Альберт Францович Газенбрукс (; псевдо: Західний; 22 січня 1915, м. Остенде, Бельгія — 7 вересня 1979, м. Брюгге, Бельгія) — бельгійський бухгалтер, крамар, також відомий як радист УПА. Працював на радіостанції «Самостійна Україна» («Афродита») з 1943 по 1945 рік, читав передачі французькою та англійською мовами. У 1945 році його спіймало НКДБ і він провів 8 років у таборах ГУЛАГ.

Життєпис

Ранні роки

Альберт Газенбрукс народився 22 січня 1915 року в м. Остенде та виріс у Брюгге, де його батьки були власниками готелю-кафе «Белж». Він і його молодший брат були фламандцями та відвідували франкомовну католицьку школу у м. Юї (Валлонія), після закінчення якої у 1934 році він записався до Вищої єзуїтської школи торгівлі в Антверпені (), котру так і не закінчив. Газенбрукса мобілізували до бельгійської армії у 1936 роціMinistère de la Défense, Sous-section «Notariat», fiche militaire No. Matricule : 104-84709. (Міністерство оборони Бельгії, підрозділ «нотаріат», Військовий квиток № 104-84709). Після одруження в 1937 році пара переїхала до столиці Брюсселю, де народилася їхня донька Франсін у 1938 році. У лютому 1939 року Газенбрукс почав працювати у філії продуктового магазину Delhaize.

Війна і полон Газенбрукс був мобілізований до бельгійської армії у 1939 році. Після німецького вторгнення в Бельгію 10 травня 1940 його полк відступив до Франції в Центральний масив, а після капітуляції Бельгії 18 червня — до Бретані. Полк був узятий у полон німцями на березі річки Луара і Газенбрукс був інтернований у шталаг до Савене. Його було звільнено 22 липня. Повернувшись до Бельгії, він був звільнений від військової служби.

Праця в Німеччині Газенбрукс відновив свою роботу в Delhaize в Брюсселі, проте в лютому 1942 року він втратив роботу і був на роботу до Німеччини. У квітні 1942 року він почав працювати учнем слюсаря на в Кляйнмахнов недалеко від Берліну, дочірньої компанії Robert Bosch GmbH, що займались виробництвом запасних частин до літаків.

Діяльність А. Газенбрукса в УПА Після кількох спроб втекти до Бельгії, Газенбрукс був поміщений у в'язницю в Німеччині, а навесні 1943 року вирушив до Рівного, столиці Райхскомісаріату України, де він працював у німецькій будівельній компанії Архів УСБ України у Львівській обл. — Спр. П-36153. від Штеттін, Померанія. Під час роботи з командою близько Дубна він був захоплений місцевою групою Української повстанської армії. Після подолання первісного скептицизму з боку бійців УПА, які думали, що він німець, Газенбруксу вдалося їх переконати, що він був бельгійцем, після чого командир «Еней» (Петро Олійник) прийняв його в число своїх під псевдонімом «Західний»Дужий П. Спогади про Ярослава Старуха . Українська справа вчора і сьогодні: (збірник статей, спогадів) Афіша, Львів 2002—2003.- Т.1. — С.392-406..

Газенбрукс приєднався до азербайджанського куреня, з якими він пройшов до Здолбунівщини. Курінь був частиною УПА-Північ. Газенбрукса, який говорив кількома європейськими мовами, вважали кориснішим для роботи відділу пропаганди, ніж у бойових частинахДужий П. Степан Бандера — символ Нації : ескізний нарис про життя і діяльність Провідника ОУН / П. Дужий. — Львів: Галицька видавнича спілка, 1996. По І-ій Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії, проведеній Організацією українських націоналістів (ОУН) в селі Будераж 21 і 22 листопада 1943 року, він був переведений до радіостанції «Самостійна Україна», криптонім «Афродита», котра діяла на Сколівщіні, на окупованих територіях Галичини у Генеральній губернії. Газенбрукс приїхав з Волині до Галичини з Романом Шухевичем, майбутнім головнокомандувачем УПА, і кореспондентом Петром Дужим. Дужий пише:

Арешт і допити спецслужбами НКДБ, відправлення в табори УПА і радіостанція «Афродита» продовжували працювати з Ямельниці після того, як Червона армія вигнала гітлерівців на захід у серпні 1944 рокуМороз, В. (2005). Технічні засоби пропаганди в діяльності ОУН (архів). У квітні 1945 року ББ — відділ НКДБ боротьби з бандитизмом —наближаються та нападають зненацька на повстанців, що приймали учать у радіомовленні. Троє загинуло, а Газенбрукса було захоплено в полон. Йому спробували інкримінувати ст. 54-2 — збройне повстання і ст. 54-11 — участь у контрреволюційній організації, Кримінального кодексу УРСР, але доказів не було, а Газенбрукс стверджував, що перебував в УПА в полоні.

