Будди́зм (, ; палі बुद्ध धम्म, buddha dhamma, «вчення Просвітленого»Online Sanskrit Dictionary Buddha — Просвітлений (The Enlightened One). Dharma — Закон, Істина, Вчення (Law, Truth, Doctrine).) — релігійно-філософське вчення (дхарма) про духовне пробудження (бодгі), яке виникло близько VI століття до н. е. в Стародавній Індії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, який надалі отримав ім'я Будда Шак'ямуні. Оригінальна назва вчення — дгарма (закон, вчення) або будда-дгарма (вчення Будди). Термін «буддизм» введений європейцями у XIX столітті.
Будди́зм — одна зі світових релігійТорчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — С.5., яка зародилася в Індії і поширилася переважно в Азії: від Шрі-Ланки до Бурятії, і від Калмикії до Японії. Найбільше послідовників має в країнах Південно-Східної Азії, Східній Азії та Тибеті. «Без розуміння буддизму неможливо зрозуміти і великі культури Сходу — індійську, китайську, не говорячи вже про культури Тибету та Монголії, які пронизані духом буддизму до самих основ». Однак, послідовники буддизму зустрічаються в усьому світі, зокрема в Україніhttps://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2017/67269/ Релігійні організації в Україні на 1 січня 2017 року.
Буддизм є предметом вивчення буддології. Хоча буддизм вважається релігією і має багато ознак релігії, як-от храми, чернецтво, молитви, у ньому немає віри в Бога-творця, тому його нерідко називають «атеїстичною» релігієюhttp://www.bbc.co.uk/religion/religions/atheism/types/buddhistatheism.shtml Атеїстичний буддизм. BBC..
Історія буддизму
Виникнення
Буддизм виник на північному сході Індії, на території держав Маґадга, Кошала і Вайшалі, де проповідував історичний будда Сіддгартха ҐаутамаТорчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — С.7.. Час появи цієї релігії пов'язується із датою смерті Ґаутами, яких в буддистській традиції існує дві — 544 до н. е. і 486 до н. е.. Перша дата була прийнята ЮНЕСКО як дата заснування буддизму. Проте вона заперечується буддологамиТорчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — С.6., які вважають, що будда помер близько 400 до н. е., до походів Александра Македонського в Індію. Відповідно, появу буддизму слід датувати початком 4 століття до н. е., серединою «осьового часу».
Причиною виникнення буддизму називають кризу традиційного ведичного брахманізму в середині 1 тисячоліття до н. е.. Місце зародження буддизму — північно-східна Індія — була форпостом альтернативних релігійно-філософських рухів, які підтримувалися станом воїнів-кшатріїв для боротьби за владу із жерцями-брахманамиТорчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — С.8—9.. Відповідно, соціальною опорою буддизму в Індії стали воїни, а точніше їхні лідери — правителі раджі. Сам Будда Ґаутама також походив зі стану воїнів.
Вплив на політичні вчення Стародавньої Індії
Офіційна наука брахманів — брахманізм — зустріла реакцію в новій релігії буддизмі. Нові релігії поширилися серед нижчих класів, бо не визнавали суспільної нерівності й навіть паріїв приймали за своїх визнавців. Але вищі верстви залишилися при вигідному положенні.
Традиційно-теологічному брахманістичному тлумаченню дгарми буддизм протиставив свій, в багатьох випадках раціоналістичний підхід до розуміння тодішньої політико-правової думки та ідеології в цілому. Трактування дгарми, як і все світосприйняття раннього буддизму, пронизане проповіддю гуманізму, добрих відносин між людьми, любові до ближнього, ненасильства. Для буддизму притаманна тенденція до зменшення ролі і масштабів покарань. Саме вчення вихваляє законність і законний шлях в житті. Для того, щоб виконувати ці закони, людина повинна знаходитись на певному рівні розвитку.
