Тре́тій Рейх або Тре́тій Райх (), також нацистська Німеччина (один з варіантів в історіографії) — німецька держава між 1933 і 1945 роками, коли Адольф Гітлер і нацистська партія контролювали країну, перетворивши її на диктатуру. За правління Гітлера Німеччина швидко стала тоталітарною державою, де майже всі аспекти життя контролювалися урядом. Офіційна назва — Німе́цька імпе́рія ()Термін райх широко вживався у тогочасній німецькій мові у назвах посад, — наприклад райхсфюрер, райхскомісар, райхсміністр, райхсляйтер, — а також у назвах адміністративних одиниць райхскомісаріат, райхсгау тощо..
Націонал-соціалісти на чолі з Гітлером, який 30 січня 1933 року обійняв посаду канцлера, швидко знищили всю опозицію та можливих суперників і встановили одноосібну владу фюрера. У розпалі Великої депресії уряду націонал-соціалістів вдалося покінчити з масовим безробіттям завдяки потужним військовим витратам і змішаній економіці, яка поєднувала засоби вільного ринку і планової економіки. Також активно провадилися громадські роботи, включаючи будівництво автобанів. Все це призвело до стрімкого росту популярності режиму.
Підконтрольні Генріхові Гіммлеру таємна державна поліція (Гестапо) та СС знищили ліберальну, соціалістичну та комуністичну опозицію, переслідували й знищували євреїв та контролювали суспільство, яке було повністю охоплене націонал-соціалістичною пропагандою, якою опікувався Йозеф Геббельс. Освіта, мистецтво та засоби масової інформації були під повним контролем НСДАП, яка пропагувала унікальність німецького народу, приналежність його до арійської раси. Антисемітизм став державною політикою і пропагувався у всіх соціальних інститутах, починаючи з організації німецької молоді Гітлер'югенд, членство в якій було обов'язковим. Освіта приділяла велику увагу расовій біології та фізичному вихованню. Йозеф Геббельс використовував кінематограф, масові виступи, радіо та промови для маніпуляції суспільною думкою. Літні Олімпійські ігри 1936 року, які пройшли в Німеччині, дозволили режиму рекламувати себе у світові.
1938 року Німеччина анексувала Австрію (аншлюс) і Судетську область (Мюнхенська угода), повністю захопивши Чехословаччину у 1939 році. Цього ж року Німеччина підписала пакт з СРСР і 1 вересня напала на Польщу, розпочавши Другу світову війну. Разом з італійськими військами Беніто Муссоліні Німеччина вже у 1940 році захопила Францію та більшу частину Європи. На більшості контрольованих територій були встановлені Райхскомісаріати, а в Польщі було створено Генерал-губернаторство. В Німеччині та на захоплених територіях проводилась нацистська расова політика. Чисельність концентраційних таборів, в яких утримувались військовополонені, психічнохворі, євреї, політичні в'язні, гомосексуали, злочинці та цигани з усієї окупованої території, з 1939 по 1942 роки зросла вчетверо, до понад 300. Проводилось систематичне масове винищення єврейського населення Європи, Голокост.
У 1941 році Німеччина напала на СРСР, намагаючись реалізувати стратегію Бліцкриг, яка, однак, була провалена, хоча німці змогли дістатися до Москви, але не захопили її. Під її владою опинилася більшість Східної Європи. Переломними моментами в існуванні Націонал-соціалістичної Німеччини стали поразки у Сталінградській та Курській битвах 1943 року, які стали початком головного контрнаступу радянських військ. У 1944 році масштабне бомбардування німецьких міст та військових об'єктів значно посилилося, нейтралізуючи Люфтваффе (німецькі військово-повітряні сили), а у 1945 році Німеччина вже була не в змозі протистояти натиску Червоної армії зі сходу й об'єднаних сил Антигітлерівської коаліції із заходу. 7 травня 1945 року Німеччина підписала акт про капітуляцію, який набирав чинності наступного дня, 23 травня був заарештований Фленсбурзький уряд Карла Деніца, а 5 липня колишня Німеччина була розділена на зони окупації між: СРСР, Францією, Великою Британією та США. Нацистський режим був засуджений під час Нюрнберзького трибуналу.
