Йо́га (від , — «єднання» «підкорення», «запрягання») — система психопрактики; духовна, ментальна та фізична практична методика зміни свідомості, тіла, та психіки. Сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних методів. Йогу практикують як нерелігійні люди так і учасники різних напрямків індуїзму та буддизму з метою керування психікою та психофізіологією індивіда задля досягнення обраного психічного й духовного стану. Йога — езотерична система в індійській традиції, що несе в собі архетипну ідею духовного розвитку. Відома, як мінімум, починаючи з II ст. до н. е.
Мета йоги — зміна онтологічного статусу людини у світі.
У західний світ йога проникла в кінці XIX — на початку XX століття й здобула значну популярність у 1980-х як система фізичних вправBurley, Mikel (2000). Hatha Yoga: Its Context, Theory and Practice. Delhi: Motilal Banarsidass, хоча в Індії вона не стільки фізичні вправи, як медитативна й духовна практика Marek Jantos (2012), in Oxford Textbook of Spirituality in Healthcare (Editors: Mark Cobb et al.), Oxford University Press, , pages 362—363.
В Індії вважається, що практика йоги має лікувальний ефект, а також що йога допомагає людині здолати різноманітні недуги. Численні дослідження пробували встановити ефективність йоги як додаткового засобу при лікуванні раку, шизофренії, астми та захворювань серцево-судинної системи. Результати не дали однозначної відповіді*
, art.nr. 10.1111/j.1600-0447.2012.01865.x. 1 грудня 2016 року ЮНЕСКО включила йогу у список нематеріальної культурної спадщини.
Етимологія та вжиток Санскритське слово йога має багато різних значень і його переклад залежить від контексту. Слово походить від кореня युज्, юдж-, що в різних класах означає «контролювати», «запрягати», «об'єднувати», і виводиться від («приєднатися»; звідки також , «ярмо», «іго»).
Слово «йога» у значенні філософської, езотеричної системи зазвичай не перекладається. Такий тип слів в санскриті називається yogarūḍhārtha (योगरूढार्थ) — їх значення пов'язано з коренем, але не обмежується лише цим.
Історія йоги Відповідь на питання про те, коли зародилася йога, губиться в давнині. Уже у ведичних Самхітах йдеться про аскетизм, а аскетична практика (тапас) згадується в ранніх коментарях до Вед Брахманах. Однак, йога могла зародитися ще раніше, у доведичній Індії. На печатках часів Індської цивілізації, знайдених у Пакистані, є зображення, що нагадують людей в позах медитації, які можна розцінювати як свідчення на користь такої гіпотези, хоча вирішальних доказів немає.
Техніка досягнення вищих станів свідомості розвивалася в традиціях шраманів та Упанішад.
Беззаперечних свідчень існування медитації в добуддійських брахманічних текстах не існує. Перші тексти, які описують техніку медитації, належать буддійській літературі. В індуїстських текстах термін йога вперше зустрічається в Катха-упанішаді, де мова йде про контроль над почуттями і вищий стан, в якому діяльність розуму припиняється. Подальший розвиток поняття йоги зустрічається в Упанішадах середнього періоду, в Махабхараті, зокрема в Бгаґавад-ґіті та в Йоґа-сутрах Патанджалі (II ст. до н. е.).
Патанджалі вважається засновником філософії йоги. Хоча сам Патанджалі не вживає терміну «раджа», описана ним система відома як раджа-йога (королівська йога). Суть йоги дається в другій сутрі: Йога — це заборона зміни свідомості.
Використання слова ніродга (заборона) свідчить про те, що Патанджалі був обізнаний із буддійськими ідеями і включив їх у свою систему, та не доводить приналежність Патанджалі до будь-якого релігійного напрямку. Існують також інші переклади, та коментарі йога-сутри Патанджалі.
Сутри Патанджалі стали основою системи, яку називають аштанґа-йога (йога восьми щаблів): ями, ніями, асан, пранаями, пратьягари, дгарани, дг'яни та самадгі.
З точки зору цієї школи найвищий досяжний стан свідомості не відкриває ілюзорності різноманітності світу. Раджа-йога вважає буденний світ дійсним, а тому найвищий стан свідомості є тільки відкриттям самого себе, а не єдиного для всіх людей універсального абсолюту.
