Бе́льгія ( ; ; ), офіційна назва — Королі́вство Бе́льгія (нід. Koninkrijk België; фр. Royaume de Belgique; нім. Königreich Belgien) — суверенна держава у Західній Європі. На півночі омивається Північним морем, на суходолі межує на півночі з Нідерландами, на сході — з Німеччиною і Люксембургом, на півдні — з Францією. Площа країни — 30 528 км² (139 місце у світі), населення — трохи більше 11,4 млн осіб. За густотою населення (367 ос. на 1 км²) Бельгія посідає одне з перших місць у світі. Столиця та найбільше місто — Брюссель (, ), населення якого становить 1,2 млн осіб. Інші великі міста країни: Антверпен, Левен, Мехелен, Гент, Брюгге та Льєж.
Юридично Бельгія є суверенною державою і федеральною конституційною монархією з парламентською системою. Її інституційна організація є складною і структурована що на регіональному, що на мовному рівнях. Країна поділена на три регіони з високим рівнем автономії:Pateman, Robert and Elliott, Mark (2006). Belgium. Benchmark Books. с. 27. Фламандський регіон на півночі, Валлонія на півдні та Брюссельський столичний регіон. Брюссель — найменший і найбільш густонаселений регіон, а також найбагатший регіон за рівнем ВВП на душу населення.
У Бельгії мешкають дві основні мовні групи чи спільноти: нідерландськомовна, переважно фламандська громада, яка становить близько 59 відсотків населення, і франкомовна громада, яка становить близько 40 відсотків усіх бельгійців. Невеличка німецькомовна громада, котра налічує близько одного відсотка, існує на сході країни у провінції Льєж. Регіон столиці Брюсселя офіційно є двомовним (французька та нідерландська), хоча французька мова є домінантною. Мовне різноманіття Бельгії та пов'язані з цим політичні конфлікти відбиваються на її політичній історії та складній системі врядування, що складається з шістьох різних урядів.
Історично Бельгія була частиною області, відомої як Нижні країни, край дещо більший за нинішню групу країн Бенілюксу, яка також включала частини Північної Франції та Західної Німеччини. Її назва походить від латинського слова Belgica, на честь римської провінції Gallia Belgica. З кінця середньовіччя до XVII століття територія Бельгії була космополітичним центром процвітання комерції та культури. У період з XVI століття до початку XIX століття, Бельгія слугувала полем битви між багатьма європейськими державами, заслуживши цим прізвисько «Поле битви Європи», репутацію, підкріплену обома світовими війнами. Країна виникла у 1830 році після Бельгійської революції, в результаті якої Бельгія відділилася від Нідерландів.
Бельгія брала участь у промисловій революції і протягом XX століття володіла низкою колоній в Африці. Друга половина XX століття ознаменувалася зростанням напруги між нідерландськомовними та франкомовними громадянами, що живилася різницями у мові та культурі та нерівним економічним розвитком Фландрії та Валлонії. Цей постійний антагонізм призвів до декількох далекосяжних реформ, внаслідок яких у період з 1970 по 1993 роки відбувся перехід від унітарного до федеративного устрою. Незважаючи на реформи, напруженість між групами збереглася, якщо не зросла; є значний сепаратизм, особливо серед фламандців; існують суперечливі закони про мову, наприклад, муніципалітети з мовними пільгами; і формування коаліційного уряду після федеральних виборів у червні 2010 року зайняло 18 місяців, що є світовим рекордом. Рівень безробіття у Валлонії більше ніж удвічі вищий, ніж у Фландрії, яка розквітала після війни.
Бельгія є однією з шести країн-засновників Європейського Союзу, а її столиця, Брюссель — місто, в якому розташована Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу та Європейська рада, а також одне з трьох міст, де розташований Європейський Парламент (інші — Страсбург, Люксембург). Бельгія також є членом-засновником Єврозони, НАТО, ОЕСР та СОТ, а також частиною тристороннього Союзу Бенілюксу та Шенгенської зони. У Брюсселі є кілька офіційних інституцій ЄС, і штаб-квартири багатьох великих міжнародних організацій, таких як НАТО.
