Кармелі́т () — засіб підземного громадського транспорту в Хайфі, Ізраїль. Принцип дії — фунікулерний. Складається з однієї одноколійної лінії з короткою двоколійною ділянкою, що дозволяє роз'їзд поїздів; лінія має шість станцій і два поїзди. Управління потягами повністю комп'ютеризоване. Походить від назви гори Кармель, в якій прокладено тунель. Будівництво розпочато у 1956 році, відкритий для пасажирів у 1959-му, закритий на реконструкцію в 1986-му, і відкритий знову після реконструкції в 1992-му.
Загальний опис
Лінія «Кармель» (6 станцій) — найменша у світі самостійна система позавуличного підземного транспорту (метро). Довжина її становить 2 км, включаючи станції, або 1 км 803 м без урахування станцій. Менше тільки лінія підземного фунікулера «Тюнель» в Стамбулі, що має дві станції з відстанню між ними в 573 метра, не пов'язана з іншою системою стамбульського метро. Але оскільки ця лінія знаходиться під адміністративним управлінням метрополітену Стамбула, а не є самостійною системою, хайфський «Кармель» вважається найменшою у світі системою позавуличного підземного транспорту (метро) і тому внесено до Книги рекордів Гіннеса.
Потяги обов'язково зупиняються на кожній станції, але примусове відкриття дверей не використовується. Для відкриття дверей як на вхід, так і на вихід необхідно натиснути на розташовану в центрі дверей кнопку. Вхід і вихід виконуються з різних сторін вагона.
Управління повністю автоматизовано; спеціально розроблена комп'ютерна система навіть регулює інтервал руху поїздів, зчитуючи дані турнікетів і зменшуючи інтервал руху у випадку завантаженості лінії. Лінія «Кармель» — одноколійна, з короткою двоколійною ділянкою між станціями «А-Невіім» і «Массада», що дозволяє роз'їжджатися прямуючи додолу і прямуючого вгору поїздам.
Під час конфліктів між Ізраїлем і терористичною організацією «Хізбалла» в липні-серпні 2006 року, станції «Кармель» слугували громадськими бомбосховищами. Вони були відкриті цілодобово, вхід на станції був вільним.
+ Часи роботи «Кармеліту»День тижняВідкриттяЗакриття Неділя — четвер 6:00 22:00 П'ятниця, на переддні свята 6:00 15:00 Субота або святоТут є розбіжність офіційний сайт «Кармеліту» і інформацією присвяченою «Кармеліту» сторінка на сайті хайфського муніципалітету . Сайт «Кармеліта» стверджує, що в суботу або в свята лінія не працює взагалі. 19:00«19:00 або через годину після заходу, що станеться пізніше» — у зв'язку з юдейською системою відліку днів (від заходу до заходу) і забороною праці в Шабат і в свята, «Кармеліт» відкривається після того, як відбудуться обидві події: пройде час після заходу Сонця і настане 19 годин. 22:00+
Станції
Ган а-Ем ( «сад матері») Бней-Ціон ( «Сини Сіону» — названо на честь розташованого біля станції шпиталю Бней Ціон. Станція раніше звана «Голомба» — назву змінено в 1992 році. Массада (названа на честь фортеці Массада) Га-Невіїм на честь вулиці Га-Невіїм (, «га-Невії́м» — «Пророки»), Солель Боне на честь будівельної компанії Солель Боне ( — «Прокладаємо і будуємо») Кікар Паріз ( — «Паризька площа»)
Історія
Виникнення ідеї та будівництво «Кармеліту»
На початку 1950-х життя в Хайфі проходило на трьох різних по розташуванню на горі Кармель рівнях: на узбережжі, в Нижньому місті, знаходився діловий центр Хайфи, на плато, в районі «Адар», знаходилися мерія, культурний центр міста і вищий навчальний заклад «Техніон»; а пасмо гори вінчає житловий район Кармель, що бурхливо розвивається. З огляду на круті схили горою Кармель і вузькі вулички району «Адар», автобусне сполучення, що сполучає всі три рівня, було досить проблематичним — навіть наразі поїздки з центру району «Кармель» у Нижнє місто займає не менше як півгодини в разі відсутності пробок. Тому виникла потреба створити новий вид транспорту, що полегшує шлях між цими центрами міського життя. Тодішній мер Хайфи Аба Хуші проявив ініціативу створення цього транспорту. Щоб не порушувати сформовану інфраструктуру, як такий засіб транспорту був обраний транспорт підземного заляганняІсторія «Кармеліта» взята з івритомовної сторінки Вікіпедії і з офіційного сайту «Кармеліт»..
