Волтер Сідні Адамс (; 20 грудня 1876, Антиохія, Сирія — 11 травня 1956, Пасадена, Каліфорнія) — американський астроном.
Життєпис У 1900 закінчив Чиказький університет, в 1900—1901 вчився в Мюнхенському університеті у К. Шварцшильда і X. Зелігера. Працював в Єркській обсерваторії (1901—1904), в обсерваторії Маунт-Вілсон (1904—1946, з 1923 — директор). Після відходу у відставку продовжував дослідження в Сонячній лабораторії ім. Дж. Е.Гейла в Пасадені.
Наукові роботи присвячені спектральному вивченню зір, планет, Сонця, міжзоряного середовища. У 1913—1916 спільно з А. Кольшюттером встановив можливість визначення світності зорі за відносними інтенсивностями певних ліній поглинання в її спектрі і розробив на основі цього ефекту метод спектральних параллаксів. Організував і очолив в обсерваторії Маунт-Вілсон обширні дослідження з визначення променевих швидкостей і спектральних параллаксів, а також зі спектральної класифікації зір. Ним і його співробітниками були зміряні за допомогою 60- і 100-дюймових рефлекторів променеві швидкості понад 7000 зір, класифіковані спектри кількох тисяч зір і визначені їхні абсолютні величини. 1914 року досліджував неперервний спектр зір із різними власними рухами і світностями, 1930 року вивчив відносний зсув ліній нейтральних і йонізованих атомів у спектрах зір, в 1935, 1941 провів порівняння променевих швидкостей, що визначчалися за лініями різних елементів, а також за лініями з різними потенціалами йонізації. Виявив емісію водню в деяких M-карликів дуже низької світності, у багатьох зір класу пізніше G5 знайшов емісію в лініях H і K кальцію.
1925 року на прохання А. С. Еддінгтона виконав дуже складне дослідження спектра білого карлика Сіріус B з метою виявлення гравітаційного червоного зсуву ліній, що передбачається загальною теорією відносності.
Відкрив велику кількість спектрально-подвійних зір, вивчив спектри багатьох змінних і нових зір. В результаті детального дослідження (1937—1956) спектра α Оріона виявив у цього холодного надгіганта оболонку, а також встановив наявність бурхливої активності в його нижній атмосфері.
У 1906—1908 визначив швидкість обертання Сонця, вимірюючи доплерівський зсув ліній на краю диска на різних широтах; досліджував відмінності в спектрі плям і незбудженого диска, в 1927—1928 спільно з Г. Н. Ресселом прокалібрував роуландівську шкалу інтенсивностей ліній сонячного спектра. У 1925—1934 спільно з Ч. Сент-Джоном і Т. Данемом виміряв кількість водяної пари і кисню в атмосфері Марса і ототожнив вуглекислий газ в атмосфері Венери. У 1935—1949 виявив лінії важких елементів, зокрема заліза, серед міжзоряних ліній поглинання в спектрах гарячих зір і тим самим довів наявність цих елементів у хмарах міжзоряної речовини.
Член Національної АН США (1917) і низки академій наук і наукових товариств.
Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1917), Медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1918), ім. П. Ж. С. Жансена Французького астрономічного товариства (1926), Медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1928), ім. П. Ж. С. Жансена Паризької АН (1935). Ім'я вченого носить астероїд головного поясу 3145 Волтер Адамс.
Примітки