був створений спеціальний комітет з реформи календаря. За рішенням уряду він був прийнятий в Індії з 22 березня 1957 для цивільних і громадських цілей. Для виконання релігійних обрядів немає заборони користуватися місцевими календарями.

Календар мая

Календар мая бере початок з міфічної дати — 13 серпня 3113 року до нашої ери. Від неї індіанці-мая відлічували минулі роки і дні. Початкова точка грає у мая ту ж роль, що в європейському літочисленні дата Різдва Христового. Імовірно цей день, у пам'яті народу мая, був ознаменований катаклізмом типу всесвітнього потопу.

У календарі мая час розділено на цикли або «Сонця». Всього їх шість. Кожний цикл, стверджували жерці мая, закінчується нібито повним руйнуванням земної цивілізації. Минулі чотири «Сонця» повністю знищили чотири людські раси, і лише деякі люди вижили і повідали про те, що сталося. «Перше Сонце» тривало 4008 років і завершилося землетрусами. «Друге Сонце» тривало 4010 років і закінчилося ураганами. «Третє Сонце» налічувало 4081 — земля була знищена «вогняними дощами», що пролилася з кратерів величезних вулканів. «Четверте Сонце» увінчалося повенями. «П'яте Сонце», закінчилось 21 грудня 2012 року. Шостий цикл в календарі порожній, бо майбутнє жерцям було невідоме.

Ісламський календар

Омар I (581–644), другий з «праведних» халіфів Арабського халіфату, ввів мусульманський календар. До цього у арабських племен літочислення велося від «Ери слонів» — 570 року, пов'язаного з нашестям ефіопської армії на Мекку. Початок сучасного ісламського літочислення ведеться від п'ятниці 16 червня 622 року, коли Мухаммед (570–632) переселився з Мекки до Медини. Тому в мусульманських країнах календар називають календарем Хіджри (, ат-таквіму-ль-Хіджрі).

Мусульманський рік на 10 або 11 днів коротший року за григоріанським календаремАбо навіть на 12 у разі високосного григоріанського та невисокосного мусульманського. 2008 григоріанський рік починався майже одночасно з 1429 мусульманським роком, а 20 840-й рік стане спільним для обох календарних систем.

Давньогрецький календар

Давньогрецькі календарі були місячно-сонячними з примітивними і нерегулярними правилами інтеркаляції. Приблизно з 500 року до н. е. набули поширення октатерії () — 8-річні цикли, в яких п'ять звичайних років за 12 місяцями поєднувалися з трьома роками по 13 місяців. Пізніше ці правила були запозичені римським календарем. Октатерії в Греції продовжували використовуватися навіть після реформи Юлія Цезаря. Початок року припадав на середину літа.