Адо́льф Гі́тлер (, ); , Браунау-на-Інні, Австро-Угорщина — Кривець Н., Мартинов А. Німеччина // , Берлін, Німеччина) — політичний та державний діяч Веймарської республіки та Третього Райху, Райхсканцлер (1933—1945), лідер Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини — НСРПН (). Гітлер прийшов до влади як канцлер Німеччини 1933 року, а пізніше — як Фюрер і Райхсканцлер від 1934 до 1945 року. В період панування націонал-соціалістичної диктатури 1933—1945 років виступив одним з ініціаторів розв'язання Другої світової війни в Європі шляхом вторгнення до Польщі 1 вересня 1939 року. Брав участь у керівництві військовими операціями протягом Другої світової війни. З його іменем пов'язують численні злочини проти людства, скоєні націонал-соціалістичним режимом, як у самій Німеччині, так і на окупованих нею територіях, включно з Голокостом.

Гітлер народився у Верхній Австрії, на той час у складі Австро-Угорщини, і виріс неподалік міста Лінц. На початку Першої світової війни пішов добровольцем до німецької армії та був нагороджений Залізним Хрестом. 1919 року вступив до Німецької робітничої партії (), що пізніше за його участі стала НСРПН, і став її лідером у 1921 році. 1923 року був одним із лідерів невдалої спроби захоплення влади у Баварії і був 1924 року засуджений до ув'язнення. У в'язниці продиктував перший том своєї автобіографії та політичного маніфесту Моя боротьба ( — Моя боротьба). Після звільнення у грудні 1924 року, критикуючи Версальський договір, пропагуючи пангерманізм, антисемітизм та засуджуючи міжнародний капіталізм і комунізм як частини єврейської змови, за допомогою харизматичного ораторського мистецтва сприяв відновленню діяльності партії і її масовій підтримці населенням.

У листопаді 1932 року НСРПН здобула найбільшу кількість місць серед усіх партій німецького Рейхстагу, однак не мала більшості. Як результат, жодна партія не змогла сформувати парламентську коаліцію для підтримки кандидата на посаду райхсканцлера. Колишній канцлер Франц фон Папен та інші консервативні лідери переконали президента Пауля фон Гінденбурга призначити канцлером Гітлера 30 січня 1933 року. Невдовзі, Райхстаґ прийняв Закон про ліквідацію бідування народу та держави, який розпочав процес перетворення Веймарської республіки на націонал-соціалістичну Німеччину, — Третій Рейх,— однопартійну диктатуру, що базувалась на тоталітарній та самодержавній ідеології націонал-соціалізму. Гітлер вжив заходів, щоб позбутися євреїв у Німеччині та створити новий порядок протидії тому, що він розглядав як несправедливість міжнародного порядку, сформованого після Першої світової війни, в якому панували Велика Британія та Франція. Військово-промисловий комплекс, розвитку якого НСРПН сприяла у перші роки свого правління, вивів Німеччину з глибокої економічної кризи. Гітлеру вдалося скасувати обмеження, накладені на країну після Першої світової війни та здійснити анексії територій, населених мільйонами етнічних німців, що надало йому значної народної підтримки.

Під керівництвом Гітлера та мотивованої расизмом ідеології, націонал-соціалістичний режим був організатором геноциду євреїв (близько 6 мільйонів жертв), геноциду ромів (циган) (близько 1 мільйона жертв з 1,5-2 мільйонів, що мешкали на той час у Європі)Genocide of the Roma and Sinti under the German Third Reich (1933-1945) // Studying Genocides та мільйонів інших жертв, яких він та його послідовники оголосили унтерменшами ( — недолюдина) або соціально небажаними. Гітлер і націонал-соціалістичний режим також були звинувачені у вбивствах 19,3 мільйона мирних жителів і військовополонених. Внаслідок військових дій на європейському театрі загинуло 28,7 мільйона військових та мирних жителів. Кількість мирних жителів, що загинули під час Другої світової війни була безпрецедентною в умовах ведення війни, а загальні втрати роблять її найсмертельнішим військовим конфліктом в історії людства.

Діяння Гітлера та націонал-соціалістичної ідеології майже повсюдно розглядаються як дуже аморальні. За словами британського історика Яна Кершоу, «ніколи історія не бачила такого руйнування — фізичного та морального, яке було б пов'язане з ім'ям однієї людини». Міжнародний військовий трибунал визнав злочинними, створені під керівництвом Гітлера, організації СС, гестапо, а також керівництво націонал-соціалістичної партії.