Влітку 1945 року після декількох місяців допитів у Дрогобичі та без суду Газенбрукса депортували до виправно-трудового табору у ВоркутіБілинський А. В концтаборах СРСР : 1944—1955 : спогади і спостереження — Мюнхен ; Чікаґо : Накладом В-ва «Орлик», 1961. — С. 91. на Крайній Півночі. Він був притягнутий до відповідальності в 1947 році в Дрогобичі та засуджений до 10 років каторжних робіт. Газенбрукса було відправлено до виправно-трудових таборів на лівому березі річки Том біля Сталінська (нині Новокузнецьк) у Сибіру.

Звільнення та повернення до Бельгії Газенбрукса було звільнено 3 червня 1953 року після смерті Сталіна. Після свого перебування в Щербакові (тепер Рибінськ) у центральній Росії для відновлення сил його перевели до Москви в кінці жовтня 1953 року, де він зустрівся із 11 земляками, котрих мали звільнити разом з ним. Усі 12 були відвезені до Східного Берліну, звідки вони були передані бельгійській місії в Західному БерлініAnonymous, 1953. Belgians out of Soviet Prisons. The New York Times, 31 Oct... Вранці 31 жовтня 1953 року група досягла Бельгії, де він був узятий під спостереження бельгійської служби безпеки на кордоні міста Більдхен (котре було бельгійським у той час, але з 1958 року входить в Аахен). Звідти їх доставили до Брюсселя, де й звільнили.

Пізніші роки життя та реабілітація

Після свого повернення до Бельгії він працював бухгалтером транспортно-експедиційної компанії в Брюгге. Газенбрукс був час від часу в контакті з українською діаспорою. Для прикладу, він прийняв запрошення виступити у м. Льєж 29 жовтня 1967 року з нагоди 25 річниці створення УПА. Частини його промови, що була проголошена французькою та українською, були опубліковані його бойовим другом Володимиром Макаром (псевдонім «Вадим») у 1968 році в Канаді. У лютому 1968 року Газенбрукс отримав Золотий Хрест УПА, нагороджений Капітулю Золотого Хреста за Заслуги УПА в Нью-Йорку .

Альберт Газенбрукс помер 7 вересня 1979 року в м. Брюгге.

29 травня 1995 року Газенбрукса було реабілітовано посмертно, в офіційних даних у справах львівської прокуратури зазначається:

Указом Президента України від 08.02.2010 Альберта Газенбрукса було нагороджено орденом «За заслуги» І ступеня за участь у національно-визвольній боротьбі (посмертно)Указ Президента України № 128/2010 «Про відзначення державними нагородами України».

9 березня 2026 року письменник і журналіст Олег Криштопа отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка в номінації «Публіцистика і журналістика» за свій документальний роман «Радіо „Афродіта“», виданий у 2025 році у видавництві «Вавилонська бібліотека». Роман базується на архівних матеріалах і свідченнях, серед яких особливо цінними стали спогади Газенбрукса. Хоча після його смерті дружина знищила всі записи, ці спогади вдалося частково відновити завдяки публікації в бельгійській газеті 1953 року, знайденій Джоном Стіненом.

Примітки

Джерела та література M. Hazebroek, de Bruges, doit la vie à son violon. (1953, 2 novembre). La Libre Belgique. Газенбрукс, А. (1968, 10 серпня). Моя участь в УПА. Гомін України. Галабурда-Чигрин, М. (1994, 24 листопада). Бельгієць Альберт Газенбрук — син України. Українська газета. Ганушевський, М. (1984, Ч. 3-4.). Слово на могилу сл. пам. друга Альберта Газенбрукса. Авангард. Kosyk, W. (1986). L'Allemagne national-socialiste et l'Ukraine. Paris: Publications de l'Est Européen, pp. 400—401. Косик, В. (1997, 27 лютого). Вільний голос із Карпат. За вільну Україну. Криштопа, О. Радіо Афродіта. Івано-Франківськ : Вавилонська бібліотека, 2025. Макар В. Бельгієць, вояк УПА, в Торонто. Гомін України 7. 10. 1967 р. ч. (959) Мороз, В. (2005). Радіомовлення українського підпілля. Телевізійна й Радіожурналістика, випуск 6. Стойко, М. (1996, 7 травня). Хто паплюжить своє минуле, той не вартий майбутнього. За вільну Україну.

Посилання Посольство України в Королівстві Бельгія: Відвідання дружиною Президента України К. М. Ющенко цвинтаря бельгійського міста Брюгге та покладання вінку на могилу громадянина Бельгії Альберта Газенбрукса Катерина Ющенко: Радіостанція УПА «Афродита»: «Ви чуєте голос вільної України…» (Українська правда, Історична правда) 5 Канал, «Машина Часу», 10.09.2011 5 Канал, «Машина Часу», 17.09.2011