Міжнародний аеропорт імені Бен-Ґуріона (, скорочено , Натбаґ) — аеропорт, розташований за 14 км на південний схід від міста Тель-Авів, неподалік міста Лод, найбільший міжнародний аеропорт Ізраїлю. Побудований британською владою у 1936 році, сьогодні належить державному підприємству «Управління аеропортів Ізраїлю». Має три злітно-посадкові смуги завдовжки 1780, 3657 і 3112 метрів відповідно. Початково аеропорт відкрили під назвою «Аеропорт Лідда». Пізніше у 1948 році його перейменували на Аеропорт Лода — під такою назвою аеропорт проіснував до 1973 року, коли отримав свою сучасну назву на честь першого Прем'єр-міністра Ізраїлю Давида Бен-Ґуріона, який помер 1 грудня того ж року.
В аеропорту імені Бен-Ґуріона базуються авіакомпанії «Ель-Аль», «Аркіа», «ІсраЕйр».
Аеропорт розташований поруч з шосе № 1 Тель-Авів — Єрусалим. Автобусні компанії «Егед» і «Дан» здійснюють рейси з зупинкою в аеропорту. Також аеропорт обладнаний багатоярусними автомобільними стоянками (на 11,3 тис. автівок), стоянками таксі і має залізничну станцію. Час проїзду залізничним транспортом до Тель-Авіва становить 18 хвилин і коштує близько 3,7 долари.
Аеропорт імені Бен-Ґуріона визнаний найбезпечнішим аеропортом у світі , з точки зору захисту від терористичних актів. Він охороняється поліцією і солдатами ЦАХАЛа, а також найманими охоронцями в уніформі охорони аеропорту і в цивільному одязі, з метою підтримувати високий рівень безпеки. Аеропорт піддавався декільком терористичним атакам, але жодна спроба викрадення літака не увінчалася успіхом.
Історія
За часів Британського мандата Аеропорт було спроєктовано, сплановано і побудовано урядом Британського мандата в 1930-х роках. На додаток до аеропорту, британці побудували біля летовища залізничний вокзал (у місті Лод) і військову базу. 1935 року почалося будівництво летовища, і в 1937 році були відкриті перші бетонні злітно-посадкові смуги; довжина кожної з них становила 800 метрів, а ширина — 100 метрів . Аеропорт був побудований під час так-званого «Арабського повстання», у співпраці між юдеями, мусульманами та християнами. Будівництвом займалася місцева будівельна компанія з Єрусалиму.
Перед Другою світовою війною аеропорт обслуговував невелику кількість авіакомпаній: Єгипетська «МасрЕйр» (сьогодні називається EgyptAir) виконувала рейси з аеропорту в декілька пунктів призначення в регіоні, включаючи Каїр, Нікосію, Бейрут і Багдад. Голландська KLM користувалася аеропортом як проміжним пунктом при польотах з Амстердаму до міст Індонезії, а польська LOT виконувала регулярне авіасполучення з Варшавою. Czech Airlines виконували рейси до східної Європи, через Італію, а британська Imperial Airways також виконувала рейси до Великої Британії. Під час Другої світової війни аеропорт обслуговував військові літаки антигітлерівської коаліції і з 1 березня 1943 року перетворився на військову базу ВПС Великої Британії, в той же час майже повністю було припинено цивільні перевезення аеропорту. Відразу ж після закінчення війни аеропорт повернувся до нормальної роботи, і в 1946 році авіакомпанія Trans World Airlines (TWA) почала виконувати рейси до Нью-Йорку.
25 лютого 1946 року члени організації «Іргун» атакували військову базу ВПС Великої Британії і знищили 11 британських військових літаків. Напередодні війни за незалежність Ізраїлю, наприкінці 1947 року, в аеропорту працювали 250 працівників, більшість з них євреї. Біля летовища жили разом єврейські, арабські і англійські родини. Летовище охоронялося місцевою «Поліцією мандата», але, незважаючи на це, ситуація в сфері безпеки погіршала. 1948 року аеропорт був захоплений Арабським легіоном, але пізніше звільнений ізраїльськими військами при ході військової операції «Дані», в якій також були звільнені міста Лод і Рамла, які знаходяться неподалік від аеропорту.
