Гольша́нські (, , ) — литовсько-руський князівський рід XIII—XVI ст. У другій половині XV століття рід Гольшанських розділився на дві гілки, представники однієї з яких володіли містом Дубровицею, за що стали називатися Гольшанськими-Дубровицькими, Гольшанськими на Дубровиці, або Дубровицькими.
Походження Походив від Гольші, першого князя гольшанського, який заснував родове гніздо Гольшани над річкою Вілією. Мав володіння у Великому князівстві Литовському: Дубровицьке і Степанське князівства на Волині, Гольшани, Глузьк, Романов у Білорусі тощо. Один із 9 родів — головних княжат Волині, представники якого посідали високі державні пости у Великому князівстві. Використовували герб Гіпоцентавр. Зіграв помітну роль як у литовській так і в українській історіїВойтович 2000:4.1.. Вигас після смерті князя Семена Юрійовича 1556 року. Родові перейшли до його шістьох сестер, а потім з їхнім посагом розійшлися серед князівських родів Сапіг, Заславських, Полубенських, Курбських, Кірдеїв, Соломерецьких, Вишневецьких.
Герб
Засновник роду Легендарним засновником роду є Гольша (Гольшас) Романович ( до 1269), син Великого князя Литовського — Романа.
Є версія, що своє походження Гольшанські ведуть від молодшого брата Гедиміна — Ольгіманта.
За хронікою Биховця представників роду — Гольша був братом Великого князя Литовського Тройдена й входив до найближчого оточення великого князя Литовського Вітеня.
Володіння 1280 року було засновано поселення в Ошмянському повіті (нині с. Гольшани Гродненської області, Білорусь), що й стало родовим гніздом Гольшанських.
Рід мав володіння в Україні (на Поліссі — Дубровицьке та Степанське князівства), у Білорусі (Гольшани, Глузьк, Романов в Ошмянському повіті), Литві.
Генеалогічне дерево
Граф Гольша Романович — легендарний засновник роду Міндовг Гольшанський — легендарний князь Гольшанський (початок XIV ст.) Ольгимонт-Михайло — князь Гольшанський (до 1324 — після 1331 рр.) Іван Ольгимонтович — князь Гольшанський (до 1379—1382, 1384—1396 рр.), князь Київський (1396 — після 1401 рр.). Олександр «Нелюб» Гольшанський (1364—1406) Андрій Іванович (1374—1420) — князь в'язинський, князь київський (? — після 1410 рр.) Василіса Гольшанська, дружина Івана Володимировича Більського Софія Гольшанська (1405—1461) — королева Польська, дружина Владислава II Ягайла Марія Андріївна Гольшанська «Манька», дружина господаря молдавського Іллі I Михайло Іванович — князь київський (1422—1432 рр.) Семен Іванович «Лютий» (невід. — 1433) Михайло Семенович Болобан — князь київський (1433—1435 рр.) Юрій Семенович Гольшанський (1410—1456) — 1452 року отримав Горбаків. Був одним з керівників литовського посольства на сеймі 1446 року щодо відмови Казимира Ягеллончика на право брата наслідувати польську корону.. Іван Юрійович Гольшанський (?—1481) — князь гольшанський (після 1457—1481 рр.), кн. дубровицький (1457—1481 рр.). Страчений у Києві за участь у змові проти Казимира Ягеллончика. Юрій Іванович Гольшанський ( 1536) — князь дубровицький (1505—1536), степанський (1505—1511) і гольшанський (1511—1536) Іван (Януш) Юрійович Гольшанський-Дубровицький — воєвода Київський (1542—1544) Володимир Юрійович (?—1545), справця Київського воєводства (1543) Юліанія Гольшанська ( бл. 1540) — Свята, спочиває в Ближніх Печерах Києво-Печерського монастиря Анастасія Юріївна Гольшанська Дубровицька ( до 1561) — дружина князя Кузьми Івановича Заславського Богдана Гольшанська-Дубровицька (?—до 1558) — дружина князя Федька Вишневецького Семен Юрійович Гольшанський-Дубровицький (1515—1556) — князь дубровицький і гольшанський (1549—1556), великий стольник литовський (1555) Марія Юріївна Гольшанська (?—1586) — дружина 1) Андрія Якубовича Монтовта; 2) Михайла Тихновича Козинського та 3) Андрія Курбського, князя з династії Рюриковичів, з яким розлучились, стосунки залишились ворожими. Близько 1581 року подала на нього позов до суду митрополита через незаконне, на її думку, розлучення. У відповідь він записав в актові книги гродського суду Володимира на неї брехливий донос про її зради, привів 2 свідків. Справа закінчилась укладення мирової між колишнім подружжям.Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — 352 с. — С. 253—254. — ISBN 5-319-01070-2. Олена, дружина Павла Івановича Сапіги (1490—1579) Софія, дружина князя Олександра Івановича Полубінського . Василиса Олександр Юрійович Гольшанський (?—1511) — каштелян віленський, староста Гродненський, Берестейський. Януш Олександрович Гольшанський (?—бл. 1511) — староста слонімський, кравчий господарський. Юрій Олександрович Гольшанський (?—бл. 1511) — намісник Білицький, крайчий господарський, воєвода Київський (1509—1511) Павло Олександрович Гольшанський (1490—1555) — Луцький католицький єпископ (1507—1536), з 1536 — Віленський, староста Пінський. Анна — дружина Петра Івановича Монтигирдовича Білого, воєводи Троцького Ядвіга — дружина Івана Богдановича Хрептовича Олександра — дружина Миколая Паца, воєводи підляського. Барбара, монахиня Семен Юрійович Гольшанський (1445—1505) — великий гетьман литовський, князь Степанський та Дубровицький Тетяна Семенівна Гольшанська (?—1522) — дружина князя Костянтина Острозького, першого великого гетьмана литовського Ганна Гольшанська, друга дружина київського воєводи Мартина Гаштовта Уляна (Юліана) Кобринська ( бл. 1494) — дружина Семена Романовича, князя Кобринського. Семен Семенович Гольшанський Трабський N.N. дочка, перша дружина Київського воєводи Мартина Гаштовта Уляна Гольшанська — Велика княгиня Литовська, дружина Вітовта . Ольгимонт Гольшанський
Таблиця
Див. також Велике князівство Литовське Дубровиця
Коментарі
Примітки
Бібліографія
Джерела Жиленко, І. В. Синопсис Київський . Лаврський альманах / Ред. рада: В. М. Колпакова (відп. ред.) та ін. — Київ: ВІПОЛ, 2002. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, Warszawa, 1904. Cz. 1, T. 7, S. 299—306.
Монографії
Яковенко, Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). Київ, 1993. Wolff, J. Kniaziowe litewsko-ruscy od końca cztrenastego wieku. Warszawa, 1895
Довідники
Посилання
Гольшанские // Olfamily.