Ранні роки

Прізвище У пропагандистській російській літературі можна зустріти вказівку, що справжнє прізвище Адольфа було Шикльґрубер (наприклад,). Але Адольф Гітлер ніколи не носив цього прізвища. Його батько, як незаконно народжений син Анни Марії Шикльґрубер, носив це прізвище до 40 років. Після усиновлення його Георгом Гітлером, від 1887 року, він мав прізвище Гітлер, ще за два роки до народження сина Адольфа.

Дитинство та юність Адольф Гітлер народився 20 квітня 1889 року в готелі «У померанця» в Браунау-на-Інні, маленькому австрійському містечку поблизу Лінца, на кордоні з Баварією, на території тодішньої Австро-Угорщини.

Він був четвертим із шести дітей Алоїса Гітлера (до того — Шикльґрубера)Адольф Гитлер: Пер. с франц. / Предисл. Л. Черной. — М.: АСТ-ПРЕСС, 1999. — 160 с.: ил. (Судьбы XX века), дрібного службовця-митника, який 1887 року взяв прізвище свого названого батька — Гітлер, та Клари Гітлер (до шлюбу Пельцль (Pölzl)). Алоїс та Клара були родичами, і для їхнього шлюбу (1884 року) довелося отримувати дозвіл Риму. Сам Адольф Гітлер ніколи не носив прізвища Шикльґрубер, як це пізніше стверджували його політичні супротивники, що також приписували йому єврейське походження. Із шести дітей Алоїса Шикльґрубера дорослого віку досягли лише Адольф та його сестра Паула.

У великодній понеділок 22 квітня, о 3 годині 15 хвилині, католицький священник Ігнатій Пробст, що служив у Браунау-на-Інні, охрестив дитину ім'ям Адольф.

Дитинство Адольфа минало під сильним впливом суворого батькового виховання, який хотів примусити сина повторити його кар'єру службовця, та безумовної любові матері.

1892 року батька підвищили на службі й перевели до Пассау, куди й переїхала сім'я. 1895 року сім'я переїхала до Гольфельда, поблизу Ламбаха-на-Трауні, де батько придбав будинок із ділянкою площею .

Дитячою читанкою Гітлера були твори Джеймса Фенімора Купера та Карла Мая. Випадково натрапивши в батьківському домі на брошурку на військову тему (антинаполеонівські війни), почав цікавитися війною та солдатами.

Навчатися Адольф почав 1895 року в народній школі у Фішльгаймі, поблизу Ламбаха. Школа була маленькою, з однією класною кімнатою, де один вчитель навчав три класи.

Цього ж року батько достроково виходить на пенсію за станом здоров'я, однак пенсію йому призначили в повному обсязі за більш ніж 40-річну службу.

Від вересня 1900 року Адольф навчався у державній реальній школі в Лінці.

3 січня 1903 року батько Гітлера помер 65-річним, Адольфові було тоді 13 років. Спроби матері й далі виховувати його в батьківський спосіб були не надто успішними. Через проблеми в школі, що виникли внаслідок його характеру, від 1904 року Адольф продовжує навчання в реальній школі у Штайрі, де живе у шкільному пансіоні. 1905 року він важко захворів і залишив школу.

У реальній школі, яку відвідував хлопчик, він мав серйозні труднощі: вже перший рік навчання (1900/01) йому довелося повторити. У школі Гітлер мало чим виділявся. Його вчителі говорили про недостатнє бажання працювати, яке, до того ж, швидко зникає. Це, а також часті переїзди родини й зміна шкіл, не допомогло йому досягти академічних чи професійних успіхів. У своїй книзі-життєписі «Моя боротьба» Адольф Гітлер наголошує, що навмисне вчився погано, протестуючи проти бажання батька бачити його державним службовцем, а не художником, як того хотів АдольфАдольф Гитлер. Моя борьба. 1926 . Смерть батька не поліпшила успішність Адольфа у школі.

Лише з другої спроби вступивши до вищої реальної школи, у віці 16 років покинув навчання. Тоді він почав пити, причому колись напився так сильно, що його підібрала вночі на приміському шляху якась служниця. Після цієї події він став абстинентом.