Від заснування Держави Ізраїль по кінець 1950-х років Як говорилося, у липні 1948 року аеропорт був звільнений від Арабського легіону при ході військової операції «Дані», яка була частиною війни за незалежність Ізраїлю. 24 листопада 1948 аеропорт було офіційно відкрито як міжнародний аеропорт щойно заснованої держави. У перший же рік після відкриття аеропорту через нього пройшли 40 000 пасажирів. Аеропорт був важливою ланкою при прийнятті хвилі репатріації в Ізраїль, особливо при операціях «Орлині крила» і «Езра і Нехемія», під часі яких в Ізраїль були доставлені євреї, які втекли з Ємену та Іраку. Досі аеропорт залишається головним пунктом прибуття нових репатріантів до Ізраїлю.
У 1949 році була заснована національна авіакомпанія Ізраїлю, «Ель-Аль», і аеропорт Лод став її головним хабом. 1950 року авіакомпанія «Arkia Israel Airlines» почала виконувати з аеропорту рейси в міста Ейлат, Хайфа і в кібуц Махнаїм на півночі Ізраїлю. Рік по тому, аеропорт був збільшений, щоб бути здатним приймати приблизно 1.2 мільйона пасажирів на рік; головна злітно-посадкова смуга була подовжена, і її довжина склала 2 400 метрів. Також аеропорт користувався ще двома злітно-посадковими смугами, завдовжки 1770 та 1280 метрів. У 1957—1958 роках аеропортом скористалися 110—130 тисяч чоловік. 1953 року в аеропорту була заснована державна компанія, яка згодом стала Israel Aerospace Industries, великою авіабудівною компанією.
З початку 1960-х по кінець 1990-х Коли в авіаційній індустрії почали з'являтися реактивні літаки, почалася підготовка аеропорту до прийняття такого типу літаків, всупереч ідеям побудувати новий аеропорт, більш віддалений від кордону. Був оновлений і відремонтований термінал аеропорту. У листопаді 1959 року в аеропорт прибув перший реактивний літак De Havilland Comet, який почав виконувати регулярні авіарейси з аеропорту в 1960 році. Також в 1959 році почалося будівництво додаткової злітно-посадкової смуги, щоб приймати більші реактивні літаки. Довжина смуги склала 3000 метрів; вона відкрилася 21 грудня 1960, вильотом звичайного, не реактивного літака авіакомпанії «Ель-Аль».
Перший великий реактивний літак виробництва компанії «Boeing» здійснив посадку в аеропорту в січні 1961 року.
У 1960-х роках всі внутрішні рейси були переміщені з аеропорту Лод до летовища Сде-Дов всередині Тель-Авіва, але в 1969 році внутрішні рейси повернулися в аеропорт.
У 1961 році біля аеропорту відкрився перший на Близькому Сході авіаційний готель «Авіа», в якому селилися екіпажі літаків і бізнес-діячі. З готелю кожні півгодини виходив шаттл до аеропорту, а сам готель працював 24 години на добу, 7 діб на тиждень.
У 1972 році на аеропорт напали терористи; в ході теракту, який стався 30 травня і виконувався членами японської радикальної організації «Червона армія Японії», 26 осіб загинули і 72 були поранені. Після події, зал зустрічаючих був відокремлений від самих пасажирів, що прилітають спеціальним куленепробивним склом.
Під час Війни Судного дня кількість пасажирських перевезень знизилася, і аеропорт почав приймати літаки, які доставляли продовольство і озброєння з США. Всього аеропорт прийняв 566 таких літаків, в складі авіаційного конвою.
У 1973 році, після смерті першого прем'єр-міністра Ізраїлю Давида Бен-Гуріона, аеропорт був перейменований в Міжнародний аеропорт імені Давида Бен-Гуріона.
Після заснування Управління аеропортів Ізраїлю в 1977 році, ця служба почала покращувати аеропорт. Був побудований другий поверх терміналу, там знаходився магазини Duty Free. Були побудовані нові виходи на посадку, а також новий зал зустрічаючих і новий диспетчерський пункт.
1990—2015 У 1993 році почалися переговори про будівництво нового терміналу аеропорту, оскільки старий термінал не справлявся із збільшеним пасажиропотоком. Межа для 1-го терміналу — 5 мільйонів пасажирів на рік, але прогнозувалося подвоєння кількості пасажирів протягом 7-10 років
16 січня 1994 Уряд Ізраїлю ухвалив рішення про будівництво нового терміналу, відкриття якого планувалося на 2000 рік. За різними оцінками, через наближення Міленіуму очікувалося велика кількість прочан, які відвідають святі місця в Ізраїлі. Прогноз справдився, і кількість пасажирів, які пройшли через аеропорт, дійсно стало рекордним, але після початку інтифади Аль-Акса кількість пасажирів знизився до 2,5 мільйонів, і пасажиропотік зміг перевищити позначку 2000 року тільки в 2007 році.
