Артилерíйський снаря́д — основний елемент артилерійського пострілу, призначений головно для ураження цілей. Окремі різновиди призначені для виконання інших завдань: освітлення, задимлення, навчання і таке інше.Основи будови артилерійських гармат та боєприпасів : підручник / А. Й. Дерев’янчук. – Суми : Сумський державний університет, 2011. – 716 с. ISBN 978-966-657-390-5
Снаряд складається з корпусу, спорядження і детонатора; характеризується потужністю вибуху, далекобійністю, безпекою при стрільбі, стійкістю при зберіганні тощо. Історія
Перші зразки артилерійських снарядів з'явилися в середньовіччі, після винайдення чорного пороху та розвитку вогнепальної зброї. У XIV столітті застосовувалися кам'яні ядра, які згодом були витіснені чавунними та сталевими.
У XIX столітті почали широко використовувати осколкові снаряди з запалами, що дозволяли досягати більшої ефективності проти піхоти. Перша світова війна стала періодом масового застосування різноманітних типів артилерійських снарядів — від фугасних до хімічних.
Під час Другої світової війни артилерійські снаряди значно вдосконалилися: зросла їхня дальність, точність та руйнівна сила. З'явилися бронебійні, кумулятивні, освітлювальні, димові та інші спеціалізовані боєприпаси.
У холодну війну розпочалося розроблення ядерних снарядів, а також систем керування вогнем, що підвищили ефективність артилерії.
Класифікація За конструкцією артилерійські снаряди поділяються на активні та активно-реактивні.
Розрізняють артилерійські снаряди: основного призначення: бронебійні, фугасні, осколково-фугасні; спеціального призначення: освітлювальні, димові, хімічні, ядерні; допоміжного призначення.
Див. також Артилерійський постріл Ядро (артилерія) Порох Бойовий комплект Термобаричний боєприпас Міжконтинентальна балістична ракета Динамо-реактивний снаряд
Примітки
Посилання