Бі́блія (, «вівлія» тобто «священна книга»; також через місто Бібл, куди завозили папірус), або Святе́ Письмо́, Свяще́нне Писа́ння — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання. Біблія створювалася більше 4000 років.
Біблія складається зі Старого Завіту та Нового Завіту. В основі назви «Завіт» (від — угода, договір, союз) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Завіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Завіті — про спасіння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.
Результат складної праці з відбору цих текстів заведено називати каноном, а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону — апокрифами.С. С. Аверинцев. Біблія // Католицький канон Святого Письма (Біблії) містить 73 книги, православний — 77 книг, а у протестантів — 66.
Біблійний канон
Біблія складається із двох основних частин — Старого і Нового Заповітів. Старий Заповіт (іврито-арамейські писання) включає 50 книг (у т. зв. Олександрійському описку — каноні — грецького перекладу Септуагінта з ІІІ–II ст. до н. е.). Новий Заповіт (писання койне, загальногрецькою мовою елліністичного періоду) — 27 книг, написаних апостолами про життя й вчення Ісуса Христа та поширенням раннього християнства впродовж другої половини I ст.
Християнський канон Для основних християнських конфесій канонічними є 27 книг Нового Заповіту, проте між ними є розбіжності стосовно включення деяких книг до Старого Заповіту: православні включають до своїх видань Біблії 50 книг Септуагінти; канон Римо-католицької церкви — Вульгата. Латинський переклад Біблії з IV століття. Вона містить 46 книг, 39 з яких дістали назву протоканонічних, решта — девтероканонічних; протестантська Біблія у Старому Завіті містить 39 книг. Таким чином православні церкви мають 77 книг, католицькі — 73, а протестантські — 66 книг.
Канон юдаїзму Для християн священними є обидві частини Біблії. Проте для євреїв, прихильників юдаїзму, — священною є лише перша частина і тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт». Натомість виділяють три частини Святого Письма: Тора () — «Вчення» або «П'ятикнижжя Мойсеєве/Закон Мойсея»; Невіїм () — «Пророки»; та Ктувім () — «Писання». Поєднання початкових літер цих назв творить акронім (), який читається як «ТаНаХ». «ТаНаХ» — і є назвою єврейського (юдейського) Священного Тексту.
Залежно від згрупування біблійних текстів, юдейська Біблія налічує у своєму складі 22, 24 або 27 книг.
Склад та структура християнської Біблії
Старий Заповіт Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 50 книг у православних, 45 у католиків, та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою.
У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Яхве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень: «Я — Бог Яхве (Сущий/Існуючий/Вічний): нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»; «Не рідніться з іншими народами (язичниками)». Структура Старого Завіту складається з чотирьох головних груп: П'ятикнижжя Мойсеєве Історичні книги Навчальні (поетичні) книги Пророчі книги
Новий Заповіт Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама та його дружини Єви гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті), та воскрес для виправдання людей, що прийняли Його дар прощення лише вірою, та для оновлення їхнього життя через Святого Духа і навчання від живого Слова, воскреслого Спасителя. Бувши на землі і проповідувавши про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів і доручив їм поширювати його вчення по цілому світі.
Окрім самого Євангелія в Новому Заповіті є й інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших громад християнства. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають Божі настанови і керівництва для повсякденного Богопізнання.
Остання книга Нового Заповіту — Об'явлення — символічною мовою розповідає: про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір спів-царів у його царстві, що правлять над підданими на землі ; про небесне місто — Новий Єрусалим, збудоване Богом; про знищення розпусниці, названої «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується Божим ворогом — дияволом.
Склад та структура єврейської Біблії
Тора
Тора складається з таких книг:
Перша книга Мойсея: Берешит Друга книга Мойсея: Шмот Третя книга Мойсея: Ваїкра Четверта книга Мойсея: Бемідбар П'ята книга Мойсея: Дварим
Невіїм
До цієї частини входять такі твори: Перші пророки (Nevi'im Rishonim) Пізніші пророки (Nevi'im Aharonim)
Ктувім
До складу Ктувім входять такі твори: Поетичні книги (Sifrei Emet) П'ять сувоїв (Hamesh Megillot) Інші книги: Книга пророка Даниїла Книга Ездри Книга Неємії Перша книга хроніки Друга книга хроніки
Зміст Біблії
Створення світу
Заповіді (договір)
В Біблії перелічено декілька заповідей з різними людьми: Адамова заповідь. На початку Біблії розповідається про створення світу та перших людей Адама та Єви. При створенні Бог їм дає заповідь не чіпати плоду дерева пізнання добра та зла. Порушивши її (гріхопадіння) вони стають вигнанцями і втрачають зв'язок із Богом. Втім Бог дуже любив людей, тому вирішив відправити свого́ улюбленого Єдиного Сина спокутати їхній перворідний гріх та відкрити шлях до спасіння. Договір з Ноєм (). Авраамів завіт () Мойсеїв (). Десять заповідей. Договір з Давидом () Заповіді Ісуса Христа (). Заповіді блаженства. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
Біблійні пророцтва
Біблійне пророцтво — це уривки з Біблії, які відображають одкровення Бога людям передані через пророків. Пророчі повідомлення є широко поширеними по всій Біблії. Книга Одкровення — єдина апокаліптична книга в каноні Нового Завіту, хоча є короткі апокаліптичні пасажі в різних місцях Євангелій і Послань.