12 лютого 1956 року мерія Хайфа підтвердила проект створення підземної лінії транспорту, і 5 травня був підписаний контракт з французькою компанією «Донкеркуаз» (Compagnie Dunkerquoise D'Enterprises, SA). У жовтні 1955 року в Хайфу прибула делегація французької фірми, що мала в своєму складі головного інженера Паризького метрополітену пана Жака Гастона і головного інженера компанії «Донкеркуаз», який був представником також «Дослідницький інститут шляхів сполучення» (Société d'ETUDES DE TRANSPORTS ET DE COMMUNICATIONS, SA), та голову «Французької компанії міжнародних контрактів». Розробка попередніх планів будівництва була покладена на інженерів компанії «Донкеркуаз» за сприяння інженерів Паризького метрополітену, і в кінці грудня 1955 року, в хайфський муніципалітет був переданий докладний технічний документ, що описує будівництво «Кармеліту».
1 січня 1956 року на засіданні муніципалітету було прийнято рішення про створення муніципальної комісії з 7 чоловік, яка повинна була перевірити наданий план і зробити свої висновки. Після обговорень та переговорів з французькою компанією «Донкеркуаз» було вирішено прийняти наданий план у повному обсязі, і 2 лютого 1956 року між комісією і компанією був підписаний договір про проведення робіт з будівництва «Кармеліта», за умови ратифікації муніципалітетом і урядом. 12 лютого 1956 року підписаний договір був ратифікований муніципалітетом Хайфа, а 23 березня — затверджений міністром внутрішніх справ, при попередній згоді міністерства фінансів. 13 липня 1956 року була проведена церемонія закладення наріжного каменю «Кармеліта» на площі «Кікар Хамра» (наразі «Кікар Париз» = «Паризька площа»).
Вагони, виготовлені французькою компанією «Елестум», прибули до Хайфського порту в 1959 році. Будівельні роботи дещо затрималися з технічних причин, (в тому числі — через аварію, що сталася під час однієї з перших перевірочних поїздок, і через інженерні складнощі, що виникли при прокладанні тунелю), але теж були завершені в 1959 році. Загалом було вилучено 51 000 м³ ґрунту. 6 жовтня 1959 року, в 5:30 ранку, «Кармель» розпочав свою роботу — без будь-якої церемонії відкриття, щоб перші пасажири нової підземної лінії могли встигнути на роботу.
Офіційна церемонія відкриття «Кармеліта» була проведена 21 жовтня 1959 року. На ній були присутні прем'єр-міністр Ізраїлю Давид Бен-Гуріон, міністр шляхів сполучення Моше Кармель і міністр внутрішніх справ Бехор Шитря. Прем'єр-міністру була надана честь перерізати стрічку.
Загальна вартість реалізації проекту склала 5,9 млн $ (11 мільйонів 340 тисяч ізраїльських лір). Це майже вдвічі вище спочатку фігурувавшей в контракті суми в 3,5 мільйона доларів, і майже в півтора рази вище орієнтовного максимуму в 4,2 млн $. Така висока вартість теж пов'язана з технічними труднощами, які виникли при гірничопрохідницьких роботах.
Події, що відносяться до періоду експлуатації 1959—1986 років
У той час поїздка на «Кармеліті» оплачувалась спеціальних жетонами, що продавалися касирами в касах, розташованих на кожній станції. Жетони компостувались при вході на платформи контролерами; при компостуванні на жетон карбувалася назва станції призначення.
У січні 1960, через обрив електричного кабелю потяги не гальмували на кінцевих станціях і врізалися в обмежуючи стіни тунелю. Жертв не було, але був заподіяний легкий збиток стінам тунелю і підвісці вагонів. Через цю подію в лютому було прийнято рішення знизити швидкість руху складів на кінцевих станціях і на роз'їзді (між станціями «Га-Невіїм» і «Массада»), і поїздка від кінцевої до кінцевої станції стала займати 7 хвилин замість запланованих 6. Після викликаного цим рішенням тритижневої перерви «Кармеліт» відновив свою роботу 17 березня 1960 року, з встановленими годинами роботи 5:30 — 24:00, 6 поїздок на годину в кожному напрямку.