Через судові розгляди будівництво нового третього терміналу було заморожено до 1997 року. Багато жителів околиць аеропорту були проти будівництва і розширення аеропорту, але все ж будівництво нового терміналу розпочалося 25 жовтня 1998 року. Два роки по тому турецька будівельна компанія, яка будувала термінал, збанкрутувала, і проєкт затягнувся на ще один рік. Згодом турецьку компанію змінили ізраїльські компанії, але потім відкриття терміналу було відстрочено ще на 18 місяців. Новий термінал аеропорту було офіційно відкрито 2 листопада 2004 року
Через відкриття нового терміналу, що викликало падіння цін на нерухомість в районі аеропорту, до суду надійшло понад п'яти тисяч позовів на загальну суму в 1 млрд шекелів.
У червні 2010 року розпочалися роботи з подовження наявних злітно-посадкових смуг, які закінчилися в 2014 році. Також почалося будівництво додаткової (четвертої) зони в терміналі 3, і будівництво нового диспетчерського пункту. Нова вежа АДП була введена в дію влітку 2015 року.
У 2014 році, під час військової операції «Незламна скеля», велика частина повітряного простору Ізраїлю було передано Армії оборони Ізраїлю, і це, разом з пусками ракет з сектора Газа по центру країни, призвело до затримок і змінило авіаційні маршрути. Всі посадки під час операції проводилися на «коротку» смугу, глісада якої проходить з півночі на південь. 22 липня ракета впала неподалік від аеропорту, що призвело до скасування рейсів десятків авіаліній (переважно, європейських і американських), але пізніше повітряний рух відновився.
Термінали
Термінал 1
Термінал № 1 було побудовано за часів британського мандата, в 1930-х роках. Відтоді він кілька разів перебудовувався і розростався зі збільшенням пасажиропотіку, поки в 1990-х роках не прийняв сучасний вид.
До 2004-го року термінал № 1 був головним терміналом і обслуговував майже всі міжнародні рейси.
Стійки реєстрації рейсів в терміналі № 1 знаходилися на першому поверсі. Пройшовши реєстрацію та здавши багаж, пасажири піднімалися на ліфті «Отіс» на другий поверх, де проходили паспортний контроль і митний огляд. На другому поверсі так само були розташовані VIP-ложі, синагога і магазини дьюті фрі. Пасажир, який купив в дьютіфрі великі речі, мав можливість залишити їх в аеропорту і забрати після повернення. Спустившись з другого поверху і пройшовши квитковий контроль, пасажири проходили через гейти до автобусів, які відвозили їх до трапу літака.
Зал прибуття з паспортним контролем, багажним конвеєром, митницею та відпускними пунктом дьютіфрі, де пасажир має можливість забрати куплені при відльоті товари, перебували в південному кінці будівлі терміналу.
Після завершення будівництва терміналу № 3, термінал № 1 був тимчасово закритий для пасажирських авіаперевезень за винятком урядових рейсів, або спецрейсів для репатріантів з Північної Америки і Африки.
Поки будівля була закрита, в ній проводилися різні виставки, в тому числі і експозиція століття «Академії мистецтв Бецалеля», проведена в 2006 році.
14 лютого 2006 року Управління аеропортів Ізраїлю інвестувало 4,3 мільйона шекелів в переобладнання терміналу для обслуговування приватних реактивних VIP-літаків і для тих VIP-пасажирів, хто хоче уникнути розголосу і суєти переважно терміналі. Аеропорт вже запропонував наземний VIP-сервіс через підрядників, але йому доводиться збільшити кількість обслуговуваних пасажирів для виправдання інвестицій.
Крім того, в червні 2008-го року була зроблена перша спроба обслуговувати чартерні міжнародні рейси на 1-му терміналі. Для початку, туди була переведена реєстрація пасажирів на частину рейсів до Туреччини. Після реєстрації, пасажири проходили паспортний контроль і сідали в автобуси, які везли їх в дьюті-фрі зону, розташовану в 3-му терміналі.