У «Бгаґавад-Ґіті» термін йога використовує в багатьох значеннях. Її шостий розділ повністю присвячений практикуванню йоги, включно з медитацією. «Бгаґавад-ґіта» описує три системи йоги: шлях діянь (карма-йоґа), шлях відданості (бгакті-йога) та шлях знань (джняна-йоґа).
Означення йоги Визначення йоги описане у Сутрі 1.2 Йоґа-сутри Патанджалі
योगश्चित्तवृत्तिनिरोध:
yogaścitta vṛtti nirodha:
Існує більше 20 варіантів перекладу цього означення, наприклад:
Йога є утримання матерії думки (чітта) від «одягнення» у різні образи. (Вівекананда).
Йога є пригні́ченням врітті (станів, видозмін) в чітті (свідомості). (Рігін)
Йога є здатність спрямовувати розум лишень на об'єкт і утримування уваги на ньому, не відволікаючись. (Крішнамачар'я)
Йога — припинення функцій чітти. (Загуменнов). Та інші.
Також існують інші означення йоги, що зустрічаються у сутрах і потребують контекстного прочитання.
Філософія Філософія йоги опирається на найдавнішу філософську систему Індії санкх'я, приймає її метафізику й теорію пізнання, відрізняючись від неї вірою у всесвітній дух Параматму, іншими словами — у Бога. Йога, як і санкх'я дуалістична — світ, з її точки зору має дві першооснови — ідеальну (пуруша) та матеріальну (пракріті). Ідеальна першооснова світу плюралістична, тобто складається з окремих душ (джива). Матеріальна пракріті єдина і пронизує все, зв'язуючи індивідуальну душу з тілом людини та її думками. Мета йоги — звільнитися від цього зв'язку, і різні напрямки й школи йоги пропонують свої методи для досягнення такого стану.
Джива — чиста свідомість, але через незнання вона пов'язує себе з розумом (чіттою), який є продуктом пракріті, й у якому саттва домінує над раджасом і тамасом. Чітта сама по собі не має свідомості, але через близькість до дживи відображає її, а тому здається розумною й обдарованою свідомістю. Патанджалі стверджував, що звільнення можна досягнути завдяки безпосередньому пізнанню відмінності власного я від фізичного світу, зокрема від власного тіла, від власного розуму та від власного его (вівека-джняна). Цього можна добитися тільки обмежуючи функції тіла й почуттів та думок, разом із тим зберігаючи трансцендентну самосвідомість.
На відміну від санкх'ї філософська система йоги теїстична. Бог (Параматма) вважається найвищим об'єктом, на якому може зосереджуватися думка. Бог — досконала істота, вічна й присутня у всьому, має досконале знання й не має недоліків. Йога доводить існування бога таким аргументом: будь-що, що має ступені повинно мати максимум. Існування різних ступенів пізнання означає з необхідністю існування досконалого знання. Той, хто має досконале знання є богом. Розвиток світу відбувається завдяки сполученню пуруші та пракріті, а причиною занепаду є припинення такого сполучення. Але сполучення не властиве ні пракріті, ні пуруші. Отже, повинна існувати верховна істота, яка встановлювала б зв'язок між пракріті та пурушею у відповідності з моральними ціхами окремих душ.
Напрямки
Основні напрями йоги раджа-йога — королівська йога, шлях медитації; карма-йога — шлях діяння; джняна-йога — шлях знання; бхакті-йога — шлях служіння;
Крім чотирьох основних напрямків йоги, існує також багато інших, серед яких широко відома хатха-йога — шлях впливу тілесними вправами на психіку. Кінцева мета йоги може бути абсолютно різною — від поліпшення фізичного здоров'я до досягнення мокші.
Як окремий вид арттерапії існує йоготерапія — профілактика та лікування хвороб фізичного та ментального стану практикуючого методами йоги. Широко відома практика медитативного живопису, що є поєднанням раджа та карма-йоги.
Протипоказання Як і кожен вид терапії, йога має ряд протипоказань для її використання:Протипоказання до занять йоґою УФЙ Гострі стани. Інфекції Гострі інфекційні захворювання, в тому числі ГРВІ з підвищеною температурою. Гнійні та некротичні процеси. Будь-які гострі стани, при загостреннях хронічних захворювань. Виражена фізична астенія після фізичної травми, оперативного втручання, перенесеного захворювання. Післяопераційний період.