У п'ятницю 24 листопада 1961 року під час проведення планових робіт по заміні тягового кабелю два вагона, припаркованих на станції «Ган га-Ем», зірвалися з гальм і покотилася вниз. Вагони докотилися до станції «Массада», де зійшли з рейок і перекинулися. У катастрофі постраждали обидва вагона і платформа станції. Після більш ніж двомісячного ремонту «Кармеліт» знову відкрився 8 лютого 1962 року.
І знову ненадовго: через дощі, піднявся рівень підземних вод, взимку 1963 року почала просідати ділянка колії між станціями «А-Невіїм» і «Массада». Ремонтні роботи були успішно виконані фахівцями «Техніону»: в зоні просідання були вбити в ґрунт алюмінієві електроди довжиною 1,5 метра і товщиною 6 сантиметрів; після чого через них був поданий постійний струм та закачано содосилікат Na2SiO3 (т. н. « Техніка електросиліфікаціі»). Просідання було успішно зупинено; якість ремонтних робіт витримало сувору перевірку дощовою зимою 1964 року.
У результаті подій 1963 року було прийнято рішення про створення підземної ремонтної майстерні та підземного депо на станції «Паризька площа». У квітні 1966 року серед будівельних компаній були опубліковані умови аукціону, а влітку того ж 1966 року як підготовка до будівництва були перенесені каналізаційні та інші комунікації в районі станції «Паризька площа». Будівництво було розпочато навесні 1967 року і завершено в лютому 1968 року (деякі роботи тривали до травня 1968 року). У «Кармеліта» з'явилося підземне депо і чудово обладнана ремонтна майстерня, де можна було виконувати складні ремонтно-відновлювальні роботи, не заважаючи перевезенням.
15 липня 1967 року робота «Кармеліту» була порушена в результаті проникнення підземних вод в систему противаг на станції «Паризька площа». Через поломки помп ремонт зайняв 6 днів.
Щоб дозволити тривалі ремонтно-відновлювальні роботи на поїздах, що працюють майже без перерв з 1959 року, було замовлено додатковий склад (тендер на створення нового складу виграла французька компанія C. M. I. T.), добре що депо дозволило тримати резервний потяг і виконувати процедури щодо заміни як цілого складу, так і окремих вагонів з високою швидкістю. Між 1968 і 1974 роками були виконані ремонтно-відновлювальні роботи обох складів і замінено тяговий кабель.
Ремонт та реставрація «Кармеліту»
У 1986 році урядовий контролер систем громадського транспорту опублікував заяву, в якій вказував, що технічний стан «Кармеліта» робить поїздку в ньому небезпечною. Діяльність «Кармеліта» була призупинена для ремонту на два тижні 7 березня 1986 року, і відтоді аж до завершення реконструкції він практично не відкривався для доступу пасажирів. 19 грудня 1986 року, після 27 років експлуатації, «Кармеліт» був остаточно закритий через технічні проблеми у всіх шести вагонів, у рейкової колії та у станцій.
Починаючи з 1986 року мерія Хайфи отримувала звернення від усіляких джерел з пропозиціями реконструювати «Кармеліт». Серед таких джерел можна згадати іспанську урядову компанію Inrail, німецьку компанію «Дікхоф Вейцман».
Мерія Хайфи організувала міжнародний тендер, сформульований як «Конкурс на реставрацію та поліпшення хайфської підземної дороги, включаючи тунель і станції». У конкурсі взяли участь дві компанії. Французька компанія Saes запропонувала провести відновлювальні роботи за 26 місяців, витративши суму в 29,6 млн шекелей (по цінам 1988 року); швейцарська фірма Von Roll запропонувала провести роботи за 16 місяців і за суму 23 млн шекелів. Фірма Von Roll взагалі припускала, що мова йде про звичайний фунікулер, призначений для перевезення туристів на гірськолижній базі, а не про засіб громадського транспорту, що відіграє важливу роль у транспортному життя міста. Коли помилка стала зрозумілою, декларувана сума була змінена на 23 млн $ (за цінами 1988 року — різниця приблизно в 2 рази). Крім того, на конкурс виставила свою пропозицію компанія «Кармельтон», яка здійснювала експлуатацію «Кармеліта», з пропозицією в 9 млн $.