Період розквіту в Індії та поширення в інших краях
З ростом числа її поборників зміцнювались їхні позиції в суспільно-політичному житті. Згодом ідеї буддизму почали сильніше впливати на державну політику і законодавство. Під час правління Ашоки (268—232 рр. до н. е.), який об‘єднав Індію, буддизм був визнаний державною релігією. Пізніше вплив релігії розповсюдився на інші країни Південно-Східної Азії. До I-го століття нової ери були записані й кодифіковані священні тексти буддизму, зібрані в три «кошики». Це зібрання отримало назву Трипітака. Проте, одночасно з поширенням вчення почало дробитися — виникли численні школи.
Десь на початку I-го тисячоліття буддизм проник у Китай, а десь з VII-го століття — в Корею та Японію. У нових краях виникали свої власні школи. У самій Індії в період Імперії Гуптів буддизм став занепадати, Із завоюванням Індії мусульманами буддизм у ній занепав зовсім, поступившись частково ісламу, а частково індуїзму.
У Європі серйозний інтерес до буддизму виник у XIX столітті, спочатку в інтелектуальних колах. У XX столітті, з еміграцією на захід значного числа китайців та представників інших народів, що сповідували буддизм, ця релігія стала справді всесвітньою.
Постмодерністський буддизм На Шрі-Ланці Обесекері та Buddhism Transformed: Religious Change in Sri Lanka. Richard Gombrich, Gananath Obeyesekere, 1990, 504 p. ISBN 9780691019017 обґрунтували зміни, що відбулися в останні десятиліття ХХ ст.. При цьому вони характеризували їх як широке проникнення в усі верстви суспільства побожної релігійності та магічних практик, вказуючи на постмодерністський характер таких змін.
Показові десять основних нових тенденцій у сучасному буддизмі:
-- співпраця буддистів із так званим всесвітнім «зеленим рухом»;
-- протидія буддистському націоналізму;
-- перегляд навчань та цінностей традиційного буддизму;
-- радикальне повернення до основ буддизму (наприклад, );
-- відновлення ідеалу «лісових» ченців (araiiiiasthiina)Carrithers Michael "The Forest Monks of Sri Lanka: An Anthropological and Historical Study", Delhi (1983);
-- відродження медитації шаматха.Традиційно медитація проводилася тільки всередині Санґга, однак із другої половини ХХ ст. метод медитації зарекомендував себе коротшим шляхом (принаймні, через попередню стадію, саматху). В центрах bhavana madyasthana під опікою майстра займалося (1972 рік) понад 700 000 учнівGombrich "From monastery to meditation centre: lay meditation in modern Sri Lanka", in Denwood & Piatigorsky "Buddhist Studies Ancient and Modern", pp. 20–34; https://ru.ua1lib.org/book/2034484/7e41a6.
-- відродження ритуалізму;
-- синкретизм з іншими буддійськими традиціями;
-- тенденція до "реміфологізації";
-- відновлення прав жінокBechert, Heinz, “Buddhistic Modernism: Present Situation and Current Trends,” in Buddhism into the Tear 2000. Bangkok: Dhammakaya Foundation, 1995, pp. 251-60..
28 березня 2006 р. 11-й президент Індії Абдул Калам запропонував ідею відродження
Рішення про створення університету було схвалено на другому та четвертому саміт країн Східної Азії.
1 вересня 2014 року пройшли перші заняття у сучасному Міжнародному Університеті Наланди у прилеглому місті Раджгір за участю 15 студентів.
У новому кампусі площею 455 акрів Університет почав функціонувати із січня 2020 року.
Основні вчення Будда-дгарма є релігійно-філософським вченням, що спирається на загальні для індійського світобачення поняття карми й реінкарнації. Мета буддиста — покласти край стражданням та досягти згасання (ніббани) жадоби, злостивості та хибних поглядів, досягаючи при цьому пробудження (бодгі). Буддизм вчить робити добрі та вмілі вчинки, уникати вчинків злих та невмілих, а також очищувати та розвивати розум.
Чотири шляхетні істини
Основні положення буддизму викладені в Чотирьох шляхетних істинах, які Гаутама Будда виголосив своїм учням після того, як досяг пробудження, медитуючи під деревом Бодгі: життя неминуче пов'язане зі стражданнями; причиною страждання є жага буття і чуттєвих насолод; щоб уникнути страждань, слід звільнитися від цієї жаги буття і досягти повного заспокоєння — нірвани; існує шлях до припинення жаги буття, а отже, страждань.