Бельгія — країна з розвиненою економікою і високим рівнем доходу. Країна має дуже високий рівень життя, якість життя, хорошу систему охорони здоров'я та освіти, і класифікується як «дуже високий» в Індексі людського розвитку. Бельгія також є однією з найбезпечніших і наймиролюбніших країн світу.
Етимологія Назва країни походить від етноніма кельтського племені — белги, яке дало назву римській провінції Белгіка (), утвореної в 16 році до н. е.
Природа
Бельгія знаходиться в Західній Європі, на узбережжі Північного моря. На південному заході межує з Францією, на сході — з Люксембургом і Німеччиною, на північному сході — з Нідерландами; на північному заході міститься Північне море.
Територія країни має складну геологічну будову. Північні райони займають молоді осадові відклади кайнозойської ери, тоді як південні райони складаються з давніших палеозойських порід. У центрі країни поширені лесові відклади, які утворилися внаслідок вітрової акумуляції впродовж плейстоцену. Арденни є частиною герцинської складчастої системи й містять численні метаморфічні й магматичні породи.
Рельєф переважно низовинний, з поступовим підвищенням на південний схід. Прибережна смуга Північного моря найбільш понижена, вкрита піщаними дюнами і відгороджена дамбами, що захищають від повеней райони польдерів — низовинних угідь. На півночі та північному заході Бельгії — пласка Фландрська низовина, яка на сході переходить у невисоке (до 80 м) плато Кемпен. У середній частині Бельгії переважають хвилясті плато (80—180 м). На південному сході — стародавній (герцинський) масив Арденни (г. Ботранж, 674 м).
Бельгія знаходиться в зоні морського помірного клімату, що формується під впливом Атлантичного океану. Зима м'яка, середні температури січня становлять від +2 °C до +4 °C; літо помірно тепле, середні температури липня — від +17 °C до +19 °C. Опади рівномірно розподілені протягом року, середньорічна кількість становить 700—1200 мм. Панують західні й південно-західні вітри й повітряні маси. У гірських районах Арденн температура нижча, а кількість опадів більша (до 1500 мм/рік), ніж на низовинах. Уздовж узбережжя клімат вирізняється більшою вологістю, туманами й м'якістю температурного режиму.
Гідрографія. У Бельгії дуже густа сітка річок. На півдні Бельгії протікає Маас та його притока Самбр, Урт. Річки середньої й північної Бельгії — Шельда з притоками Лісом (Леє), Дендером, на південному заході — Ейзер. Озера природного походження трапляються рідко. Штучні водойми — водосховища, канали та ставки — є важливою частиною гідросистеми. У болотистих районах Арденн збереглися залишки природних торфовищ.
Ґрунти на півночі країни переважно бурі лісові, у Кемпені й Арденнах — підзолисті. Природна рослинність Бельгії значною мірою змінена людиною. Ліси займають лише близько 22 % території. Основними типами рослинності є широколистяні ліси (збереглися переважно в Арденнах), хвойні ліси (часто насаджені штучно), луки й пасовища (поширені в низинах), а також дюнна рослинність (розріджена ксерофітна рослинність піщаних дюн узбережжя). Фауна відносно бідна через щільну людську присутність і трансформацію природного середовища. Однак у лісах Арденн збереглися численні представники дикої фауни, а містах і сільських районах поширені типові синантропні види тварин.
Унаслідок освоєння території природні екосистеми збереглися переважно на природно-заповідних територіях і на важкодоступних ділянках гір. Задля збереження ландшафтного і біологічного різноманіття в країні створена щільна мережа природоохоронних об'єктів. Національні й регіональні парки, резервати, пам'ятки природи, рамсарські водно-болотні угіддя охоплюють приблизно 12 % площі країни.