Назва
Виникнення і поширення поняття Третій Рейх тісно пов'язане з процесами, які відбувались на землях історичної Великої Германії у 19-20 ст. Після розпаду Священної Римської імперії Габсбургів (Перший Рейх) і об'єднання частини історичних німецьких земель у рамках Німецького Союзу (Deutsches Bund), Німецької Імперії (Другого Рейху) під егідою Пруссії і її столиці Берліна, а іншої частини у рамках Австро-Угорщини і її столиці Відня на німецьких землях почалося активне суспільно-політичне і культурне життя. Досить популярними були проєкти об'єднання усіх історичних німецьких земель, земель де проживали німці, у рамках єдиного державного утворення, яке нерідко називали Третім Рейхом. Таким чином у колах німецьких культурних і наукових діячів поняття було відомим задовго до приходу 1930-х років і приходу Гітлера до влади та вже на початку 20 ст. було багато різних тлумачень поняття і, отже, концепції Третього Рейху, багато з яких ніяк не були пов'язані з гітлерівським проєктом.
Ще одне трактування поняття Третій Рейх походить з західноєвропейського християнського богослів'я часів Середньовіччя. У рамках цієї концепції історія людства ділилась на три етапи: Перший Рейх — Перше Царство, Царство Природного Закону (епоха язичництва), Другий Рейх — Друге Царство, Царство Закону Мойсеєвого (епоха Старого Заповіту) і Третій, Вічний Рейх — Третє Царство, Царство Закону Христового (епоха Нового Заповіту), Вічне Царство Христове, Царство Боже, земна історія якого починається з чудесного народження Бога-Спасителя, Ісуса Христа. Саме у такому значенні поняття Третій Рейх (як Царство Боже) було первісно відоме серед широких верств німецького народу, католиків і протестантів. Саме це значення з певними варіаціями було присутнє у відомій книзі Артура Меллера ван ден Брука, «Третій Рейх». Саме це значення поняття використали Адольф Гітлер і його соратники при розробці власної доктрини Великої Германії і єдиної, всесвітньої, Вічної Німецької Держави, щоб здобути підтримку широких народних кіл — майбутня Вічна Німецька Держава як Вічне Царство Боже, Третє Царство, Третій Рейх. При цьому варто зауважити, що гітлерівці з їх зацікавленням різноманітними окультними вченнями і неоязичництвом фактично дистанціювались від народного, християнського змісту поняття Третій Рейх. Разом з тим, поняття Царства Божого як такого широко експлуатувалося в німецький націонал-соціалістичній символіці, досить згадати зображення імперського орла зі свастикою і написом «Gott mit uns» («З нами Бог»).
Офіційні: Німецька імперія () — назва, що використовувалась в 1871—1945 роках щодо Німеччини імперського, веймарського та нацистського періоду. Велика Німецька імперія () — альтернативна назва, що використовувалася з 1943 року. Неофіційні: Нацистська Німеччина — від націонал-соціалістичної партії, що керувала Німеччиною у 1933—1945 роках. Німецька історіографія сьогодні використовує термін «Націонал-соціалістичний період» (, скорочено NS-Zeit). Третій Рейх (, «Третя імперія»), іноді — Тисячорічний Рейх () — популярна назва, створена від порівняння із двома історичними німецькими імперіями (рейхами) — Священною Римською та Німецькою. Вживалася у пропаганді націонал-соціалістів для підкреслення якісно нової віхи в історії Німеччини. Звідти перейшла до історичної та публіцистичної літератури. Гітлерівська Німеччина — назва, що використовується переважно на пострадянському просторі. Фашистська Німеччина — назва, що використовується переважно в Росії та частині пострадянських держав. Раніше використовувалась в Радянському Союзі і країнах Східного блоку як підкреслення того, що ідеологія націонал-соціалізму не є національною і соціалістичною.