Походження народів
Важливою складовою оповіді Біблії є розповідь про родовід народів. Згідно з Книгою Буття пращуром всіх людей були Адам та Єва. Після розселення їх нащадків стався Всесвітній потоп в результаті якого залишились в живих Ной та його сини. Від старшого сина Сима походять семітські народи, від Яфета — європейські, а від молодшого Хама — африканські. Надалі розповідається як утворились народи арамейців, євреїв. арабів, ідумеїв та ін.
Переклади Біблії різними мовами
Перші переклади Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського Птоломея Філадельфа (283–247 до Різдва Христового) 72 єврейськими мудрецями, тому цей переклад має назву Септуаґінти — Сімдесятки (Переклад сімдесятьох). Новий Заповіт був написаний давньогрецькою мовою. У IV столітті все Писання було перекладено на латинську мову (382–405) Святим Єронімом. Цей латинський переклад відомий під назвою Вульґата (найстарший друк — 1462 р. в Майнці). Сама назва Біблії означає з грецької «книги» і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III — початку IV століть.
Переклади Біблії українською мовою
До України Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковнослов'янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з 1092 р. переховується в Рум'янцевському музеї в Москві, далі — Бучацьке з XIV ст., переховувалася в монастирі оо. Василіян у Львові), та окремі твори Старого Заповіту (головно Псалтиря).
Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька Біблія 1581 року.
У XVI ст. реформаційні впливи з Заходу підсилили в українському народі прагнення читати Св. Письмо живою зрозумілою мовою. Тоді й появилися перші переклади Євангелія на живу народну мову. З того часу маємо три переклади святого Євангелія — ченця Григорія, Архімандрита Пересопницького монастиря на Волині, далі Василя Тяпинського, і Валентина Негалевського. З них найцінніша пам'ятка «Пересопницьке Євангеліє» зі 1561 р. Перекладач чернець Григорій так і зазначив, що переклад з болгарської мови українською зроблено «для ліпшого вирозуміння люду християнського посполитого.»
У XVII ст. процес обнародування текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований в Україні внаслідок панування в тодішній школі латинської схоластики.
І попри те, що в катехізисі митрополита Петра Могили тексти Святого Письма наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці XVII ст., коли українська Православна церква була підпорядкована Московській патріархії (1685 р.).
Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах — вияв українського сепаратизму, а тому заборонив друк церковних книжок, що відрізнялися б чимось від московських.
А в XVIII ст. за Катерини II запроваджено по школах і церквах України московську вимову церковнослов'янських текстів.
Проте в XIX ст. Григорій Квітка в Харкові, Маркіян Шашкевич на Галичині, майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового Заповіту на українську мову. «Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє» професором Михайлом Максимовичем.
Дуже видатна праця XIX ст. — переклад Євангелія й Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному синодові російської церкви і російській Академії каук. Академія наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Втім розглядали цей переклад і керівник канцелярії князь Долгоруков та Київський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелія українською мовою. Тільки під тиском революційних подувів 1905 року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святого Євангелія побачив світ у 1906 році. Текст перекладу відредагував єпископ Подільський Парфеній.
У 1936 році Святий синод Православної церкви Польщі видав Євангеліє, в тій же редакції, як велику Напрестольну.
Переклади Біблії азербайджанською мовою У 1842 році місіонерське суспільство Базеля опублікувало в Лондоні Євангеліє від Матвія в перекладі Мірза Фаррух і Фелікса Заремби. У 1878 році повний текст Нового Заповіту був перекладений і виданий в Лондоні. Старий Завіт вийшов в 1891 році. У 1982 році шведський Інститут по перекладу Біблії (Institute for Bible Translation) в Стокгольмі видав новий переклад (перекладач: Мірза Хазар) на сучасній азербайджанській мові повний текст Нового Заповіту, який використовується досі в Азербайджані.Біблія на азербайджанській мові Цей переклад Мірзи Хазара перевидавався п'ять разів за подальші роки. Мірза Хазар завершив переклад Старого Завіту в 1984 році, але його переклад Старого Завіту надрукований не був.
Відтворювальний переклад Біблії