Ландшафти Бельгії вирізняються поєднанням прибережних дюн, низинних і височинних рівнин, долин численних річок та горбистих Арденн. Фізико-географічне районування країни визначається переважно рельєфом і кліматичними відмінностями між узбережними та південно-східними районами. Загалом Бельгія належить до Північноєвропейської фізико-географічної країни, а її територію зазвичай поділяють на 3 фізико-географічні області: Приморська низовинна область (на північному заході); Середня височинна область (центральне плато і пагорбисті райони); Арденнська гірська область (гори на південному сході).
Охорона природи
Бельгія — одна з найщільніше заселених та урбанізованих країн Європи, що створює надзвичайно високе антропогенне навантаження на довкілля. Природоохоронна політика країни має децентралізовану структуру: повноваження щодо управління природними ресурсами розділені між трьома автономними регіонами — Валлонією, Фландрією та Брюссельським столичним регіоном. Головним завданням екологів є подолання наслідків фрагментації природних середовищ через розбудову екологічних мереж та створення екодуків над транспортними магістралями.
У Бельгії природоохоронні території охоплюють близько 16,4 % суходолу та понад 38 % морських акваторій Північного моря. Оскільки управління довкіллям децентралізоване між регіонами, категоріальна структура має високий рівень різноманітності. Вона включає: 6 національних парків (з яких 5 засновані у 2022—2023 роках), 9 природних регіональних парків у Валлонії, 5 ландшафтних парків у Фландрії, понад 500 природних та лісових резерватів, а також 310 об'єктів мережі Natura 2000.
У Валлонії, де збереглися найбільші масиви лісів і пагорбів, природоохоронний рух зосереджений у регіоні Арденн. Найвідомішим об'єктом є природний парк Гоес-Фенн із найбільшим у Бельгії масивом верхових боліт і субальпійським мікрокліматом, що захищає унікальне височинне плато з торфовищами, сфагновими болотами та вересовими пустищами. Завдяки суворому режиму охорони сюди повернулися бобер європейський та вовк.
У густонаселеній Фландрії природа збереглася у вигляді мозаїчних фрагментів. Тут створено національний парк Хоге-Кемпен — перший національний парк країни, розлогий масив соснових лісів та вересовищ на піщаних ґрунтах, заснований на місці колишніх вугільних розробок. Прибережний природний парк Звін слугує важливим орнітологічним резерватом для мігруючих птахів, а нові національні парки, такі як Валле-де-ла-Семруа та Ентр-Сасмбр-е-Мез, бережуть каньйоноподібні річкові долини та лісові масиви Арденн.
Видатним прикладом міжнародного природоохоронного значення є Сонійський ліс, розташований на межі трьох регіонів поблизу Брюсселя. Цей прадавній буковий масив включено до системи Світової спадщини ЮНЕСКО як частину первісних букових лісів Європи.
Усі регіони Бельгії беруть активну участь у виконанні директив Європейського Союзу про птахів та оселища. Ключові зусилля спрямовані на відновлення якості підземних вод, очищення річкових басейнів Шельди та Маасу, а також ревіталізацію прибережних маршів уздовж Північного моря.
Історія
Стародавні часи У стародавні часи на території Бельгії жило кельтське плем'я белгів. У 57 році до н. е. територію Бельгії завоював Юлій Цезар і включив її до складу Римської імперії, також описав кельтів у своїх «Записках про Галльську війну». У III ст. до Бельгії вдерлися германські племена франків і фризів. Белги були частково винищені франками, а частково злилися з ними. У ранньому Середньовіччі Бельгія перебувала в складі франкської держави. За Верденським договором 843 року територію теперішньої Бельгії було поділено по річці Шельді на дві частини: західна відійшла до Франції, східна — до Лотарингії.
У XIII—XIV століттях територія Бельгії була ареною запеклої боротьби між Англією та Францією. У середині XV століття стала володінням бургундських герцогів.
У 1477–1516 роках територія теперішньої Бельгії, або Південні Нідерланди, належала разом із рештою Нідерландів до імперії Габсбургів, а в 1516–1713 роках — Іспанії. Після війни за Іспанську спадщину, за Утрехтським миром 1713 року, територія була приєднана до Австрії і знову включена до складу імперії Габсбургів як Австрійські Нідерланди.
XVIII століття