Історія
Прихід націонал-соціалістів до влади
Націонал-соціалістичний рух виник серед ветеранів Першої світової війни, які не бажали приймати умов Версальського договору, вважали Веймарську республіку нав'язаною переможцями, і взагалі негативно ставились до ідей демократії. Пропаганда націонал-соціалістів уміло використала «легенду про удар у спину» (), що була популярною тоді у правих кругах, як пояснення поразки Німеччини. Легенду про зраду більшовиків, євреїв, республіканців та інших тилових диверсантів популяризував генерал Еріх Людендорф, який у двадцятих роках став одним з лідерів правих сил.Lindley Fraser, Germany between Two Wars: A Study of Propaganda and War-Guilt (Oxford University Press, 1945) p. 16 Спочатку рух був нечисленним, але Велика депресія значно посилила реакційні настрої проти Веймарської республіки. В той самий час, набирала силу Комуністична партія Німеччини, контрольована з Москви. Все більше німців схилялися до думки, що саме Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини зможе навести лад у країні та повернути їй світовий престиж. І хоча у 1928 році партія отримала лише 800 000 тисяч голосів, вже 1930 року за неї проголосували 6.3 мільйони німців, що дало їй змогу отримати 107 місць в Рейхстазі. Кількість голосів подвоїлась до 13.4 мільйонів у травні 1932 року, забезпечивши НСДАП 230 місць в німецькому парламенті.
30 січня 1933 року, президент Гінденбург призначив Гітлера канцлером Німеччини. Активним лобіюванням цього рішення довгий час займався Франц фон Папен, який мав за мету дати владу правим силам, але при цьому контролювати Гітлера через коаліційний уряд, вважаючи, що інші праві партії домінуватимуть в ньому, а також своєю посадою віцеканцлера, яку фон Папен залишив для себе. І хоча у новому уряді націонал-соціалістів було лише троє (враховуючи Гітлера), вони швидко змогли відтиснути фон Папена та інших консерваторів від влади.
Лише за кілька місяців новому уряду вдалося встановити централізовану однопартійну диктатуру. В ніч 27 лютого 1933 року будівлю Райхстагу було підпалено, а винним визнали колишнього члена молодіжної організації комуністів Марінуса ван дер Люббе. Партія націонал-соціалістів звинуватила комуністів у заклику до повстання, використала свою владу для арешту тисяч членів комуністичної партії, обшуків в її офісах і заборони всіх комуністичних публікацій. Того ж дня президентом Паулем фон Гінденбургом підписано Закон про захист німецької держави і народу, який скасував більшість громадянських свобод, включаючи потребу в рішенні суду для затримання людини (habeas corpus).
Великий успіх НСДАП, що дозволив їм спочатку прийти до влади, а потім без перешкод офіційно ліквідувати Веймарську республіку, був результатом не тільки її слабкості і економічної кризи. Цьому допомогли і інші держави, як, наприклад, СРСР. Неодноразові спроби німецьких комуністів змінити владу в Німеччині військовим шляхом скінчилися невдачею, тоді комуністи пішли іншим шляхом. Рапалльські угоди, а також військове співробітництво з німцями розхитували Версальську систему. Співпраця дозволила німецьким танкістам і льотчикам-інструкторам отримати досвід, обкатувати нові німецькі розробки. СРСР також посилав своїх командирів на навчання до НімеччиниОбучение краскомов в Германии — Совершенно секретно: Альянс Москва — Берлин, 1920—1933 гг. www.e-reading.club. Дата обращения 27 февраля 2019.. Згідно з точкою зору Віктора Суворова: Сталін хотів приходу Гітлера до влади, щоб «криголам революції» розніс би всю Європу, щоб потім рушити Червону армію на ці руїни і зробити всю Європу комуністичною. Економічне співробітництво Третього Рейху з СРСР тривало і після поділу Польщі, коли англо-французький союз вже виступив проти ГітлераГлава 7. Советско-германское экономическое сотрудничество / Великая оболганная война. www.xliby.ru. Дата обращения 3 марта 2019..
Ремілітаризація Рейнської провінції