З 1905 року Гітлер жив досить непоганим життям у Відні, отримуючи пенсію для сиріт, яка, всупереч розповідям про його юність, була не такою вже маленькою, та матеріальну підтримку від своєї матері. Також він підробляв як тимчасовий працівник, коли мав потребу в грошах, та як художник, продаючи акварелі.

Віденська Академія образотворчих мистецтв відхилила його заяву на вступ двічі: в 1907 і 1908, пославшись на його «нездатність до живопису». Директор академії рекомендував Гітлера як дослідника архітектури, але в того не було документів про освіту, щоб це якось підтвердити.

21 грудня 1907 року, його мати померла у віці 47 років від раку грудей. Гітлер втратив останню в житті опору. Родичі не хотіли фінансово підтримувати шкільного невдаху та безробітного. У нього бракувало грошей, а родичі не надавали йому жодної матеріальної підтримки. У той період життя його єдиним доходом стала сирітська пенсія.

У 1909 році він жив у притулку для безхатьків, а 1910 року оселився в будинку для бідних робітників. У той час, коли Гітлер жив у Відні, це місто було осередком релігійності й расизму, що вели свої традиції від XIX століття. Містяни побоювалися навали іммігрантів зі Сходу, навіть тогочасний мер нерідко використовував забарвлену антисемітизмом риторику для політичного ефекту.

Гітлер читав місцеві газети, сповнені публікацій про те, що євреї зі Сходу заполонили всі сфери життя. Зважаючи на таке загальне становище у Відні, складно визначити, коли саме в Гітлері сформувався антисемітизм. Деякі джерела навіть дають переконливі докази, що Гітлер мав єврейських друзів у гуртожитку і в інших місцях у Відні. Погляди багатьох істориків і дослідників розходяться з цього приводу.

Повністю Гітлер отримав майно свого батька лише в травні 1913 року і відразу ж переїхав до Мюнхена. Історики вважають, Гітлер поїхав з Відня, щоб уникнути призову до австрійської армії. Гітлер пізніше стверджував, що він не бажав служити державі Габсбурґів, в армії було забагато представників «нижчої раси»«Моя боротьба». Книга Гітлера, де кілька розділів присвячено його життєпису.. Згодом він провалив медичне обстеження в Зальцбурзі 5 лютого 1914, після чого повернувся в Мюнхен.

Участь у Першій світовій війні

1 серпня 1914 почалася Перша світова війна. Гітлер зрадів звістці про війну. Він негайно подав заяву Людвігу III, щоб отримати дозвіл служити в Баварській армії. Вже наступного дня йому запропонували з'явитися в будь-який баварський полк. Він вибрав 16-й резервний піхотний полк («полк Ліста», на прізвище командира). 16 серпня він був зарахований у 6-й резервний батальйон 2-го баварського піхотного полку № 16, що складався з добровольців. 1 вересня переведений в 1-у роту Баварського резервного піхотного полку № 16. 8 жовтня присягнув на вірність королю Баварії та імператору Францу Йозефу.

У жовтні 1914 року був відправлений на Західний фронт і 29 жовтня брав участь у битві на Ізері, а з 30 жовтня по 24 листопада — під Іпром.

1 листопада 1914 року Гітлеру надано звання єфрейтора. 9 листопада його перевели зв'язковим у штаб полку. З 25 листопада по 13 грудня він брав участь у позиційній війні у Фландрії. 2 грудня 1914 нагороджений Залізним хрестом другого ступеня. З 14 по 24 грудня брав участь у битві у Французькій Фландрії. З 25 грудня 1914 по 9 березня 1915 року — позиційні бої у Французькій Фландрії.

У 1915 році брав участь у битві під Нав-Шапелем, під Ла-Бассе і Аррасом. У 1916 році брав участь у розвідувальних і демонстраційних боях 6-ї армії у зв'язку з битвою на Соммі, а також у битві під Фромелем і безпосередньо в битві на Соммі. У квітні 1916 року знайомиться з Шарлотт Лобжуа. Поранений у ліве стегно осколком гранати під Ле Баргюр в першій битві на Соммі. Потрапив у лазарет Червоного Хреста в Беліці. По виході з госпіталю (березень 1917 року) повернувся в полк у 2-у роту 1-го резервного батальйону.