Травми
Психіка Органічні, включно зі симптоматичними психічними розладами. Психічні розлади та розлади поведінки, пов'язані з уживанням психоактивних речовин. Шизофренія, шизотипічні та маревні розлади. Розлади настрою (афективні розлади). Розлади особистості та поведінки в зрілому віці. Розумова відсталість.
Хвороби нервової системи Запальні хвороби центральної нервової системи. Системні атрофії, що вражають переважно центральну нервову систему. Екстрапірамідні та інші порушення руху. Інші дегенеративні хвороби нервової системи, згідно МКБ-10 (хвороба Альцгеймера, обмежена атрофія головного мозку, …). Демієлінізуючі хвороби центральної нервової системи. Епілепсія. Мінливі транзиторні церебральні ішемічні напади. Синдром передньої, середньої, задньої мозкових артерій. Поліневропатії та інші ураження периферичної нервової системи. Хвороби нервово-м'язового синапсу і м'язів (міастенія, міопатії, м'язова дистрофія , …). Церебральний параліч та інші паралітичні синдроми. Інші порушення нервової системи, згідно МКБ-10 (гідроцефалія, полісистемна дегенерація, …).
Хвороби ока та його придаткового апарату Гострі і підгострі запальні захворювання і травми. Вивих кришталика. Оклюзії судин сітківки. Глаукома з не компенсованим внутрішньоочним тиском. Дегенеративна міопія. Загроза відшарування сітківки, опероване відшарування сітківки.
Хвороби вуха та соскоподібного відростка Зниження слуху судинного характеру (лабіринтова ішемія або крововилив), запалення слухової труби. Післяопераційний період при захворюваннях слухової труби (отосклероз) — протипоказані перевернуті пози.
Хвороби системи кровообігу Ревматична хвороба серця за наявності будь-якого ступеня активності, супроводжувана пороками серця II—III ст. Ревматичні патології клапанів II—III ступеня. Постміокардичний кардіосклероз з дилатацією порожнин. Хронічний ревматичний перикардит. Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба, II—III ст з не контрольованими цифрами АД. Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст (при контролі артеріального тиску та консультації кардіолога — не є протипоказанням). Стенокардія, починаючи з 3 функціонального класу (2-й функціональний клас, з наявністю гемодинамічно значущих стенозів коронарних артерій (за даними коронарографії)). Стенокардія 1-2 функціонального класу не є протипоказанням. Перенесений інфаркт міокарда (постінфарктний кардіосклероз). ІХС з серцевою недостатністю 2А клас і вище. Аневризма аорти. Аневризма коронарної артерії. Аневризма легеневої артерії. Легенева гіпертензія при градієнті тиску понад 40 мм рт. ст., як супутнього симптому при захворюваннях серцево—судинної системи або як самостійне захворювання. Легенева недостатність II—III стадії. Серцева недостатність (СН) II a і вище (по Стражеско—Василенко), функціональний клас NYHA II. Артеріовенозна нориця легеневих судин. Перикардит. Ендокардит. Кардіоміопатія (дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, при обмінних порушеннях). Ендоміокардіальна (еозинофільна) хвороба. Ендокардіальний фіброеластоз. Порушення ритму і провідності Передсердно-шлуночкова (атріовентрикулярна) блокада, II—III (повна) ступенів. Трьохпучкова блокада. Синдром передчасного збудження без наявності супутніх аритмій — не є протипоказанням. Поворотна шлуночкова аритмія. Пароскізмальне порушення ритму (надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія). Синдром слабкості синусового вузла. Серцева недостатність. Набутий дефект перегородки серця.
Цереброваскулярні хвороби Субарахноїдальний крововилив. Закупорка і стеноз прецеребральних артерій. Розшарування мозкових артерій. Церебральний атеросклероз. Прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія. Гіпертензивна енцефалопатія. Хвороба Мойамойа. Негнійний тромбоз внутрішньочерепної венозної системи. Церебральний артеріїт, не класифікований в інших рубриках. Облітеруючий ТРОМБАНГІТ (хвороба Бергера). М'язова та сполучнотканинна дисплазія артерій. Синдром Бадда-Кіарі. Постфлебітичний синдром III ст.