Центральним поняттям першої істини є страждання — дукха або дуккха (, палі dukkhaṃ — «страждання», «фрустрація», «дискомфорт»). Переклад слова дукха як страждання приблизний. Воно може означати страждання тіла чи душі, але в загальному розумінні воно означає скоріше незадовільність. Тобто першу шляхетну істину можна розуміти як «життя незадовільне».
Центральним поняттям другої істини є причина (страждань) — дукха самудая (, палі dukkhasamudayo (samudayo — «виникнення», «походження», «поява»). Вчення Будди проголошує принцип універсального зв'язку причин і наслідків (пратітья самутпада). Зустрічається дуже спрощене трактування: «причина страждань — бажання». Це звучить поетично, але бажання теж мають причину. Будда виділив дванадцять нідан, які утворюють замкнуте коло, яке називають дванадцятичленною формулою буття. Найважливішою ніданою є незнання (авідья).
Третя істина говорить про згасання (страждань) — дуккха ніродга (, , палі dukkhanirodho (nirodho — «припинення», «згасання», «притамування»). Зі словом ніродга споріднене слово нірвана, що буквально означає задування (свічки). Нірвана є передумовою духовного пробудження (бодгі). Досягнувши стану пробудження, людина отримує знання істини про цей світ, долає незнання (авідью), а отже розірве цикл народжень і смертей і стане буддою.
Четверта істина вказує шлях до такого звершення — дуккха ніродга гаміні патіпада марга; (, — дослівно означає «шлях»); палі dukkhanirodhagāminī paṭipadā (gāminī — «той, що веде до», paṭipadā — «шлях», «практика»). Будда Гаутама рекомендував Шляхетний вісімковий шлях, що встановлює правила поведінки для тих, хто бажає досягти просвітлення.
Виділяють чотири ступені просвітлення: ті, хто увійшов у потік; ті, хто повернеться ще раз; ті, хто вже більше не повернеться; людина, котра досягла нірвани називається шляхетною (аргатом).
Існує велике число різних інтерпретацій цих базових істин. Намагаючись збагнути їх, прихильники вчення Будди розділилися на велику кількість шкіл і сект, кожна з яких пропагує свій шлях до пробудження.
Три ознаки існування Докладніше: Буддистська філософія
Попри велику кількість шкіл буддизму, існують фундаментальні елементи вчення, які поділяють всі буддисти, зокрема трилакшана (три ознаки буддистського вчення):
анітья — визнання непостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічого постійного. дуккха — страждання як універсальний принцип непробудженого буття. анатман — відсутність віри в індивідуальну «душу».
Буддизм заперечує існування абсолютного трансцендентного Бога-творця, який вшановується в авраамічних релігіях, зокрема в християнстві. Натомість буддисти допускають існування багатьох божеств або богів, які є частиною світу і залежні від його законів. Ці божества так само як люди, прагнуть стати буддами — істотами, що вийшли з кола перероджень і смертей, досягнувши пробудження, але завдяки довготривалості свого життя не задумуються над мінливістю та хиткою природою власного існування.
Спільним для всіх буддистських шкіл є заперечення існування індивідуальної душі людини. Віра в її існування вважається основною перепоною на шляху до досягнення стану пробудження.
Напрямки
У межах буддизму в Індії виникли два напрями: Хінаяна та Магаяна (Махаяна), кожен з яких пропонує способи пробудження людської свідомості.
Хінаяна — «вузький» (або дослівно — «малий») шлях до пробудження, який передбачає певний аскетизм, відлюдництво і був розрахований в основному для практики ченцями-бгікшу. Хінаяна встановлює високі вимоги до буддиста. Пробудження на шляху Хінаяни досягається після багатьох смертей і народжень, а мирянин може сподіватися тільки накопичити позитивну карму впродовж свого життя, щоб бути в наступному ченцем.